37/35-10
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08.02.11р.
Справа № 37/35-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОН-Електро",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 1 253 873 грн. 74 коп.
Суддя Кеся Н.Б.
При секретарі судового засідання Онасенко С.Г.
Представники:
Від позивача – Курило Ю.В., представник, довіреність від28.12.10р.
Від відповідача – Сіренко В.Л., директор
– Кубах А.В., представник, довіреність від 10.01.11р.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОН-Електро" (Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати лізингових платежів у розмірі 381569 грн. 69 коп., пеню за несплату лізингових платежів у розмірі 32222 грн. 41 коп., заборгованості з компенсації витрат на страхування у розмірі 9312 грн. 61 коп., штраф за не укладення договору страхування в розмірі 2793 грн. 78 коп., три проценти річних від суми заборгованості 8519 грн. 04 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 15774 грн. 81 коп., штрафи у розмірі 707981 грн. 40 коп., реальні збитки у розмірі 95700 грн., що разом складає суму 1 253 873 грн. 74 коп. та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову Позивач посилається на численні порушення Відповідачем умов договору, а саме: щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів, своєчасного страхування предмету лізингу, регулярного подання фінансових звітів тощо. У зв'язку з примусовим вилученням у Відповідача предмету лізингу Позивачем понесені збитки.
В останнє судове засідання представниця Позивача не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач позов не визнав, аргументуючи тим, що: умови договору щодо застосування коефіцієнту коригування лізингових платежів у прив'язці до курсу іноземної валюти є незаконними, Позивач діяв недобросовісно, нерозумно та несправедливо, що призвело до нарахування величезних штрафів Відповідачу; Позивач порушив порядок розірвання договору, тому виконавчий напис про вилучення предмету лізингу є незаконним, а збитки Позивача у зв'язку з вилученням предмету лізингу не підлягають відшкодуванню; договір не встановлює строку користування предметом лізингу; укладення з боку Відповідача додаткової угоди до договору лізингу, яким востаннє було змінено графік і розмір лізингових платежів, сталося під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Відповідач не погоджується також з викладеним в позові фактом про неподання ним фінансової звітності, оскільки умовами договору механізм подачі таких документів не встановлений, Відповідач звітність регулярно подавав, але доказів у нього немає, вказує на їх наявність у Позивача.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 01.02.11р. по 07.02.11р. та з 07.02.11р. по 08.02.11р. в порядку ст. 77 ГПК України.
Строк вирішення спору був продовжений судом на п'ятнадцять днів в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.
У судовому засіданні 08.02.11р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОН-Електро" було укладено договір фінансового лізингу № 013-02/2008-О від 11.02.08 року. Згідно умов договору ТОВ "Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг" (лізингодавець) прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідача (лізингоодержувача) на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.
Додатком №1/1 від 11.02.08р. "Специфікація" до договору було погоджено специфікацію стосовно предмету лізингу - оброблювальний центр з ЧПУ у кількості однієї штуки марки Hurco, модель - VMX 30 t. Додатком № 2/1 від 11.02.08р. "Попередній графік лізингових платежів" сторонами було погоджено основні умови лізингу.
На виконання договору фінансового лізингу Позивач 06.02.08р. уклав із ТОВ "Веал-Поділля" договір купівлі-продажу № 013-02/08, відповідно до якого Позивач придбав у зазначеного товариства оброблювальний центр з ЧПУ у кількості однієї штука марки Hurco, модель - VMX 30 t. 31.03.08р. згідно із видатковою накладною № Р-б03 31016, Актом приймання - передачі предмета лізингу (обладнання) ТОВ "Веал-Поділля" передало у власність Позивача та у користування Відповідача зазначене обладнання. Фактично Позивачем договір лізингу перед Відповідачем був виконаний у повному обсязі.
Додатком № 3/1 від 31.03.2008 року приймання - передачі предмета лізингу (обладнання) сторонами було зафіксовано передачу предмету фінансового лізингу лізингоодержувачу.
Додатком № 2/1а від 31.03.08р. "Графік лізингових платежів" сторонами було погоджено графік платежів по договору.
Додатковою угодою № 1 від 31.10.08р. до договору, сторони виклали Додаток № 2/1а до договору у новій редакції - погодили новий графік лізингових платежів.
З березня місяця 2009року Відповідач не сплачує лізингові платежі своєчасно і у повному обсязі.
Листами № 702 від 23.09.09р., № 834 від 28.10.09р., від 19.11.09р., № 199 від 15.03.10р., № 918 від 11.08.10р. Позивач звертався до Відповідача з претензіями щодо неналежного виконання ним своїх зобов'язань по сплаті платежів, передбачених договором, а також вимагав повернення предмету лізингу, які останнім були залишені без уваги та задоволення.
Станом на 04.10.10р. заборгованість Відповідача перед Позивачем у вигляді лізингових платежів склала 381569,69 грн.
У зв'язку із тим, що відповідач у добровільному порядку не повертав позивачу предмет лізингу, останній звернувся до нотаріуса, яким 13 липня 2010 року було винесено виконавчий напис за реєстраційним номером 3522 про повернення предмету лізингу. Також 18 березня 2010року позивач уклав з ТОВ "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов'язань" договір про надання послуг, згідно з яким вказана компанія зобов'язалася надати позивачу послуги зі сприяння повернення предмету лізингу від відповідача. Згідно з актом державної виконавчої служби 26.08.2010 року предмет лізингу був вилучений у відповідача та повернутий позивачеві.
Витрати Позивача щодо оплати послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису та оплати послуг консалтингової компанії складають 25000 грн. + 70700 грн., разом 95700 грн., докази сплати наявні в матеріалах справи.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано три проценти річних за весь час прострочення грошового зобов'язання на суму 8519,04 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 15774,81 грн.
На підставі п. 3.16 Договору позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу. Згідно з п.3.17 Договору пеня припиняється нараховуватися в день коли Лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов'язання. Станом на 04.10.10р. сума пені по лізингових платежах склала 32222,41 грн.
Також п. 8.1.6.1 Договору встановлено, що лізингоодержувач, як господарське товариство, зобов'язується періодично надавати лізингодавцю документи, що відображають його фінансовий стан, а саме проміжну фінансову звітність (баланс та звіт про фінансові результати), завірену підписами осіб, що мають право першого та другого підписів банківських документів і печаткою - щокварталу, але не пізніше двадцяти календарних днів після завершення кварталу. Пунктом 17.1.3 Договору передбачена відповідальність за порушення такого зобов'язання, а саме - у кожному випадку такого порушення лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості предмета лізингу.
За неподання Відповідачем документів фінансової звітності за 2, 3, 4 квартали 2009 року, 1 квартал 2010 року Позивачем нарахований штраф у розмірі 20% від вартості предмета лізингу на суму 539414,40 грн.
Згідно з п. 14.1 Договору лізингоодержувач на строк лізингу укладає та підтримує чинним договір страхування предмета лізингу зі страховою компанією від ризиків та на умовах, прийнятих для лізингодавця. Пунктом 17.1.4 Договору передбачена відповідальність за порушення такого зобов'язання, а саме - у кожному випадку порушення зобов'язання лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості предмета лізингу.
У 2010 році Відповідач не уклав договір страхування предмету лізингу, у зв'язку з чим Позивачем нарахований штраф у розмірі 25% від вартості предмета лізингу на суму 168567 грн.
Пунктом 14.12 Договору встановлено, що при порушенні лізингоодержувачем умов, передбачених пунктами 14.1., 14.4. або 14.3. Договору, Предмет лізингу вважається незастрахованим, - а лізингодавець має право негайно застрахувати Предмет лізингу від свого імені. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати лізингодавцю витрати, пов'язані із страхуванням предмета лізингу, протягом одного тижня від дня одержання відповідного рахунку від Лізингодавця і сплатити лізингодавцю штраф у розмірі тридцяти % від суми витрат лізингодавця на страхування Предмета лізингу.
У зв'язку з не укладенням Відповідачем в 2010 році договору страхування предмету лізингу, Позивачем самостійно застраховано предмет лізингу, що підтверджується укладеним ним 05 лютого 2010року з Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" договором № 20/01-200027107, копія якого наявна в матеріалах справи. Відповідач витрати Позивача зі страхування предмету лізингу не компенсував. Заборгованість Відповідача по компенсації Позивачу витрат на страхування предмету лізингу та сума штрафу у розмірі тридцяти відсотків від суми витрат лізингодавця на страхування предмета лізингу складає 9312, 61 грн. та 2793,78 грн. відповідно.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі. Таке ж зобов'язання Відповідача передбачено й пунктах 3.2, 8.1.3. Договору.
У п. 3.4 договору зазначено, що лізингоодержувач повинен був сплачувати лізингові платежі, зазначені у Графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
В матеріалах справи наявні рахунки, що виставлені Позивачем як лізингодавцем на адресу Відповідача як лізингоодержувача, а також реєстр відправлених рахунків з вказанням дати їх відправлення та даних про їх отримання Відповідачем тощо. Факт отримання цих рахунків Відповідачем не оспорюється, але заперечується обґрунтованість зазначених в них сум. Зокрема, Відповідач вважає, що умови договору, які передбачають коригування лізингових платежів на коефіцієнт коригування у прив'язці до курсу долару США, є незаконним. Крім того, Відповідач вказує на те, що додаткова угода № 1 від 31.10.08р. до договору, яким сторони виклали Додаток № 2/1а до договору у новій редакції і погодили новий графік лізингових платежів, укладена ним під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.
Вказані доводи суд відхилює, оскільки в даному провадженні суду знаходиться виключно майновий спір між сторонами. Відповідач мав можливість своєчасно оспорити даний договір, у тому числі додаткові угоди до нього, чого ним належним чином зроблено не було. На момент вирішення спору договір є чинним, тому є обов'язковим для сторін договору в силу ст.629 ЦК України. Дані про наявність судової справи про оспорювання договору лізингу Відповідачем суду не надано.
Відповідач вказує на те, що в минулі періоди, коли курс долару США був не на користь Позивача (надавши при цьому довідку №42 від 18.01.2011року відділення №2 Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), останній не коригував лізингові платежі, які визначалися у відповідному Графіку. Вказані доводи суд не може взяти до уваги, оскільки при цьому Відповідач не наводить обставин та власних розрахунків щодо наявності у нього переплати лізингових платежів в минулому. Навпаки, Відповідач взагалі заперечує проти коригування лізингових платежів як такого, що не відповідає чинному законодавству.
Аргументи Відповідача щодо невизначення на момент укладення договору його ціни у вигляді лізингових платежів та строку користування предметом лізингу суд розцінює як аргументи щодо неукладеності договору і які не підтверджуються матеріалами справи.
Так, згідно з п.3.1 Договору всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору Лізингоодержувач сплачує на умовах, вказаних в цьому Договорі та Графику платежів, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін. Пунктом 3.6 Договору передбачено розрахування лізингових платежів із застосуванням коефіцієнту, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу грн./долару США, між датою укладення цього Договору та датою, що передує даті оплати лізингового платежу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом.
Отже, коригування лізингових платежів в порядку виконання умов договору не є обставиною, яка свідчить про неукладеність договору в частині його ціни.
При цьому пунктом 9.3 Договору сторони гарантували, що в цьому договорі зафіксовані всі істотні умови, а також те, що всі умови даного договору їм зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін. Крім цього, суд виходить також із того, що механізм застосування вказаного коефіцієнту за обставинами справи в силу ч.1 ст.35 ГПК України неможна розцінювати як незрозумілий або невизначений, оскільки є загальновідомим поняття коефіцієнту як множника на співвідношення певних показників, якими за обставинами справи є офіційний курсу грн./долару США між датою укладення цього Договору та датою, що передує даті оплати.
Щодо строку лізингу судом встановлено, що пунктом 1.5 Договору передбачено, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується останньою датою платежу, зазначеною у Графіку платежів, якщо інше не передбачене умовами цього Договору.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що договір лізингу, на підставі якого Позивачем заявлені позовні вимоги, є неукладеним.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечення Відповідача щодо недобросовісних дій Позивача, який на його думку навмисно не вживав своєчасно заходів зі стягнення боргу, судом визнаються неправомірними, оскільки це є правом Позивача і не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності.
В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Матеріали справи підтверджують факт збитків Позивача на загальну суму 95700грн., які складають його витрати для відновлення свого порушеного права у вигляді примусового повернення предмету лізингу. Причиною цих збитків є дії Відповідача, який не повернув предмет лізингу добровільно.
Відповідач вказує на те, що Позивачем не дотримано порядку розірвання договору лізингу, у зв'язку з цим предмет лізингу вилучено у нього неправомірно, тому витрати Позивача щодо цього вилучення не повинні покладатися на Відповідача.
Так, підпунктом 18.1.3 пункту 18.1 та п.18.2 Договору встановлено, що Договір може бути розірвано Лізингодавцем в односторонньому порядку, якщо, зокрема, Лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 календарних днів, від встановленої відповідно Дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи пені й штрафи). Договір вважається розірваним з дня, який зазначений у листі про припинення дії Договору, але не раніше ніж через тиждень від дня відправлення письмового повідомлення іншій Стороні. Від дня припинення дії Договору Лізингоодержувач втрачає право користуватись предметом лізингу, за винятком цілей, передбачених у пункті 19.1 Договору (п/п 18.1.4 Договору). Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет Лізингу і передати всю документацію протягом трьох робочих днів від дня розірвання договору (п.19.1.Договору). При недотриманні Лізингоодержувачем умов Договору, передбачених пунктом 19.1 цього договору, Лізингодавець має право, не почавши ніяких додаткових правових процедур, у будь-який час забрати у Лізингоодержувача й за своїм розсудом користуватися й розпоряджатись ним без усяких обмежень. У такому випадку ризики, пов'язані з поверненням предмету лізингу, покладаються на Лізингоодержувача (п.19.2 Договору).
Із матеріалів справи видно, що претензіями № 834 від 28.10.09р., від 19.11.09р., № 199 від 15.03.10р. Позивач неодноразово попереджав Відповідача про розірвання укладеного з ним Договору в односторонньому порядку та вилучення предмету лізингу у випадку несплати ним належних платежів. Крім того, в претензії №199 від 15.03.10р. було зазначено, що у випадку несплати заборгованості за договором в строк до 25 березня 2010року Позивач просив повернути Відповідача предмет лізингу та пов'язану з ним документацію до 29 березня 2010року.
Наведені обставини свідчать про те, що формально Позивачем не дотримано встановленого Договором порядку розірвання договору, оскільки в зазначених претензіях немає повідомлення про факт розірвання договору як такий, що відбувся. Але, суд зазначає, що вказані обставини при наявності несплаченої заборгованості не порушують прав Відповідача, який мав можливість повернути Позивачеві предмет лізингу добровільно і у строки, встановлені в претензії №199 від 15.03.2010року.
Нарахування компенсації за страхування предмету лізингу та штрафних санкцій у зв'язку з цим Відповідач заперечує, посилаючись на те, що Позивач недобросовісно затягнув процес по стягненню заборгованості Відповідача та вилучення предмету лізингу. Суд вважає ці доводи також неправомірними, оскільки обставини справи свідчать про те, що Відповідач мав можливість повернути Позивачеві предмет лізингу добровільно і своєчасно.
Проти нарахування штрафних санкцій за неподання фінансової звітності за декілька періодів Відповідач заперечує, посилаючись на недоведеність цього з боку Позивача. Однак, матеріали справи містять претензію № 918 від 11.08.10р., яку було надіслано Позивачем на адресу Відповідача і в якій зазначається про факти неподання останнім фінансової звітності за періоди, які вказані в позові. При цьому, стверджуючи про виконання цих умов договору, Відповідач визнав, що доказів цього у нього немає. В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги на загальну суму 1253873,74 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є обґрунтованими та доводяться матеріалами справи.
Судові витрати у справі покладаються на Відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОН-Електро" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" заборгованість з оплати лізингових платежів у розмірі 381569 грн. 69 коп., пеню за несплату лізингових платежів у розмірі 32222 грн. 41 коп., заборгованості з компенсації витрат на страхування у розмірі 9312 грн. 61 коп., штраф за не укладення договору страхування в розмірі 2793 грн. 78 коп., три проценти річних від суми заборгованості 8519 грн. 04 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 15774 грн. 81 коп., штрафи у розмірі 707981 грн. 40 коп., реальні збитки у розмірі 95700 грн., що разом складає суму 1 253 873 грн. 74 коп. та судові витрати по справі на суму 12774,74грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (03056, м. Київ, вул. Пльова, 24 д, р/р 2600615638 у ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335, код ЄДРПОУ 35378830) суму 12961 грн. 26 коп. надмірне сплачене державне мито.
Видати довідку після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Н.Б. Кеся
Повне рішення складено - 14.02.11р.
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2011 |
Оприлюднено | 17.02.2011 |
Номер документу | 13792524 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Стрелець Тетяна Геннадіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Кеся Наталія Борисівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні