Рішення

від 10.02.2011 по справі 33/247-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/247-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.                                                            Справа № 33/247-10

вх. № 10487/3-33

Суддя господарського суду Савченко А.А. 

при секретарі судового засідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача -  Жарая К.П., дов.№01-62юр/8925 від 11.11.10р.

відповідача - не з'явився   

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків  

до  ПФ "Стентор", м. Харків  

про стягнення 4169,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4169,73грн., в тому числі: 3775,60грн. заборгованості за спожиту електроенергію (що складається з: тарифна складова - 3146,34грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 629,26грн.), 169,70грн. пені, 154,76грн. інфляційних, 30,95грн. ПДВ на індекс інфляції, 32,27грн. 3% річних та 6,45грн. ПДВ на 3% річних. Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором про постачання електроенергії № 04-7009С від 24.09.2004р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені вимоги, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, відзив на позов та документів, витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, яким зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

24.09.2004 року між сторонами був укладений договір № 04-7009С про постачання електричної енергії (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору та додатків до нього, а відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами договору, щомісяця у встановлений договором строк  надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою.

Відповідно до п.1 Додатку №2 до договору № 4/7009С розрахунковий період встановлено споживачу з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору з травня 2010 року по жовтень 2010 року здійснив відпуск відповідачеві  електроенергії у повному обсязі. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого за період травень-жовтень 2010р. утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 3146,34грн., яка відповідачем до цього часу не  погашена.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану  вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 629,26грн. за цей період.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 3146,34грн. боргу за електричну енергію та 629,26грн. ПДВ на електричну енергію обґрунтованою та  підлягаючою задоволенню.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції та  3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 154,76грн. за період з вересня 2010р. по жовтень 2010р., та  3% річних в сумі 32,27грн. за період з червня 2010р. по жовтень 2010р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.6 Додатку № 2 до Договору, у разі несвоєчасної оплати  споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який  відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  За таких  обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 169,70грн. пені за період з липня 2010р. по жовтень 2010р.  обґрунтованою та  підлягаючою  задоволенню.

Щодо решти  вимог позивача про стягнення з відповідача 6,45грн. ПДВ на 3% річних та 30,95грн. ПДВ на індекс  інфляції, суд  вважає   необхідним в позові відмовити з   наступних  підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"  об*єктом  оподаткування  податком на додану вартість є операції  платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній  території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4  Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні  та 3% річних, нарахування  яких  передбачено ст. 625 ЦК України,  не    входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і  не  є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу  інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом  оподаткування податком на додану вартість у відповідності  до чинного законодавства  України.

У відповідності   до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який   прострочив виконання грошового зобов'язання, на  виконання кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час  прострочення, а  також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити,  що передбачені  вищевказаною  статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом  захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань,  оскільки за  своєю правовою  природою  передбачені  законом  забезпечення  не  відносяться  до  неустойки (штрафу, пені),  не  є  штрафними  санкціями   за невиконання або  неналежне   виконання грошового зобов'язання, а є  певною  компенсацією  знецінення   грошових   коштів  внаслідок  прострочення  оплати  боргу.   

Інфляційні та 3%  річних не є   мірою  відповідальності,  тому не можуть бути розцінені   як компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), у  зв'язку з чим   відсутні будь-які підстави для    збільшення  бази  для   оподаткування  ПДВ.

Крім того, суд вважає  необхідним зазначити, що   нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та  3% річних від простроченої суми заборгованості  проводиться позивачем  виходячи   від суми боргу за  відпущену  електричну  енергію з  податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної  статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни  товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного  інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України,   пов'язані лише з компенсацією  кредитору  знецінених  грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні  вимоги про стягнення 6,45грн. ПДВ на 3% річних та 30,95грн. ПДВ  на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним  витрати по сплаті державного мита у сумі 101,08грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 233,88грн.  покласти  на відповідача пропорційно розміру задоволених   вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми "Стентор" (61057, м.Харків, вул. Другої П*ятирічки, буд.38, код ЄДРПОУ 22690778, в тому числі п/р 26003301517 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149  код 00131954)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823 - 3775,60грн. заборгованості за спожиту електроенергію (що складається з: тарифна складова - 3146,34грн. та ПДВ у розмірі 20% в сумі 629,26грн.);

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931 - 169,70грн. пені, 154,76грн. інфляційних, 32,27грн. - 3% річних, 101,08грн. держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 233,88грн.

В частині стягнення 6,45грн. ПДВ на 3% річних та 30,95грн. ПДВ на індекс  інфляції в позові відмовити.

Суддя                                                                                 Савченко А.А.

Повне рішення складено 14.02.2011 року.