Постанова

від 02.02.2011 по справі 9/174 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/174 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                

02.02.11                                                                                           Справа  № 9/174 (10)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                                 Мурська Х.В.

                                                                                                           Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», м. Борислав.

на рішення господарського суду Львівської  області від 23.11.2010р.

у справі №9/174 (10)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик», м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар -ТКС»,

м. Борислав.

про стягнення 101409,03 грн., в т.ч. 86000,00 грн. –основного боргу, 10803,66 грн. –пені, 2848,54 грн. –інфляційних втрат, 1756,84 грн. –3% річних, 1014,09 грн. - державного мита, 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2500,00 грн. –витрат на послуги адвоката.

Представники:

від позивача: Гусар Д.В. - представник.

від відповідача: Морозов Р.В.- представник.

           Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів  та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

           Рішенням господарського суду Львівської  області від 23.11.2010 р. у справі  №9/174 (10) (суддя Данко Л.С.)  позовні  вимоги задоволено частково, стягнено на користь позивача 86000 грн. 00 коп. –основного боргу,  9379 грн. 36 коп. –пені, 2848 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 1756 грн. 84 коп. –3% річних, 999 грн. 85 коп. - державного мита,  232 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1800 грн. 00 коп. –витрат за послуги надані адвокатом, в  задоволенні  решти вимог –відмовлено.  

Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання по договору щодо оплати за отриманий товар вчасно не виконав, а тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку, за просрочення грошового зобов»язання на підставі ст. 625 ЦК України, з відповідача підлягають стягненню інфляційні,  3 % річних, на підставі п.6.2 договору пеня, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю, суд прийшов до висновку, що розмір витрат за послуги адвоката слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 1800 грн.

           В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

           Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

           Заявник стверджує, що господарським судом не взято до уваги те, що з урахуванням суми сплаченої на виконання умов мирової угоди, сума основного боргу становить 80 000 грн., що не враховано господарським судом, тому  передчасно прийнято рішення у справі без участі  представника відповідача, клопотання про  відкладення розгляду справи безпідставно відхилено.

          Апелянт вказуючи на те, що договір поставки №9 від 02.09.2009р. закінчив свою дію в 2009 році та жодних додаткових угод щодо продовження  строку дії договору на 2010р. сторони не уклали, вважає нарахування позивачем пені в період  з 01.01.2010р. є безпідставним.

          В апеляційній скарзі апелянт визнає суму боргу, вказуючи, що не ухиляється від повернення заборгованості, що підтверджено сплатою на виконання мирової угоди 5000 грн. та вважає, що  господарським судом не враховано  те, що  на своєчасні розрахунки з позивачем вплинула світова  економічна криза, що є загальновідомим фактом та не потребує доведення.

          Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

         Представник позивача в судовому засіданні  погодився з доводами  апелянта, що сума основного боргу  становить 85000 грн., щодо виконання умов мирової угоди заперечив, оскільки вказав на неукладеність такої.

         Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи  апеляційної скарги,  заслухавши думку представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні  рішення норм процесуального та матеріального  права, Львівський апеляційний господарський суд  вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

         Відповідно  до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

        Відповідно  до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

         Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

        Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

         Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов»язковим для виконання сторонами.

         Відповідно до  ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов»язки відповідно до договору.

     Сторони узгодили строк дії договору поставки №9 з 2.2009р. до 31.12.2009р. включно (п.9.1).

     Додатковими угодами від 9.02.2009р. до договору поставки, сторони узгодили умови щодо асортименту, умови поставки та строку оплати.

     Будь-яких змін щодо строку дії договору сторонами не вносилось.

     Враховуючи чинність договору поставки до 31.12.2009р., апеляційна інстанція

погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, що після закінчення договору, сторони не укладали жодних додаткових угод, а тому нарахування пені є безпідставним, прийшла до висновку, що поставка товару по накладній від 9.02.2010р. здійснена після закінчення дії договору поставки №9, тому його умови на правовідносини сторін не поширюються. До правовідносин сторін належить застосувати загальні норми ЦК України щодо виконання  зобов»язань.

     Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

     Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Згідно ч.1 ст.193 ГК України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

    Відповідно  до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

    Представник відповідача отримав по накладній № РН-000015 від 9.02.2010р., по довіреності №36 від 09.02.2010р., виданої на Хорунжого Володимира Миколайовича,  продукцію на суму 102816 грн.,  оплату здійснив частково на суму 16816 грн.

    Однак, позивач при поданні позову не врахував здійсненої відповідачем оплати платіжним дорученням №440 від 14.10.2010р. в сумі 1000 грн., про що зазначено відповідачем в апеляційній скарзі,  а тому завищив ціну позову на вказану суму.Борг на день подання позову становив 85 000 грн., який відповідачем не сплачено.Місцевим господарським судом безпідставно стягнено  на користь позивача 1000 грн. боргу.

    Крім того, місцевий господарський суд при прийнятті рішення помилково прийшов до висновку, що поставка товару по накладній від 9.02.2010р. відбулась в межах дії договору, за порушення умов якого, а саме за несвоєчасну оплату за отриманий товар, відповідач повинен нести відповідальність, встановлену п.6.3 у вигляді пені.

   Оскільки поставка товару відбулась поза межами дії договору №9, то відповідні умови щодо відповідальності покупця, встановлені п.6.3 договору, до останнього не підлягають до застосуванню.

   В матеріалах справи відсутні докази направлення продавцем (кредитором) вимоги покупцю в порядку ст.530 ЦК України про оплату отриманого товару, доказів направлення такої вимоги позивачем не подано, а тому боржник не вважається таким, що несвоєчасно виконав (прострочив) зобов»язання по оплаті за отриманий товар в термін, встановлений ч.2 ст.530 ЦК України.

   Враховуючи наведене, застосування до відповідача ст..625 ЦК України у вигляді стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних безпідставне.

   При неповному дослідженні обставин справи, місцевим господарським судом помилково застосовано норми ст.625 ЦК України та безпідставно стягнено з відповідача інфляційні та річні в сумі разом 4605,37 грн.

    Враховуючи, що відсоток задоволеного позову позивача в сумі 85000 грн. становить 84 від заявленого, то пропорційно відшкодовуються судові витрати за позовом та послуги адвоката відповідно до ст.49 ГПК України.

    Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а саме доказами надіслання позовної заяви з додатками відповідачу свідчить квитанція та опис вкладення в цінний лист (а.с.10-11), на момент прийняття судом рішення, мирової угоди між сторонами не досягнуто та не подано на затвердження судом,  сплата відповідачем 5000 грн. платіжним дорученням №486 здійснена після прийняття рішення судом у справі, а тому не може бути підставою для його скасування.

    Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляцйіну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», м. Борислав задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2010р. у справі №9/174(10) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар -ТКС», м. Борислав,вул.Дрогобицька,138  (код ЄДРПОУ 34857028) 1000 грн. боргу, 9379,36 грн. пені,1756,84 грн. річних, 2848,53 грн. інфляційних, 149,85 грн. держмита, 39 грн. інформаційно-технічних витрат, 306 грн. витрат на послуги адвоката скасувати.

  В позові  Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик», м. Київ, вул.Володимирська,69, оф.426 (код ЄДРПОУ 36546185) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», м. Борислав, вул.Дрогобицька,138  (код ЄДРПОУ 34857028) 1000 грн. боргу, 9379,36 грн. пені,1756,84 грн. річних, 2848,53 грн. інфляційних, 149,85 грн. держмита, 39 грн. інформаційно-технічних витрат, 306 грн. витрат на послуги адвоката - відмовити.

  В іншій частині рішення суду залишити без змін.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТ Пластик», м. Київ, вул.Володимирська,69, оф.426 (код ЄДРПОУ 36546185)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», м. Борислав, вул.Дрогобицька,138  (код ЄДРПОУ 34857028) 74,93 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

   Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

5.Матеріали справи повернути в господарський суд   Львівської області.

Головуючий-суддя                                                            Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                    Мурська Х.В.

Суддя                                                                                  Скрипчук О.С.