Рішення

від 11.02.2011 по справі 21/16-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/16-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.

Справа № 21/16-11

За позовом Українсько - угорського товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "МАМ", м. Дніпропетровськ   

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратибор", м. Дніпропетровськ 

про визнання недійсним  договору купівлі - продажу цінних паперів

Суддя  Назаренко Н.Г.

Представники:

  від позивача: не з'явився;

  від відповідача: Меркович В.Б., довіреність б/н від 10.01.2011р.  

                                                               СУТЬ СПОРУ:

Українсько –угорське товариство з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "МАМ" звернулося до господарського суду з позовом та просить:

-          визнати недійсним, з моменту укладення, договір купівлі –продажу цінних паперів від 24.10.2006р. № К-45/06, укладений між Українсько –угорським товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "МАМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратибор";

-          Застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір купівлі –продажу цінних паперів від 24.10.2006р. № К-45/06, за яким сторонами належним чином виконано зобов'язання в повному обсязі. Разом з тим, позивач зазначає, що розпорядженням Дніпропетровського територіального управління Державної комісії цінних паперів та фондового ринку від 14.11.2008р. № 12 ДН-3 на підставі Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2008р. року у справі 2а-4276/08, якою визнано недійсним запис від 09.12.2003р. за № 04052092Ю0040028 про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" та визнано недійсним реєстрацію випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, припинення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ", зупинено обіг акцій Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ". Повідомлення про це було опубліковано в офіційному джерелі інформації Державної комісії цінних паперів і фондовому ринку газеті "Цінні папери України" № 46 (538) від 14 листопада 2008 року.

Позивач посилається на те, що оскільки запис про реєстрацію Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" був скасований з моменту його реєстрації, отже акції, емітентом яких є Закрите акціонерне товариство "ЕМ енд ЕЙ", на думку позивача, стали недійсними саме з дати їх випуску. З посиланням на ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що вищевказаним договором купівлі –продажу цінних паперів порушуються його законних права та інтереси, через що вбачає підстави для визнання договору недійсним з моменту його укладення та повернення відповідачем позивачу у натурі все, що відповідачем отримано на виконання цього договору.

Як на правову підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.  

Відповідач, відповідно до відзиву на позов від 07.01.2011р., проти позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх незаконними та необґрунтованими, обґрунтовуючи тим, що визнання недійсним державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ", на підставі Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2008р. в справі 2а-4276/08 не приводить до недійсності договорів, укладених з моменту державної реєстра ції Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" до моменту його виключення з державного реєстру, і не позбавляє правового значення, видані по цих господарських операціях належним чином оформле них документів, що підтверджують виконання договорів купівлі-продажу акцій емітова них Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ".

Відповідач не погоджується з доводами наведеними в обґрунтування позовних вимог та зазначає, що позивач помилково вважає, що зупинення обігу акцій Розпорядженням Дніпропетровського територіального управління Державної комісії цінних паперів і фондовому ринку від 14.11.2008 року № 12 ДН-3, приводить до недійсності виконаного належнім чином Договору купівлі-продажу цінних паперів від 24.10.2006 року № К- 45/06, з моменту його укладення, а посилання позивача на ст.ст. 203, 215 Цивільного Кодексу України, наведених як підстави для  застосування реституції, відповідач вважає незаконними.

17.01.2011р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Розгляд справи відкладався з 18.01.2011р. до 02.02.2011р., з 02.02.2011р. до 10.02.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником відповідача не заявлялось.

В судовому засіданні 10.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратибор" (надалі –продавець, відповідач) та Українсько –угорським товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "МАМ" (далі –покупець, позивач) укладено договір купівлі –продажу цінних паперів № К- 45/06 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити прості іменні акції (надалі –цінні папери), що належать продавцю на праві власності, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, характеристика цінних паперів:

-          вид цінного паперу: проста імення акція;

-          емітент: Закрите акціонерне товариство "ЕМ енд ЕЙ";

-          код ЄДРПОУ: 32701893;

-          номінальна вартість одного цінного паперу: 1,00 грн.;

-          кількість цінних паперів: 30 003 (тридцять тисяч три) шт.;  

Загальна сума договору складає 1 000 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Валюта розрахунків –гривня України (п. 1.3 Договору). Покупець самостійно оплачує продавцю загальну суму договору, зазначену в п. 1.3 договору, до 10 листопада 2006 року включно (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору перереєстрація прав власності на цінні папери здійснюється в системі реєстру емітента, згідно Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії цінних паперів і фондовому ринку від 26.05.1998р. № 60.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що право власності на цінні папери переходить до покупця згідно чинного законодавства. Продавець гарантує, що всі цінні папери –предмет цього договору, є його власністю і можуть бути ним вільно передані, що вони не заставлені, не продані, що вони ніяк не обтяжені і не знаходяться під судовим чи слідчим арештом.

Відповідно до п. 6.1 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв у власність пакет простих іменних акції у кількості 30 003 штук номінальною вартістю один мільйон гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту зарахування однорідних зустрічних вимог від 24 жовтня 2006 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратибор" та Українсько –угорським товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "МАМ", підписаного повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками (а.с. 9), позивач в повному обсязі розрахувався з відповідачем зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої був визначений моментом витребування. Згідно п. 3 вищевказаного акту загальна сума взаєморозрахунків складає 1 000 000 грн. 00 коп.

Перереєстрація права власності за позивачем на відчуження акцій здійснена Реєстратором –Закритим акціонерним товариством "ЮС" (код ЄДРПОУ 32987859), згідно положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії цінних паперів і фондовому ринку від 26.05.1998р. № 60, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів № 318 від 01 листопада 2006 року (а.с. 10).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року по справі № 2-а-4276/08 визнано недійсним запис від 19.12.2003р. № 04052092Ю0040028 про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ", визнано недійсними установчі документи Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" з моменту їх реєстрації, визнано недійсною реєстрацію випуску акцій Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів, визнано недійсними Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" з моменту його видачі, припинено державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ". Постанова набрала законної сили 22.09.2008р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року по справі № 2-а-6105/08 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" припинено юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "ЕМ енд ЕЙ"

Розпорядженням Дніпропетровського територіального управління Державної комісії цінних паперів і фондовому ринку № 12 –ДН –3 від 14 листопада 2008 року на підставі ст. 9 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України" та на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2008р., по справі № 2-а-4276/08 щодо Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" зупинено обіг акцій Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ", повідомлення про що було опубліковано в офіційному джерелі інформації Державної комісії цінних паперів і фондовому ринку газеті "Цінні папери України" № 46 (538) від 27 листопада 2008 року.

Позивач посилається на те, що оскільки запис про реєстрацію Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" був скасований з моменту його реєстрації, отже акції, емітентом яких є Закрите акціонерне товариство "ЕМ енд ЕЙ", на думку позивача, стали недійсними саме з дати їх випуску, через що, вищевказаним договором купівлі –продажу цінних паперів порушуються його законні права та інтереси. З огляду на зазначене, позивач вбачає підстави для визнання договору недійсним з моменту його укладення та повернення відповідачем позивачу у натурі все, що відповідачем отримано на виконання цього договору, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами купівлі - продажу, які регулюються нормами законодавства про купівлю - продаж, в тому числі параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі –продажу валютних цінностей та цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує  його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2.  Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, господарський суд доходить того висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що на момент підписання спірного договору купівлі –продажу цінних паперів від 24.10.2006р. № К-45/06, позивач та відповідач у повному обсязі виконали всі вимоги законодавства, які ставляться до даного виду договору згідно до ст.ст.  655, 656, Цивільного кодексу України, а саме:

-          сторони в належній формі дійшли згоди по всіх істотних умовах договору доручення, у тому числі погодили характеристику цінних паперів, загальну суму договору, строк, на який укладається договір, порядок оплати за договором;

-          зміст договору містить найменування сторін, термін дії;

-          спірний договір укладений у письмовій формі;

-          особи, що підписали договір на момент підписання мали необхідний для цього обсяг повноважень;

-          волевиявлення сторін на момент підписання договору було вільним, що не оспорено та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи;

-          реальне настання правових наслідків, які обумовлені договором.

З наведеного вбачається, що спірний договір був укладений між позивачем та відповідачем, а двосторонні зобов'язання за договором були виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та вищенаведеними обставинами. Також, зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству, а сам договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується фактичним виконанням, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, визнання недійсною державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" та припинення юридичної особи на підставі постанов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2008р., по справі № 2-а-4276/08 та від 22 вересня 2008 року по справі № 2-а-6105/08 не призводить до недійсності договорів, укладених за період з моменту державної реєстрації Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" та до моменту виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та не позбавляє правого значення, видані по цих господарських організаціях належним чином оформлених документів, що підтверджують виконання договорів купівлі –продажу акцій емітованих Закритим акціонерним товариством "ЕМ енд ЕЙ".

При цьому, судом враховується роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" за яким угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Отже саме лише визнання судом недійсними установчих документів  підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту  виключення  його з державного реєстру.

Наведеної правової позиції дотримується й Вищій господарський суд України в Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд приймає до уваги те, що на час укладення спірної угоди і предмет договору купівлі – продажу і емітент цінних паперів –існували, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи –Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ", визнання недійсними установчих документів вказаного товариства не тягне за собою такого наслідку, як визнання недійсною угоди з купівлі –продажу цінних паперів Закритого акціонерного товариства "ЕМ енд ЕЙ" з підстав, зазначених у позові.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 203, 204, ч. 2 ст. 207, ч. 1, 3 ст. 215, ст. ст. 526, 627, 628, 629, 655, 656 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                                           ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог –відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 11.02.2011р.