Рішення

від 10.02.2011 по справі 3/4/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/4/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 лютого 2011 р.           Справа 3/4/2011/5003

за позовом: Військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", код ЄДРПОУ 08316910  (вул. Червоноармійська, 67, м. Вінниця, 21007)   

до: Приватного підприємства "Грандзернотранс", код ЄДРПОУ 35445786  (площа Жовтнева, 1/615, м. Вінниця, 21050)  

про стягнення 18260,01 грн. заборгованості з орендної плати

Головуючий суддя

Заст. голови суду  Колбасов Ф.Ф.    

Секретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

прокурор: Музика В.В. -  посвідчення № 786 від 13.07.2010р.;

позивача: Томчук М.А. - довіреність № 10  від 18.01.11р.;

відповідача: Дідиченко О.О. - довіреність № б/н  від 25.01.11р.

ВСТАНОВИВ :

Військовим прокурором Вінницького гарнізону подано позов про стягнення з приватного підприємства "Грандзернотранс" на користь Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод"  заборгованості в сумі 18260,01 грн., в тому числі: основної суми боргу -15000,00 грн., пені - 1527,67 грн., інфляції - 1357,55 грн., 3% річних - 374,79 грн., за договором оренди № 20 від 22.05.2009р.

Ухвалою від 13.01.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі          № 3/4/2011/5003 та призначено до розгляду на 26.01.2011 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін  не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Ухвалою суду від 26.01.2010р. розгляд справи відкладено на 10.02.11р.

В судовому засіданні 10.02.11р. прокурор та представник позивача позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача  проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві № б/н від 09.02.2011р. та пояснив, що відповідач погасив заборгованість по орендній платі на загальну суму 15000,00 грн., в підтвердження чого надав суду платіжні доручення №393 від 21.09.2010р., № 446 від 28.10.2010р., № 454 від 29.10.2010р., № 603 від 29.12.2010р., № 50 від 08.02.11р.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення прокурора та представників  сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 22.05.2009 року Державне підприємство "732 Вінницький ремонтний завод" (орендодавець) та Приватне підприємство "Грандзернотранс" (орендар) уклали договір оренди № 20.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування наступне майно: (транспортний засіб).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що плата за оренду встановлюється в розмірі 5000,00 грн. в місяць в т.ч. з ПДВ. Орендар здійснює попередню оплату послуг орендодавця в розмірі 100 % вартості послуг за кожен місяць. Плата сплачується готівкою через касу орендодавця, та в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок останнього (пп. 4.2, 4.3 договору).

Згідно п. 6.5 договору орендар зобов"язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

На виконання умов договору оренди 27.05.09р. позивач передав предмет договору (транспортний засіб) орендарю, що стверджується актом приймання-передачі майна в оренду.

Як стверджується сторонами та вбачається з матеріалів справи № 3/5/2011/5003 між Державним підприємством "732 Вінницький ремонтний завод" (орендодавець) та Приватним підприємством "Грандзернотранс" (орендар) 05.06.2009р. також було укладено договір оренди № 23. На виконання умов зазначеного договору оренди 05.06.09р. позивач передав предмет договору (транспортний засіб) відповідачу. За умовами даного договору плата за оренду встановлюється в розмірі 5000,00 грн. в місяць в т.ч. з ПДВ, орендар здійснює попередню оплату послуг орендодавця в розмірі 100 % вартості послуг за кожен місяць.

Крім того, як встановлено судом, позивачем виставлялись спільні рахунки-фактури на оренду транспортних засобів по договору № 20 від 22.05.2009р. та договору № 23 від 05.06.2009р., згідно яких відповідач і проводив розрахунки без вказівки на конкретний договір оренди.

За весь час існування господарських зобов"язань між сторонами, позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 56333,33 грн. Відповідач здійснив частковий розрахунок за період з 23.07.2009 року по 29.04.2010 року перерахувавши позивачу 21333,33 грн., що підтверджується виписками банку, які міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, в судовому засіданні 10.02.2011 року представник відповідача зазначив, що до звернення прокурора з позовом до суду (до 13.01.2011р.), відповідач частково проплатив суму орендної плати за орендовані транспортні засоби по договорам № 20 від 22.05.2009р. та № 23 від 05.06.2009р. в загальному розмірі 5700,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями  №393 від 21.09.2010р. на суму 750,00 грн., № 446 від 28.10.2010р. на суму 1000,00 грн., № 454 від 29.10.2010р. на суму 750,00 грн., № 603 від 29.12.2010р. на суму 3200,00 грн.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, суд прийшов до висновку про те, що  грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. (які було перераховані позивачу згідно платіжних доручень №393 від 21.09.2010р., № 446 від 28.10.2010р., № 454 від 29.10.2010р. та частково згідно платіжного доручення № 603 від 29.12.2010р. на суму 2500 грн.) слід вважати сплаченими по договору № 23 від 05.06.2009р. за вересень 2009р. згідно рахунку-фактури № СФ-374 від 18.09.09р., оскільки зазначений рахунок був виставлений раніше, ніж інші рахунки по яких не проведена оплата, а грошові кошти в сумі 700 грн. (сплачені згідно платіжного доручення № 603 від 29.12.2010р.) слід зарахувати до сплати орендної плати за жовтень 2009р. по договору № 20 від 22.05.2009р., так як зазначений договір укладений раніше ніж договір № 23.

З врахуванням викладеного,  заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за жовтень - грудень 2009р. по договору № 20 від 22.05.2009р. станом на день звернення з позовом до суду складає 14300,00 грн. (15000,00 грн. - 700,00грн.).

Разом з тим в судовому засіданні 10.02.2011 року представник відповідача зазначив, що після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив заборгованість по орендній платі за договором № 20 від 22.05.2009р. на загальну суму 14300,00 грн., в підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 50 від 08.02.11р. на суму 29300,00 грн.

Окрім того судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки розрахунків  станом на 08.02.2011 рік, в якому також підтверджується  відсутність заборгованості по орендній платі.  

Підсумовуючи викладене суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України ( далі ГК ), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України ( далі ЦК ) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму ( оренди ), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм ( оренда ), ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму ( оренди ) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762ЦК України встановлено, що за користування  майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що судом встановлено, що відповідач 29.12.2010 року провів частковий розрахунок по сплаті орендної плати за жовтень 2009р. по договору № 20 від 22.05.2009р. на суму 700,00 грн., з врахуванням того, що позовну заяву було подано до суду 13.01.2011 року в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 700,00 грн. основного боргу слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Також суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 14300,00 грн. основного боргу, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем 08.02.2011 року, тобто після порушення провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу  України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Також судом розглянуто вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 1527,67 грн. пені, 1357,55 грн. інфляційних втрат, 374,79 грн. 3% річних,  в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Разом з позовною заявою прокурор подав розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, однак зазначений розрахунок належним чином не обгрунтований, не відповідає заявленим в позовній заяві вимогам, чинному законодавству та умовам договору оренди. Позивачем не надано обгрунтування нарахованих ним сум за періоди які він зазначив в своєму розрахунку, динаміка росту заборгованості та її погашення не відповідають первинним документам,  періоди виникнення заборгованості, які визначені в розрахунку не узгоджуються з положеннями договору оренди, не надано доказів своєчасного виставлення відповідачу рахунків-фактур на орендну плату.

Ухвалами суду від 13.01.11р. та 26.01.11р., відповідно до ст.65 ГПК України, зобов"язано прокурора та позивача надати детальний  обгрунтований розрахунок, в якому  з посиланням на чинне законодавство та відповідні первинні бухгалтерські документи (із зазначенням дати)  відобразити порядок обрахунку ціни позову станом на день розгляду даної справи в суді із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та часткового погашення.

Однак, прокурор та позивач не виконали вимоги ухвал суду щодо надання доказів та не надали обгрунтований розрахунок пені, сум інфляційних втрат та річних.  

У відповідності зі ст.115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов  суду на всій території України є обов'язковим.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин суд вбачає, що прокурор та позивач без поважних причин не подали витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними  істотними перешкодами та труднощами.

Неподання витребуваних доказів по справі позбавляє суд можливості, у відповідності  зі  ст. 43 ГПК України, повно,  всебічно та об'єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В силу  ст. ст. 4-3, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до п.5 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що прокурор та позивач без поважних причин не виконали вимоги ухвал суду, не надали обгрунтований розрахунок пені, сум інфляційних втрат та річних, згідно пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК позов в частині стягнення 1527,67 грн. пені, 1357,55 грн. інфляційних втрат, 374,79 грн. 3% річних  слід залишити без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу на те що, залишення позову в частині стягнення  інфляційних втрат  та  3 % річних без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню з цими вимогами до господарського суду в загальному порядку.

Доводи відповідача наведені у його відзиві є непереконливими, безпідставними та не підтверджуються чинним законодавством, а тому оцінюються судом критично.

Зважаючи, що відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 14300,00 грн. після звернення з позовом до суду, судові витрати в цій частині слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.     

          Керуючись   ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, п. 5 ч.1 ст. 81, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, -    

ВИРІШИВ :

1. В позові в частині стягнення 700 грн. основного боргу відмовити.

2. Провадження у справі в частині стягнення 14300,00 грн основного боргу припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з  Приватного підприємства "Грандзернотранс", код ЄДРПОУ 35445786, площа Жовтнева, 1/615, м. Вінниця, 21050 (р/р 26004962482062 ВФ ЗАТ "ПУМБ" м. Київ МФО 323755) в доход Державного бюджету України -  143,00 грн. (сто сорок три грн. 00 коп.) -  державного мита та 184,82 грн. (сто вісімдесят чотири грн. 82 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Позов в частині стягнення  1527,67 грн. пені, 1357,55 грн. інфляційних втрат, 374,79 грн. 3% річних  відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишити без розгляду.

6. Копію рішення  направити прокурору та сторонам рекомендованим листом.      

Заступник голови суду                                             Колбасов Ф.Ф.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  14 лютого 2011 р.

віддрук.  4 прим.:

1 - до справи

2 - Військовій прокуратурі Вінницького гарнізону (вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007)

3- позивачу  (вул. Червоноармійська, 67, м. Вінниця, 21007)

4 - відповідачу  (площа Жовтнева, 1/615, м. Вінниця, 21050)