Рішення

від 19.03.2007 по справі 2-132/2007

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-132 2007 р.

РІШЕННЯ копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2007 р. Перея слав-Хмельницький міськрайо нний суд Київської області в складі:

головуючого судді Р еви О.І.

при секретарі Хо менко Н.І.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Переяс лав-Хмельницький справу за п озовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети „Оберіг ” про спростування недостові рної інформації, захист чест і, гідності та ділової репута ції і стягнення моральної шк оди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з п озовом до суду в якому просит ь суд постановити рішення пр о визнання відомостей такими , що не відповідають дійсност і, ганблять його честь, гідніс ть, ділову репутацію, спросту вати недостовірну інформаці ю, про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди, яким зобов' язати редакцію газети „Обері г” спростувати недостовірну інформацію відносно нього, я ка була поширена відповідача ми ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у газеті „Оберіг” № 1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті під заголовко м „ІНФОРМАЦІЯ_2”, що була р озміщена на третій сторінці цього періодичного видання і зводиться до того, що відпові дач ОСОБА_2 у своїй статті , яку опубліковано в газеті „О беріг”, розмістив неправдиву інформацію відносно нього т акого змісту: “ Без перебільш ення скажу, що наше славне міс то поглинула ніч беззаконня та залякування. Яскравим сві тлом розцвіла корупція, сват овство та кумівство, хуліган ство та бандитизм. По суті нор мальним повноцінним життям у м. Переяславі живе лише невел ичка група людей: це „батько м іста”, в особі мера ОСОБА_1 , його підлабузники, та куми з прикумками. Решта, людей, давн о забули, що таке нормальне, ци вілізоване життя...”, „... ввійшл и в норму постійні залякуван ня та приниження людей...”, „... А мери, яких ті самі прості люди обирали із закритими очима, з авше користувалися цією людс ькою дурістю. Сідали їм на шию , створювали жахливі умови іс нування і керували, будували , прихватизовували. Яскравим прикладом тому, нинішній мер ОСОБА_1...”, „... випадково ста в мером, він дає зрозуміти люд ям: „Що меру - мерське, а рабу - рабське.”

У зв' язку з цим також про сить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 2500 г рн. 00 коп. з кожного, зобов' яза ти відповідача ОСОБА_2 виб ачитися перед ним та стягнут и із відповідачів понесені н им судові витрати.

В судовому засіданні поз ивач підтримав даний позов т а просить його задовольнити, вважаючи, що викладена інфор мація є недостовірною та так ою, що порочить його честь, гід ність та ділову репутацію і з авдала йому моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 да ний позов не визнав повністю . Вважає, що викладені ним у ст атті факти носять оціночний характер певних подій у м. Пер еяслав-Хмельницький. У статт і ним використані алегорії, к ритика і оціночні поняття, як і позивач як міський голова, щ о є публічною особою, має спри ймати критично.

Його представник ОСОБА _4, підтримав заперечення пр оти позову відповідача ОСО БА_2 і вважає, що з огляду на з міст статті, яка містить алег оричні поняття та оціночні с удження, відсутні правові пі дстави для задоволення даног о позову.

Інтереси відповідача ред акції газети „Оберіг” предст авляв головний редактор, він же засновник газети „Оберіг ” ОСОБА_5, який позов не виз нав повністю, надавши суду по яснення, які зводяться до тог о, що викладена інформація у г азеті „Оберіг” № 1 за ІНФОРМ АЦІЯ_1 року в статті під заго ловком „ОСОБА_2: Пам' ята ю, що мене обрали люди”, що бул а розміщена на третій сторін ці видання, носить критичний характер і ґрунтується на вл асній оцінці відповідача О СОБА_2 відповідних фактів т а подій, що розгортаються в м. Переяслав-Хмельницький післ я обрання ОСОБА_1 міським головою м. Переяслав-Хмельни цький. Він, як головний редакт ор газети, звертався у письмо вій формі до позивача з проха нням дати оцінку викладеним фактам у статті ОСОБА_2 на передодні публікації. Проте, його звернення залишилося б ез розгляду.

Свідки ОСОБА_6, ОСО БА_7 в суді показали, що жод ного тиску з боку позивача з п риводу звільнення відповіда ча ОСОБА_2 на них не чинило ся. ОСОБА_2 був звільнений за порушення трудової дисци пліни.

Свідок ОСОБА_8 показа в, що про факти, викладені у ст атті ОСОБА_2 йому нічого н е відомо, проте він висловив п евні припущення з приводу ді яльності позивача як міськог о голови, які і висвітлив у ста тті ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сто рін по справі, їх представник ів та покази свідків, оцінивш и докази по даній справі та ма теріали справи, судом було вс тановлено наступне.

Позивач по справі є Пере яслав-Хмельницьким міським г оловою, про що свідчать: Прото кол Переяслав-Хмельницької м іської виборчої комісії про підсумки голосування в одном андатному окрузі з виборів П ереяслав-Хмельницького місь кого голови від 28 березня 2006 ро ку; рішення № 227 від 28 березня 2006 р оку Переяслав-Хмельницької м іської виборчої комісії та п освідчення міського голови № 0710.

Відповідач ОСОБА_2 є д епутатом Переяслав-Хмельниц ької міської ради. Відповідн их документів про це суду не н адав, але з огляду матеріалів справи, пояснень сторін та ви знання цього факту сторонами по справі, суд не ставить під сумнів цей факт.

Газета „Оберіг” зареєстр ована у встановленому законо м порядку, про що свідчить Сві доцтво про державну реєстрац ію друкованого засобу масово ї інформації від 30.07.2002 р., серії К І № 719, видане Управлінням у спр авах преси та інформації Киї вської облдержадміністраці ї. Засновником цього видання є суб' єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 7 Закону Ук раїни „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в У країні” від 16.11.1992 р. суб' єктом діяльності друкованих засоб ів масової інформації є засн овник друкованого ЗМІ, його р едактор (головний редактор), р едакція.

Відповідно до наданих голо вним редактором газети „Обер іг” суду доказів вбачається, що редакцією газети „Оберіг ” є Об' єднання підприємців Переяславщини відповідно до договору від 22 травня 2006 року. Д аний договір укладений між з асновником газети „Оберіг” ОСОБА_5 та громадською орг анізацією „Об' єднання під приємців Переяславщини” в ос обі його голови ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. ст. 21 , 22 Закону України „Про друков ані засоби масової інформаці ї (пресу) в Україні” від 16.11.1992 р. р едакція діє на підставі стат уту і набуває статусу юридич ної особи з дня державної реє страції. Таких даних на вимог у суду не надано. Отже, суд вих одить з того, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Пр о друковані засоби масової і нформації (пресу) в Україні” в ід 16.11.1992 р. та виходячи з практик и Верховного Суду України, що висвітлена в Постанові Плен уму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 „Про пра ктику застосування судами за конодавства, що регулює захи ст честі, гідності і ділової р епутації громадян та організ ацій” (п.6) відповідачем по дан ій справі є редакція газети „ Оберіг” в особі її засновник а суб' єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5

У газеті „Оберіг” № 1 за ІН ФОРМАЦІЯ_1 року була опублі кована стаття під заголовком „ОСОБА_2: Пам' ятаю, що мен е обрали люди”. Дана стаття б ула розміщена на третій стор інці цього періодичного вида ння.

Позивачем не оспорюють ся інші відомості, що виписан і у цій статті, окрім таких: “ Б ез перебільшення скажу, що на ше славне місто поглинула ні ч беззаконня та залякування. Яскравим світлом розцвіла к орупція, сватовство та кумів ство, хуліганство та бандити зм. По суті нормальним повноц інним життям у м. Переяславі ж иве лише невеличка група люд ей: це „батько міста”, в особі мера ОСОБА_1, його підлабу зники, та куми з прикумками. Ре шта, людей, давно забули, що та ке нормальне, цивілізоване ж иття...”, „... ввійшли в норму пос тійні залякування та приниже ння людей...”, „... А мери, яких ті с амі прості люди обирали із за критими очима, завше користу валися цією людською дурістю . Сідали їм на шию, створювали жахливі умови існування і ке рували, будували, прихватизо вували. Яскравим прикладом т ому, нинішній мер ОСОБА_1...” , „... випадково став мером, він д ає зрозуміти людям: „Що меру - мерське, а рабу - рабське.”

Відповідач ОСОБА_2 та й ого представник ОСОБА_4, п редставник відповідача ОС ОБА_5 не заперечують проти т ого, що в оспорюваній статті в жито такі вислови. Однак, вони зазначили про те, що ця стаття та викладена в ній інформаці я є результатом критичних за уважень та роздумів ОСОБА_2 , що проявляється в критичні й оцінці подій навколо особи позивача, як Переяслав-Хмель ницького міського голови та ситуації в м. Переяслав-Хмель ницький вцілому.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Консти туції України кожен має прав о вимагати в судовому порядк у спростування недостовірно ї інформації, що порочить йог о честь і гідність.

Зміст цивільно-правового з ахисту честі, гідності та діл ової репутації становлять пр авовідносини, в яких моральн о потерпіла сторона наділяєт ься правом вимагати за судом спростування відомостей, як і є недостовірними, порочать її честь, гідність та ділову р епутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зоб ов' язана дати спростування , якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Зобов' язаними суб' єкта ми зазначених правовідносин є особи, які незалежно від ная вності їхньої вини, поширили відомості, що не відповідают ь дійсності, або виклали їх не правдиво, які порочать честь і гідність чи ділову репутац ію або завдають шкоди інтере сам особи про яку такі відомо сті поширені.

На позивача покладений обо в' язок довести в суді факт п оширення відомостей, що поро чать його честь, гідність чи д ілову репутацію, саме відпов ідачем, а той зобов' язаний д овести, що ці відомості відпо відають дійсності.

Факт поширення відповідач ем оспорюваних позивачем від омостей ніким не оспорюється .

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК Укр аїни позивач має право на від повідь, а також на спростуван ня поширеної відносно нього недостовірної інформації. Мо ментом виникнення права на с простування є поширення інфо рмації через друкований засі б інформації.

При вирішенні даної катего рії справ, суд вважає за необх ідне виходити із презумпції добропорядності, яка означає , що негативна інформації, пош ирена про особу є недостовір ною, що виписано у ч. 3 ст. 277 ЦК Ук раїни. Така презумпція добро порядності є вкрай необхідно ю в час брудного піару та декр иміналізації образи та накле пу.

Головним чинником у даній с праві є поширення саме негат ивної інформації про особу, я ка з огляду на вищевикладене є недостовірною.

В свою чергу, суд виходить і з того, що в силу ст. 3 ЦК України задекларовано неприпустимі сть свавільного втручання у сферу особистого життя людин и.

Для визначення норм законо давства, які мають регулюват и відносини між сторонами по справі, суд виходить із зміст у ст. 9 Конституції України та ст.ст.4, 10 ЦК України, які передб ачають застосування судом чи нних міжнародних договорів, згода на обов' язковість, як их надана Верховною Радою Ук раїни, які є частиною націона льного законодавства Україн и.

09 листопада 1995 року Україна п ідписала Конвенцію про захис т прав людини і основоположн их свобод, яка була ратифіков ана Верховною Радою України 17 липня 1997 року і вступила в сил у з моменту передачі ратифік аційних грамот Генеральному Секретареві Ради Європи - 11 вересня 1997 року (далі за тексто м Європейська Конвенція з пр ав людини). Офіційний перекла д цієї Конвенції був вчинени й МЗС України 27 січня 2006 року (ди в. с. 14-59. - Практика європейськ ого суду з прав людини. Рішенн я. Коментарі. - Український ц ентр правничих студій. - К. - 2006)

Стаття 10 Європейської Конв енції з прав людини передбач ає право на свободу вираженн я поглядів. Здійснення цих св обод, оскільки воно пов' яза не з обов' язками і відповід альністю, може підлягати так им формальностям, умовам, обм еженням або санкціям, що вста новлені законом і є необхідн ими в демократичному суспіль стві для захисту репутації ч и прав інших осіб. Ця норма, на думку суду, тісно взаємопов' язана із змістом ст. 270 ЦК Украї ни, яка визначає види особист их немайнових прав. До них нал ежить особисте та сімейне жи ття.

Статтею 8 Європейської Конв енції з прав людини передбач ено право поваги до приватно го і сімейного життя. Право на повагу до приватного життя є правом на приватність, право м жити так, як кожен того бажає , і бути захищеним від оприлюд нення фактів приватного житт я. Вимога поваги до приватног о життя автоматично обмежуєт ься в тій мірі, в якій окрема о соба сама ставить своє особи сте життя у залежність від гр омадського життя або інших і нтересів, які забезпечуються захистом.

Позивач, обіймаючи посаду П ереяслав-Хмельницького місь кого голови, автоматично обм ежив своє право на приватніс ть життя, оскільки набув стат усу публічної особи.

Із змісту статті 10 Європейс ької Конвенції з прав людини випливає свобода преси, що на дає громадськості один із на йкращих засобів виявляти та формувати думку про ідеї, пог ляди. Це, в свою чергу, допуска є припустиму критику в певни х межах. Така критика, відпов ідно, є більш широкою по відно шенню до особи публічної, ані ж до приватної особи. На відмі ну від приватної особи, особа публічна неминуче та свідом о виставляє себе, свої слова т а вчинки на прискіпливий роз гляд широкої громадськості.

Захист репутації позивача в світлі Європейської Конве нції з прав людини є, але вимог и до такого захисту співстав ляються судом з інтересами в ідкритого обговорення питан ь, що стосуються його та його д іяльності як публічної особи - міського голови м. Переясл ав-Хмельницький.

Статтею 10 Європейської Кон венції з прав людини передба чено свободу вираження погля дів, які тісно пов' язані з об ов' язками та відповідальні стю. Відповідач ОСОБА_2, як громадянин, особа, людина має право на вираження своїх пог лядів у передбаченому законо м порядку та умовах, що виписа ні у законі.

Відповідно до ст. 1 Закону Ук раїни „Про інформацію” від 02.1 0.92 р. під інформацією цей Закон розуміє документовані або п ублічно оголошені відомості про події та явища, що відбува ються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до положень ст. ст. 7, 9, 18 вищевказаного закону в ідповідач ОСОБА_2 є суб' є ктом інформаційних відносин , має право на інформацію і пош ирив інформацію про особу.

Таке поширення ним інформа ції має визначення масової і нформації відповідно до ст. 20 Закону України „Про інформац ію” від 02.10.92 р.

Відповідно до ст. 3 Закону Ук раїни „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в У країні” від 16.11.1992 р. забороняєть ся використання друкованих з асобів масової інформації дл я втручання в особисте життя громадян, посягання на їх чес ть і гідність.

Стаття 2 цього Закону перед бачає свободу слова і вільне вираження у друкованій форм і своїх поглядів і переконан ь і не передбачає попередньо го погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масово ї інформації.

Як вбачається із змісту осп орюваної позивачем статті та редакційної примітки, оспор ювана стаття фактично є лист ом відповідача ОСОБА_2 до редакції газети і відповідно до ст. 36 Закону України „Про др уковані засоби масової інфор мації (пресу) в Україні” від 16.11 .1992 р. редакція самостійно прий няла рішення про публікацію цього листа на шпальті газет и. Тим самим поширила інформа цію, автором якої є відповіда ч ОСОБА_2

Вирішуючи даний спір по сут і, з урахуванням обставин спр ави, суд приходить до висновк у, що відповідно до вимог ст. с т. 8, 9 Конституції України, з ура хуванням вимог ст. ст.8 та 10 Євро пейської конвенції з прав лю дини та вимог ст. 7 ЦК України, р ішення Європейського Суду з прав людини від 29 березня 2005 ро ку у справі „Українська прес -група” проти України” може в зятися судом відповідно до а бзацу другого частини першої ст. 7 ЦК України як звичай і пок ластися в основу даного ріше ння нарівні з іншими доводам и та обставинами, що встановл ені судом.

Свобода журналістики тако ж охоплює можливість звернен ня до певного рівня перебіль шення чи навіть провокації. Т акими є вимоги плюралізму, то лерантності і терпимості, бе з яких немає демократичного суспільства. Якщо існування фактів може бути підтверджен е, правдивість оціночних суд жень не піддається доведенню . Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійс ненною і порушує свободу вис ловлення думки саму по собі, щ о є основною частиною права, щ о охороняється ст. 10 Європейсь кої Конвенції з прав людини.

Суд, у даному випадку, вважа є, що оціночні висловлення ві дповідача ОСОБА_2 не носят ь характеру фактів і приходи ть до висновку, що стаття, голо вним чином, сфокусована на гр омадсько-політичному житті м . Переяслав-Хмельницький та о собистих вражень від нього в ідповідача ОСОБА_2 через п ризму власного життєвого дос віду.

У своєму листі, який за його волею та волею редакції газе ти „Оберіг” став газетною ст аттею, є певна присутність ав тобіографічних даних відпов ідача ОСОБА_2, його трудов их та політичних уподобань т а занять, а також оцінка певни х явищ у суспільстві.

Тому, з урахуванням позиції позивача, який заявив, що він позивається до відповідачів не як міський голова. а як гро мадянин, суд вважає, що відомо сті, які стосуються його особ и як міського голови (в тексті вживано „мер”) слід розцінюв ати як оціночні поняття, проя в упередженості, сарказму.

Суд повністю відкидає як до каз посилання відповідачів н а те, що стаття містить алегор ії, порівняння та гіперболи п о відношенню до особи позива ча та його дій. З огляду змісту його статті у ній не вбачаєть ся жодного тропу: слів або вир азів, вжитих у переносному, об разному значенні, які б харак теризували чи окреслювали ос обу позивача чи його дій.

Суд вважає, що деякі вислов и у статті, які просить спрост увати позивач є оціночними п оняттями та судженнями, що ви світлені в ході риторики з пр оводу громадського життя, пр авопорядку, соціально-економ ічних показників тощо. Дана п ублікація містить в собі оці ночні судження, висловлені, в певній мірі, жорсткою, полемі чною, саркастичною мовою. Але , ніяк не критикою, як це намаг ався довести відповідач ОС ОБА_2 та його представник ОСОБА_4 Адже, критика передб ачає собою суб' єктивну оцін ку існуючих явищ чи фактів, а н адуманих чи вигаданих.

Не має сумніву, що для позив ача дана стаття в цілому і кон кретні відомості зокрема, є о бразливими, обурюючи ми та шо куючими. Однак, скориставшис ь правом вибору, обіймаючи по саду міського голови м. Перея слав-Хмельницький, він, позив ач, залишив себе відкритим дл я суворої критики і пильного нагляду, які він має сприймат и як належне у демократичном у суспільстві.

Тому, такі відомості, що сто суються діяльності позивача як міського голови, не можуть бути визнані неправдивими в ідомостями, бо не містять фак тів, а носять оціночний харак тер.

Проте, у цих відомостях є об разливі слова до особи позив ача, вони є недостовірними, та кими, що ганьблять його честь і гідність. Зокрема такі фраз и як „... По суті нормальним, пов ноцінним життям у м. Переясла ві живе лише невеличка група людей: це „батько міста” в осо бі мера ОСОБА_1, його підла бузники, та куми з прикумками ...” та така фраза як „... Сідали ї м на шию, створювали жахливі у мови існування і керували бу дували, прихватизовували. Яс кравий приклад тому нинішній мер ОСОБА_1”, які прямо вка зують на причетність особи п озивача до негативного явища у суспільстві; така фраза як „ випадково став мером, він дає зрозуміти людям: „що меру - м ерське, а рабу - рабське”, яка прямо ставить під сумнів зак онність перебування на посад і позивача та його стиль і хар актер роботи на цій посаді. Да ні відомості не є оціночними , вони носять ствердність фак тів і є такими, оскільки відпо відачі не довели зворотного, а навпаки - вказують цим сам им на причетність позивача д о окремої категорії не добро порядних громадян, на уособл ення в його особі глитаїв, шах раїв та сатрапів.

Вищевказані відомості маю ть бути визнані судом недост овірними та такими, що ганьбл ять честь та гідність позива ча і підлягають спростуванню особами, що їх поширили.

Вирішуючи даний спір в цій частині по суті, з врахування м обставин справи, суд приход ить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, шляхом зобов' язання відпов ідачів спростувати недостов ірну інформацію, яка полягає у тому, що „...По суті нормальни м, повноцінним життям у м. Пере яславі живе лише невеличка г рупа людей: це „батько міста” в особі мера ОСОБА_1, його п ідлабузники, та куми з прикум ками...” та така фраза як „...Сіда ли їм на шию, створювали жахли ві умови існування і керувал и будували, прихватизовували . Яскравий приклад тому ниніш ній мер ОСОБА_1”, які прямо вказують на причетність осо би позивача до негативного я вища у суспільстві; така фраз а як „випадково став мером, ві н дає зрозуміти людям: „що мер у - мерське, а рабу - рабське ” у такий же спосіб, який був н ими поширений, відповідно до вимог Закону України „Про др уковані засоби масової інфор мації (пресу) в Україні” від 16.11 .1992 р.

Оцінюючи позовні вимоги по зивача відносно моральної шк оди, суд приходить до висновк у, що вона дійсно таки була зав дана з огляду вимог ст. 23 ЦК Укр аїни. Позивач зазнав певні мо ральні страждання у зв' язку із поширенням відповідачем неправдивої інформації відн осно нього. Проте, його доводи про їх глибину належними та д опустимими доказами ним в су ді не підтверджено.

При визначенні особи, яка н анесла дану моральну шкоду п озивачеві, суд виходить з тог о, що відповідач ОСОБА_2 є а втором та розповсюджувачем н едостовірної інформації, а р едакція газети „Оберіг” розп овсюджувачем її у широкий за гал. ОСОБА_2 має нести відп овідальність за поширення не достовірної, неправдивої, ін формації, відомостей, що гань блять честь і гідність позив ача, оскільки згідно вимог ч. 3 ст. 277 ЦК України він не довів п ротилежного. Редакція газети „Оберіг” в особі її засновни ка ОСОБА_5 відповідно до с т. ст. 36, 41 Закону України „Про др уковані засоби масової інфор мації (пресу) в Україні” від 16.11 .1992 р. за порушення вимог цього Закону та ст. 47 Закону України „Про інформацію” в частині п оширення відомостей, що не ві дповідають дійсності, ганьбл ять честь і гідність особи та кож має нести таку відповіда льність.

Відповідно до вимог ст. ст. с т. 23, 1167 ЦК України моральна шкод а позивача полягає у приниже нні честі та гідності і має ві дшкодовуватися відповідача ми відповідно з урахуванням ступеня вини кожного відпові дача. Цей принцип закріплено у п. 10 постанови Пленуму Верхо вного Суду України від 31.03.95 р. №4 „Про судову практику в справ ах про відшкодування моральн ої (немайнової) шкоди”.

Суд, бере до уваги той факт, щ о будь-яка неправомірна діял ьність, пов' язана із поруше нням особистого права тягне за собою певні моральні стра ждання в особи, а тому вважає, що враховуючи обставини та м атеріали справи ступінь вини кожного із відповідачів є од наковим, оскільки відповідач ОСОБА_2 є автором неправд ивих відомостей і їх поширюв ачем, а відповідач редакція г азети „Оберіг” є поширювачем такої інформації, здійснивш и її поширення з порушенням н орм Закону України „Про друк овані засоби масової інформа ції (пресу) в Україні” від 16.11.1992 р . Закону України „Про інформа цію” від 02.10.92 р.

Суд вважає, що сума в розмір і 1250,00 (одна тисяча двісті п' ят десят) гривень є розумною та с праведливою для відшкодуван ня завданої позивачу моральн ої шкоди кожним із відповіда чів і підлягає стягненню з ко жного з них на користь позива ча.

Судові витрати, що понесені позивачам слід стягнути із в ідповідачів на його користь пропорційно до задоволених с удом вимог.

Враховуючи вищевикладене , відповідно до вимог ст. ст. 8, 9, 2 1, 22, 29, 32 та 34 Конституції України, з урахуванням вимог ст. ст. 8 та 10 Конвенції про захист прав л юдини і основоположних свобо д та вимог ст. ст. 3, 4,10,7, 23, 270, 277 та 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 3,7,21,22, 36,37 та 41 Закон у України „Про друковані зас оби масової інформації (прес у) в Україні”, ст. ст. 1, 7,9,18,20,47 Закон у України „Про інформацію” в ід 02.10.92 р, згідно ст. ст. 10,60,88,212-217 ЦПК У країни, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБ А_2 та редакції газети „Обер іг” про спростування недосто вірної інформації, захист че сті, гідності та ділової репу тації і стягнення моральної шкоди задовольнити частково .

Визнати відомості, які були опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у газеті „Оберіг” № 1 в ста тті під заголовком „ОСОБА_2 : Пам' ятаю, що мене обрали л юди” та були розміщені на тре тій сторінці цього періодичн ого видання і носить такий зм іст: „...По суті нормальним, пов ноцінним життям у м. Переясла ві живе лише невеличка група людей: це „батько міста” в осо бі мера ОСОБА_1, його підла бузники, та куми з прикумками ...” ; „...Сідали їм на шию, створюв али жахливі умови існування і керували будували, прихват изовували. Яскравий приклад тому нинішній мер ОСОБА_1; „...випадково став мером, він д ає зрозуміти людям: „що меру - мерське, а рабу - рабське” та кими, що не відповідають дійс ності, ганьблять честь і гідн ість ОСОБА_1.

Зобов' язати ОСОБА_2 сп ростувати недостовірну інфо рмацію, яка була поширена ним ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у газеті „О беріг” № 1 в статті під заголов ком „ОСОБА_2: Пам' ятаю, що мене обрали люди”, що була роз міщена на третій сторінці ць ого періодичного видання і н осить такий зміст: „...По суті н ормальним, повноцінним життя м у м. Переяславі живе лише нев еличка група людей: це „батьк о міста” в особі мера ОСОБА _1, його підлабузники, та куми з прикумками...”; „...Сідали їм н а шию, створювали жахливі умо ви існування і керували буду вали, прихватизовували. Яскр авий приклад тому нинішній м ер ОСОБА_1”; „випадково ст ав мером, він дає зрозуміти лю дям: „що меру - мерське, а раб у - рабське” шляхом опублік ування спростування в спеціа льній рубриці або на тій самі й шпальті і тим самим шрифтом , що й спростовуване повідомл ення протягом місяця з дня на брання рішенням законної сил и відповідно до ст. 37 Закону Ук раїни „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в У країні”.

Зобов' язати редакцію газ ети „Оберіг” в особі її засно вника - суб' єкта підприємн ицької діяльності ОСОБА_5 спростувати недостовірну і нформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у газеті „О беріг” № 1 в статті під заголов ком „ОСОБА_2: Пам' ятаю, що мене обрали люди”, що була роз міщена на третій сторінці ць ого періодичного видання і н осить такий зміст: „...По суті н ормальним, повноцінним життя м у м. Переяславі живе лише нев еличка група людей: це „батьк о міста” в особі мера ОСОБА _1, його підлабузники, та куми з прикумками...”; „...Сідали їм н а шию, створювали жахливі умо ви існування і керували буду вали, прихватизовували. Яскр авий приклад тому нинішній м ер ОСОБА_1”; „випадково ст ав мером, він дає зрозуміти лю дям: „що меру - мерське, а раб у - рабське” шляхом опублік ування спростування в спеціа льній рубриці або на тій самі й шпальті і тим самим шрифтом , що й спростовуване повідомл ення протягом місяця з дня на брання рішенням законної сил и відповідно до ст. 37 Закону Ук раїни „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в У країні”.

Стягнути із ОСОБА_2 на ко ристь ОСОБА_1 1250 (одну тисяч у двісті п' ятдесят) гривень 00 копійок моральної шкоди та 41 (сорок одну) грн. 50 коп. судових витрат.

Стягнути із редакції газет и „Оберіг” в особі її засновн ика - суб' єкта підприємниц ької діяльності ОСОБА_5 (п /р НОМЕР_2 в АКБ „Правек-Бан к”, м. Київ, МФО НОМЕР_3, код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 1250 (одну тисячу двісті п' ят десят) гривень 00 копійок морал ьної шкоди та 41 (сорок одну) грн . 50 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог - в ідмовити.

Заяву про апеляційне оскар ження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів післ я подання заяви про апеляцій не оскарження через Переясла в-Хмельницький міськрайонни й суд.

Головуючий: (підпис)

Рішення не набрало законно ї сили і видається стороні в п орядку ст. 222 ЦПК України.

Суддя Переяслав-Хмельниць кого

міськрайонного суду Рева О.І.

22.03.07 р.