Рішення

від 07.02.2011 по справі 7/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/288

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.02.11 р.                                                                                    Справа № 7/288                               

Господарський суд Донецької області у складі судді - Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного підприємства “Айс Техносервіс” м. Донецьк

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Точмаш” м. Донецьк

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гортехносервіс” м. Донецьк

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестстрой - 2007” м.Київ

Предмет спору: стягнення  38 444, 45 грн.

За участю представників:

від позивача: Беліменко А.А. – довір.

від відповідача:  Венідіктов Е.М. – довір.

від третьої особи на стороні позивача: не з'явились.

від третьої особи на стороні відповідача:  Шевченко М.Ю. – довір.

СУТЬ СПОРУ:

ПП “Айс Техносервіс” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ “Точмаш” м. Донецьк за участю третьої особи на стороні позивача ТОВ „Гортехносервіс” м.Донецьк та третьої особи на стороні відповідача ТОВ „Інвестстрой-2007” м.Київ про стягнення 40 051, 99 грн. матеріальної шкоди

В обґрунтування позову позивач надав копії наступних документів: договір суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2007р.; договір оренди №107 від 25.04.2002р. з додатковими угодами; договір про постачання електричної енергії через приєднані електричні мережі №673 від 01.08.2007р. з додатками; акт б/н; лист №16/-33 від 18.03.2008р.; протокол вимірювання опору розтікання на основних заземлите лях та заземленнях магістралей та обладнання №8 від 23.03.2008р.; протокол перевірки повного опору петлі фази-нуль №8 від 23.03.2008р.; протокол №8 від 23.03.2008р.; додаток до свідоцтва про атестацію від 14.12.2006р. №ВЛ-227/06; товарні чеки №21.03-4 від 21.03.2008р., б/н від 21.03.2008р., чеки (том 1, а.с. 31-62).

Заявою б/н від 18.02.2009р., поданою в порядку ст.22 ГПК України (в редакції, що діяла на час звернення із відповідною заявою до суду), позивач змінив предмет спору та просить стягнути з відповідача збитки у сумі 38 444, 45 грн. У судовому засіданні 19.02.2009р. позивач зазначив, що дана заява також фактично є заявою про зменшення позовних вимог, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання. Заява розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті з урахуванням даної заяви.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позовних заперечив, посилаючись на те, що умови Договору ним виконуються у повному обсязі, електрична енергія до межі балансової приналежності, як то передбачено Договором, постачається.

Третя особа – ТОВ „Горнотехсервіс” у письмових поясненнях та у судових засіданнях підтримала позовні вимоги.

Третя особа - ТОВ „Інвестбуд-2007” пояснень по суті спору не надала, проти первісного висновку експертної установи заперечила.  

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 26.05.2009р., на підставі ст.41 ГПК України, по справі було призначено електротехнічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.заслуженого професора М.С.Бокаріуса, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось в порядку ст.79 ГПК України.

Після повернення матеріалів справи до суду, ухвалою від 30.04.2010р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 08.07.2010р., на підставі ст.42 ГПК України, по справі призначено додаткову електротехнічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім..заслуженого професора М.С.Бокаріуса, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось в порядку ст.79 ГПК України.

Після повернення матеріалів справи до суду, на підставі ст.79 ГПК України, ухвалою від 14.01.2011р. провадження у справі було поновлено.

Згідно отриманого висновку експертної установи №6265 від 30.11.2010р., власник мереж ВАТ „Точмаш” забезпечує електропостачання до межі балансової приналежності належних йому електричних мереж, визначених в додатку №2 „Акт розмежування експлуатаційної приналежності електромереж та відповідальності сторін” до Договору №673 від 01.08.2008р. за адресою: 83007, м.Донецьк, вул.Жмури, 1.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії через приєднані електричні мережі №673 від 01.08.2007р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2007р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено жодною із сторін про розірвання цього Договору або його перегляду. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спору, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, власник мереж (відповідач по справі) зобов'язується забезпечити поставку електроенергії у межах величин, дозволених користувачу до використання згідно виданим технічним умовам, а користувач (позивач по справі) – своєчасно платити за спожиту електричну енергію. Сторони зобов'язуються виконувати інші умови, визначені цим Договором та додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами. Електропостачання забезпечується за однолінійною схемою, яка приведена у додатку №1 „Однолінійна схема”. Власник мереж забезпечує електропостачання до межі балансової приналежності належних йому мереж, визначених у додатку №2 „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”.

Мережа розділу експлуатаційної відповідальності кожної із сторін та межа балансової приналежності електромереж вказані в наявному у справі (том 1, а.с.19) додатку №2 „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, зокрема на безпідставне припинення електропостачання, звернувся до суду та просить стягнути з відповідача по справі збитки у розмірі 38 444, 45 грн.

Згідно письмових та усних пояснень позивача, заявлена сума збитків у розмірі 38 444, 45 грн. складається з:

·          6100,00 грн. – вартість обладнання, необхідного для подачі електроенергії та обігріву приміщення, у тому числі:

3900,00 грн. – бензиновий генератор,

950,00 грн. – газовий обігрівач для опалення приміщення, що орендується,

260,00 грн. – балон,

990,00 грн. – електроконвектор потужністю 2,5 кВт;

·          32 041, 47 грн. – вартість використаного бензину у кількості 5 110 л.;

·          180, 98 грн. – вартість використаного дизельного палива у кількості 31,3 л.;

·          122, 00 грн. – вартість використаного масла у кількості 5 л.

В підтвердження факту понесення зазначених вище витрат, позивачем до позову додані відповідні платіжні документи (копії – том 1, а.с. 29-62; оригінали – том 2, а.с.12-29).

Оцінюючи доводи обох сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, електрична енергія повинна постачатись відповідачем до межі балансової приналежності належних йому мереж, визначених у додатку №2 „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” (р.1 Договору).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з метою розгляду даного спору по суті, суду необхідно з'ясувати факт виконання чи невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки електроенергії відповідачу, тобто, виходячи з умов Договору, факт постачання (непостачання) електричної енергії саме до межі балансової приналежності належних відповідачу мереж, визначених у додатку №2 „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” і іншого ані умовами Договору, ані приписами діючого законодавства не передбачено.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Користувач (позивач) має право на відшкодування згідно із законодавством України збитків, заподіяних внаслідок порушення його права (п.5.3 Договору).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є: наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме – наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

З метою повного та всебічного розгляду спору, господарським судом призначались по справі судова електротехнічна експертиза та додаткова судова електротехнічна експертиза, проведення яких було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.. заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

На вирішення експерту було поставлено наступне питання: „Чи забезпечує власник мереж (ВАТ „Точмаш”) електропостачання до межі балансової приналежності належних йому електричних мереж, визначених в додатку №2 „Акт розмежування експлуатаційної приналежності електромереж та відповідальності сторін” до договору №673 від 01.08.2007р. за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1.?”.

Згідно висновку №6265 від 30.11.2010р., власник мереж (ВАТ „Точмаш”) забезпечує електропостачання до межі балансової приналежності належних йому електричних мереж, визначених в додатку №2 „Акт розмежування експлуатаційної приналежності електромереж та відповідальності сторін” до Договору №673 від 01.08.2008р. за адресою: 83007, м.Донецьк, вул.Жмури, 1.

За приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

З огляду на матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши висновок експертної установи, господарський суд дійшов висновку, що наданий суду висновок №6265 від 30.11.2010р. складений із дотриманням приписів діючого законодавства, а висновок експерта є вичерпним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, приймається судом.

Таким чином, матеріалами справи доведений факт забезпечення відповідачем електропостачання до межі балансової приналежності належних йому електричних мереж, визначених в додатку №2 „Акт розмежування експлуатаційної приналежності електромереж та відповідальності сторін” до Договору №673 від 01.08.2008р. за адресою: 83007, м.Донецьк, вул.Жмури, 1.

Тобто, в діях відповідача по справі не вбачається ані протиправної поведінки по відношенню до позивача (порушення умов Договору, зокрема припинення електропостачання в межі балансової приналежності, обумовленої Договором та додатками до нього), ані його вини у відсутності у позивача електричної енергії.

Умовами Договору або за іншою домовленістю сторін (додатки, листування тощо) не передбачено обов'язку відповідача по справі здійснювати електропостачання за межами балансової приналежності, визначеної додатком №2 до Договору і іншого позивачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, як встановлено судом вище, з боку відповідача відсутнє порушення умов Договору, електропостачання відповідачем здійснюється саме у відповідності до умов Договору з урахуванням додатку №2 до Договору, позивач не довів належними доказами факту спричинення йому збитків саме з вини відповідача та самого факту наявності вини відповідача по справі у виниклих збитках, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають.  

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, у тому числі, з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судові витрати, у тому числі, вартість проведення судової експертизи, покладаються на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 24, 33, 34, 41, 42, 43, 44, 49, 69, 79, 82–85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Айс Техносервіс” м.Донецьк.

Стягнути з Приватного підприємства “Айс Техносервіс” (юр.адреса: 83018, м.Донецьк, вул.Краснознаменна, 66; факт.адреса: 83007, м.Донецьк, вул.Жмури, 1; ЄДРПОУ 35175270; р/р 26000060090124 в ДРУ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім..заслуженого професора М.С.Бокаріуса (61177, м.Харків, вул.Золочівська, 8-а; ЄДРПОУ 02883133, банк одержувача ГУДКУ Харківської області, МФО 851011, р/р 31251272210490) 3 498, 96 грн. за проведення судової експертизи по справі №7/288 на підставі рахунку №18845 від 20.07.2009р.

Стягнути з Приватного підприємства “Айс Техносервіс” (юр.адреса: 83018, м.Донецьк, вул.Краснознаменна, 66; факт.адреса: 83007, м.Донецьк, вул.Жмури, 1; ЄДРПОУ 35175270; р/р 26000060090124 в ДРУ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім..заслуженого професора М.С.Бокаріуса (61177, м.Харків, вул.Золочівська, 8-а; ЄДРПОУ 02883133, банк одержувача ГУДКУ Харківської області, МФО 851011, р/р 31251272210490) 2 795, 00 грн. за проведення додаткової судової експертизи по справі №7/288 на підставі рахунку №2371 від 01.12.2010р.

Видати накази після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Повний текст рішення підписано 11.02.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.