Постанова

від 01.02.2011 по справі 6/106-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/106-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

              01.02.11                                                                                           Справа  № 6/106-38

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010р.

у справі № 6/106-38

за позовом Публічного акціонерко товариства «Автомобільна компанія «Богдан моторс», м.Київ

до відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, м.Луцьк

про стягнення 457446,57 грн.

з участю представників сторін:

позивача: Войцешук Л.І.

відповідача: Греля А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010р. у справі № 6/106-38 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан моторс», м.Київ в сумі 439148,22 грн. та стягнуто з Департаменту Житлово-комунального господарства Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Богдана Хмельницького, 40А, п/р 35417007006333 у ГУДКУ у Волинській обл., МФО 803014, код ЄДРПОУ 34572192) на користь Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс»(04176, м.Київ, вул.Електриків, 29а, п/р 26007301002046 в ВАТ «ВТБ Банк», м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 05808592) 439148,22 грн. заборгованості, в т.ч. 360000 грн. основного боргу, 44280 грн. інфляційних нарахувань, 16569,86 грн. –3% річних, 18298,36 грн. пені, 4574,47 грн. в повернення витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в позові на суму 18298,35 грн. - відмовлено.

При прийнятті рішеня місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 526, 546, 548, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст.232, 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову про стягнення 44280 грн. інфляційних нарахувань, 16569,86 грн. трьох відсотків річних та 18298,36 грн. пені з підстав неповного з'ясування обставин справи, в цій частині в позові відмовити, в частині стягнення 360000 грн. основного боргу –рішення суду залишити без змін, з мотивів наведених у ній та в заяві про зміну прохальної частини апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, згідно з умовами договору поставки № 5-690/08 від 02.12.2008р. та додаткової угоди від 22.12.2008р. позивач - відповідно до видаткових накладних № 6002 від 25.12.2008р. та № 5990 від 25.12.2008р. поставив відповідачу на підставі довіреності серії ЯОЧ № 728546 від 25.12.2008р. товар –два тролейбуси Е-231 по ціні 530000 грн. на загальну суму 1060000 грн. Згідно з умовами договору поставки № 5-690/08 від 02.12.2008р. (розділ 5) відповідач зобов'язався оплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

З видаткових накладних № 6002 від 25.12.2008р., № 5990 від 25.12.2008р. та актів приймання-передачі від 25.12.2008р. вбачається, що позивачем договірні зобов'язання виконано належним чином.

Водночас, відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав

частково в сумі 700000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 01622807 від 29.12.2008р. та № 01580542 від 26.12.2008р.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 828/1-29 від 23.06.2009р. та № 635 від 04.08.2010р. з вимогою погасити борг.

У відповіді на претензію № 19-20/695 від 08.07.2009р. відповідач не заперечує про наявність боргу, однак погашення гарантував по мірі надходження бюджетних коштів.

На день розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 360000 грн., що не заперечувалось самим відповідачем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

В засідання суду апеляційної інстанції представник позивача подав належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 270 від 03.12.2010р., що підтверджує сплату основного боргу за договором в сумі 360000 грн.

Однак, згідно вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 44280 грн. інфляційних нарахувань та 16569,86 грн. трьох відсотків річних за період прострочення з 11.01.2009р. по 15.08.2010р. згідно з розрахунком позивача підставні та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.546, 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п.6 ст.231 Господарського кодексу України та п.6.4. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача розмір пені за період з 11.01.2009р. по 11.07.2009р. становить 36596,71 грн.

Водночас, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, беручи до уваги, що відповідач є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, відсутність бюджетного фінансування на закупівлю даного товару, скористався наданим йому п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, правом та підставно зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача - стягнув її в розмірі 18298,36 грн., що становить 50 відсотків від нарахованої суми.

Наведені на спростування правомірності вимог про стягнення інфляційних, річних та пені доводи апелянта про те, що сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом 31.12.2010р., з якого вбачається, що заборгованість в сумі 360000 грн. погашена у повному обсязі, а отже позивач не претендує на оплату 44280 грн. інфляційних нарахувань, 16569,86 грн. трьох відсотків річних та 18298,36 грн. пені, до уваги судом не приймаються, оскільки від вказаних позовних вимог позивач в порядку ст.22 ГПК України не відмовився.

Виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в сумі вимог 439148,22 грн. не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2010р. у справі № 6/106-38 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, м.Луцьк - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.