Рішення

від 08.02.2011 по справі 5/3-10-5258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3-10-5258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2011 р.Справа  № 5/3-10-5258

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК";  

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ"  

про стягнення 28118,01грн.  

Суддя Погребна К.Ф.

Представники по справі:

Від позивача: Криворучко В.О. - довіреність  від 10.11.2010 року

Від відповідача: Андрусик О.Г. - директор на підставі протоколу загальних зборів учасників №1 від 27.08.2007 року

                             Романченко А.Б. –довіреність від 25.01.2011 року

Суть спору: про стягнення 28118,01грн.   

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" про стягнення 28118,01грн.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" просить суд у позовній заяві –з метою забезпечення виконання позовних вимог накласти арешт на поточний рахунок ТОВ «САНРИНГ».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010 року порушено провадження по справі № 5/3-10-5258.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та згідно останніх уточнень за вих. №2 від 18.01.2011 року (вх. №1607 від 19.01.2011 року) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість за отриману продукцію у сумі 35478,22 грн.,  збитки від інфляції у сумі 2022,26 грн. та 3% річних у сумі 497,48 грн.

Відповідач надав до господарського суду Одеської області заперечення на позовну заяву в яких просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" здійснило поставку щебеневої продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" на загальну суму 76433,01 грн., що підтверджується  відповідними накладними, а саме: №СМ-0000018 від 30.05.2010 року, №СМ-0000024 від 30.05.2010 року, №СМ-0000073 від 11.07.2010 року, які є у матеріалах справи.

За надані послуги відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" були виставлені позивачем рахунок-фактура №СМ-0000001 від 23.04.2010 року на суму 29173 грн. та рахунок-фактура №СМ-0000059 від 02.06.2010 року на суму 47260,01 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач частково сплатив вартість придбаного товару , що підтверджується випискою з рахунку позивача, а саме оплата за щебінь з 12.06.2009 року до 22.12.2010 року на суму 48315 грн., у зв'язку з чим сума не сплаченого боргу складає 28118,01 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 23.09.2010 року про сплату заборгованості щодо отриманого товару на загальну суму 28118,01 грн. Відповідач відповідь на претензію не надав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" неодноразово надавало уточнення до позовної заяви щодо збільшення розміру позовних вимог про стягнення суми боргу, відповідно до останніх уточнень від 18.01.2011 року позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" товар, відповідно до видаткових накладних №СМ-000019 від 16.11.2009 року, №СМ-0000128 від 25.11.2009 року (але згідно з довідкою №1 від 18.01.2011 року, в якої зазначається, що при прийняті на комплексне обслуговування за договором від 01.06.2010 року (який є у матеріалах справи) ТОВ «Незалежна керуюча компанія»прийняла від ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" бухгалтерські документи, в тому числі і документи первинного бухгалтерського обліку за 2009 –травень 2010 року включно. При передачі було з'ясовано, що деякі документи первинного обліку за 2009 рік відсутні. Зокрема відсутні оригінали видаткових накладних №СМ-0000119 від 16.11.2009 року, №СМ-0000128 від 25.11.2009 року, за якими був відвантажений щебінь ТОВ «Санринг».) та виставило рахунки №СМ-07/107 від 05.11.2009 року на суму 7020 грн. та  №СМ-07/111 від 18.11.2009 року на суму 11340,20 грн. (які є у матеріалах справи) на оплату отриманого товару. Товариство з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" частково сплатило вказані вище рахунки, що підтверджуються виписками з банку на загальну суму 11000 грн. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 35478,22 грн.,  збитки від інфляції у сумі 2022,26 грн. та 3% річних у сумі 497,48 грн.

Відповідач надав до суду заперечення на уточненні позовні вимоги від 25.01.2011 року в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивач зобов'язаний із законом передати: паспорт якості товару, довідку про походження товару.  

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 11  Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем на загальну суму 35478,22 грн.

Також позивач у останніх уточненнях позовних вимог просить суд стягнути на користь  збитки від інфляції у сумі 2022,26 грн. та 3% річних у сумі 497,48 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки від інфляції у сумі 2022,26 грн. та 3% річних у сумі 497,48 грн.

Стосовно клопотання позивача, щодо забезпечення позову, яке містилось у прохальній частині позовної заяви, а саме про забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточний рахунок ТОВ «САНРИНГ», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України –господарський суд за заявою сторони, прокурора чи  його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених   статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до інформаційного листа ВГСУ від 12.12.2006 року № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»- відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з  урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач не надав господарському суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що уточненні позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75,  ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Уточненні позовні вимоги задовольнити.

2.  Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "САНРИНГ" (65031, м.Одеса, вул. Промислова, 21, р/р 26007311783001 в АБ «Південний», МФО 305299, ЄДРПОУ 35357763) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ТОРГОВА ФІРМА "СМК" (65023, м.Одеса, вул. Коблевська, буд. 41, р/р 26002238709200 в банку АТ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ  35404467) суму основного боргу 35478 (тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 22 коп., збитки від інфляції у сумі 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн. 26 коп.,  3% річних у сумі 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 48 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі 236 (двісті тридцять шість) грн..

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 08.02.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Погребна К.Ф.