Постанова

від 08.02.2011 по справі 20/113-10-3967

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/113-10-3967

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 20/113-10-3967

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

                      Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Риковій О.М.

за участю представників:

Від позивача: Цімох В.М.

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Приватного підприємства „Оліяторг”

на рішення господарського суду Одеської області

від 22.11.2010 року

по справі № 20/113-10-3967

за позовом: Приватного підприємства „Оліяторг”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шторм”

про стягнення 81 615,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство „Оліяторг” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шторм” 69790,41 грн. пені та 11824,86 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором купівлі –продажу № 2/05/10 від 12.05.2010р. Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк.

ТОВ „Шторм” не визнало позов посилаючись на вилучення у нього правоохоронними органами усіх первинних документів, у тому числі договорів, актів приймання товару, що підтверджується протоколом обшуку, у зв'язку з чим не знало, коли йому необхідно оплачувати грошові кошти за товар.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2010 року (суддя –Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Шторм” на користь ПП „Оліяторг” 10 000 грн. пені, 11824,86 грн. 3 % річних, у задоволенні решти позову відмовлено.

Cудове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами доведеності позивачем факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість використати своє право, надане ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір заявленої до стягнення пені з 69790,41 грн. до 10 000 грн.

В апеляційній скарзі ПП „Оліяторг” вважаючи зазначене рішення в частині зменшення розміру стягуваної пені незаконним та таким, що не відповідає вимогам матеріального права, просить його в цій частині змінити та стягнути пеню в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.05.2010 року між ТОВ „Шторм” (покупець) та ПП „Оліяторг” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 2/05/10, за умовами якого позивач передає у власність відповідачу олію соняшникову нерафіновану за визначеними кількістю, якістю та ціною, а останній приймає і оплачує 100% вартості фактично поставленого товару протягом 5-ти банківських днів після підписання акту приймання –передачі товару.

Умовами п. 9.3 даного договору передбачено, що у випадку прострочення оплати, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач у травні 2010 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 3939064 грн., що підтверджується наявними в справі актами приймання –передачі товару від 14.05.2010р. –22.05.2010р. та не заперечується останнім.

Остаточна оплата отриманого товару у встановлений строк відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом та уточненнями до нього про стягнення 69790,41 грн. пені та 11824,86 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються     цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши обчислені позивачем розрахунки пені та процентів річних господарський суд першої інстанції правильно встановив, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність та справедливість.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що має істотне значення.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

За змістом наведених норм господарський суд, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, може зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

Водночас, з метою доведення факту заподіяння відповідачем збитків внаслідок невиконання зобов`язань, позивач, як того вимагають положення статей 33, 34 ГПК України, належних доказів суду не надав.

Разом з тим, господарським судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач повністю у добровільному порядку виконав свої зобов'язання згідно з укладеним договором купівлі –продажу. При цьому, строки порушення оплати товару були незначними і документи у нього дійсно були вилучені правоохоронними органами.

Відтак, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, враховуючи ступінь вини відповідача у порушенні зобов'язання за договором, а також інші конкретні обставини даної справи, вважає, що господарський суд першої інстанції керуючись своїм внутрішнім переконанням у відповідності до ст. 43 ГПК України цілком обґрунтовано та правомірно зменшив нарахований позивачем до стягнення розмір пені з 69790,41 грн. до 10 000 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки висновків господарського суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2010 року у справі       № 20/113-10-3967 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Оліяторг” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                            Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                                   Мирошниченко М.А.

                                                                                               Шевченко В. В.