Рішення

від 11.02.2008 по справі 34/410

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/410

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/410

11.02.08

За позовомФермерського господарства «Деметра»

доВідкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»

простягнення  42 500 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Яновський Д.Ю. (довіреність від 09.08.2007).

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство «Деметра»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»(далі –Відповідач) про стягнення 42 500 грн. боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач порушив вимоги пункту 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі –Закон) та пункту 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976; далі –Інструкція № 22) при здійсненні переказу грошей, у зв'язку із чим не зарахував на рахунок Позивача 42 500 грн., перераховані ТОВ «Авант Марин»на виконання договірних зобов'язань останнього перед Позивачем.

Відповідач позов не визнав з підстав його необґрунтованості.

14.01.2008 Позивач в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з Відповідача 42 500 грн. збитків.

Вказане клопотання мотивоване тим, що Відповідач порушив вимоги статті 30 Закону та Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні (затверджена постановою Правління Національного банку України від 17 березня 2004 року № 110; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2004 року за № 483/9082 далі –Інструкція № 110), а тому Відповідач відповідно до статей 1066, 1073 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) повинен сплатити Позивачу збитки. При цьому, Позивач зазначив, що Відповідач не взяв до уваги лист МФ АКІБ «Укрсіббанк»щодо уточнення реквізитів та не зарахував 42 500 грн. на рахунок Позивача.

Відповідач уточнені позовні вимоги не визнав, свої заперечення мотивував тим, що ним при здійсненні переказу не були порушені вимоги вищевказаних норм, і, відповідно, не було завдано жодних збитків Позивачу. Крім того Відповідач зазначає, що Позивач помилково посилається на Інструкцію № 110, так як зазначена Інструкція не регулює відносини між Позивачем та Відповідачем.

08.02.2008 Позивачем уточнена мотивація заявленої вимоги про стягнення збитків. Зокрема, Позивач зазначив, що Відповідач порушив вимоги статей 22, 32 Закону, а тому відповідно до статті 1073 ЦК України повинен сплатити Позивачу збитки.

У судовому засіданні 20.12.2007 було оголошено перерву до 25.12.2007.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

28.02.2002 між Позивачем та АППБ «Аваль»було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 03-05-15/1107, відповідно до пункту 1.1 якого АППБ «Аваль»відкриває Позивачу рахунки в національній та іноземній валюті, відповідно до діючої Інструкції НБУ «Про відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті»та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Відповідача (нова редакція), затвердженого Загальними Зборами акціонерів АППБ «Аваль»протокол № 3б-38 від 11.08.2006, зареєстрованого НБУ 25.09.2006 Відповідач є правонаступником за всіма правами та обов'язками АППБ «Аваль».

02.08.2004 Позивач та ТОВ «Авант Марін»уклали договір купівлі-продажу №10/2004 (далі –Договір), відповідно до якого Позивач (Продавець) зобов'язується продати та передати окремими партіями товар, в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з ТОВ «Авант Марін»(Покупець) та вказаних в додатку до даного Договору або додаткової угоди, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується купити та здійснити прийомку та оплату окремих партій та загального об'єму товару.

Згідно з Договором Покупець оплачує товар, згідно рахунка Продавця 100% банківським переказом протягом одного банківського дня.

На виконання Договору Позивач та ТОВ «Авант Марін»уклали додаток № 1 до Договору, відповідно до якого вартість усієї партії товару становить 42 500 грн.

09.08.2004 на виконання Договору ТОВ «Авант Марін»платіжним дорученням № 180 перерахувало Позивачу 42 500 грн., однак при здійсненні цієї операції ТОВ «Авант Марін»невірно зазначило код ОКПО Позивача, а саме: замість 13863257 було зазначено138632257.

09.08.2004 ТОВ «Авант Марін»листом № 29 повідомило МУ РД АКІБ «Укрсиббанк»про те, що ним у вказаному платіжному дорученні було зроблено помилку у коді ОКПО Позивача.

09.08.2004 Відповідач направив МФ АКІБ «Укрсіббанк»інформаційне дебетове повідомлення № 180 щодо запиту на уточнення реквізитів.

09.08.2004 МФ АКІБ «Укрсиббанк»електронною поштою направило Відповідачу лист № 160/08 щодо підтвердження реквізитів за платіжним дорученням № 180 від 09.08.2004.

10.08.2004 Відповідач меморіальним ордером № 180 повернув МФ АКІБ «Укрсиббанк»42 500 грн.  

25.08.2004 Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати 42 500 грн.

24.09.2004 Відповідач направив Позивачу відповідь на вказану претензію, у якій зазначив, що вина Відповідача у настанні для Позивача будь-яких збитків, пов'язаних з продажем ТОВ «Авант Марін»товару відсутня, а тому Відповідач не має правових підстав для задоволення вказаної претензії Позивача.

14.11.2007 Національний банк України листом № 25-213/2139-11767-БТ на запит суду № 34/410 від 18.10.2007 повідомив суд про те, що Інформаційне дебетове повідомлення про уточнення реквізитів отримувача платежу було надіслано Відповідачу 09.08.2004 о 12:32 у файлі АЗОІН89.016 і отримане МФ АКІБ «Укрсиббанк»09.08.2004 о 13:06 у файлі BUOJT89.017. Відповідь на це дебетове повідомлення від МФ АКІБ «Укрсиббанк»ні 09.08.2004 ні 10.08.2004 не надходила.

15.11.2007 АКІБ «Укрсиббанк»листом № 2227 на судовий запит повідомив суд про те, що 05.08.2004 між ним та ТОВ «Авант Марін»був укладений договір на розрахункове обслуговування в системі «КЛІЄНТ-БАНК»№ 01/317-2004. Відповідно до умов цього договору, Банк здійснював розрахункове обслуговування ТОВ «Авант Марін»з використання системи «КЛІЄНТ-БАНК», у тому числі прийняття й обробку електронних платіжних доручень Клієнта на здійснення платежів з його рахунків. Так, 09.08.2004 о 9.40  по системі «КЛІЄНТ-БАНК»від ТОВ «Авант Марін»до АКІБ «Укрсиббанк»на виконання надійшло та було відправлене в банк одержувача електронне платіжне доручення № 180 про зарахування на поточний рахунок одержувача Позивача 42 500 грн., який був відкритий у Відповідача. Але, при складанні цього електронного розрахункового документа ТОВ «Авант Марін»була допущена помилка у реквізитах, а саме невірно вказаний код одержувача коштів - замість «13863257»було вказано «138632257», що підтверджується реєстром електронних розрахункових документів проведених банком 09.08.2004. Цього ж ранку ТОВ «Авант Марін»звернувся до АКІБ «Укрсиббанк»із заявою про уточнення платіжних реквізитів в електронному меморіальному ордері № 180. На підставі листа ТОВ «Авант Марін»по електронній пошті Миколаївського територіального управління НБУ файлом F:UOIHUOJT.098 від 09.08.2004 на адресу Відповідача 09.08.2004  о 15.41  було відправлене підтвердження реквізитів по платіжному дорученню № 180 від 09.08.2004. Саме тому, що реквізити отримувача коштів були уточнені шляхом направлення листа до банку отримувача електронною поштою через Миколаївське територіальне управління НБУ, відповіді на дебетове повідомлення Відповідачем не надавалось.

Відповідно до пункту 2.32 Інструкції № 22 (в редакції затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004, яка діяла на час здійснення операції між Позивачем та ТОВ «Авант Марін») якщо немає змоги  встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку  платника, то банк не пізніше другого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Таким чином, посилання Позивача на те, що Відповідач був зобов'язаний не  пізніше четвертого робочого дня повернути кошти банку є помилковим, оскільки Позивач посилається на Інструкцію № 22 із змінами внесеними постановою Правління Національного Банку України № 132 від 15.04.2005, так як ці зміни набули чинності вже після проведення операції між Позивачем та ТОВ «Авант Марін».

Відповідно до частини 1 пункту 22.6 статті 22 Закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та  приймати цей  документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника  банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Згідно з частиною 2 пункту 22.6 статті 22 Закону обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера,за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що  обслуговує  отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за  шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Як вбачається з матеріалів справи, у день проведення грошової суми, що надійшла від ТОВ «Авант Марін», Відповідач відправив до МФ АКІБ «Укрсиббанк» запит щодо його уточнення в захищеному вигляді  за допомогою окремих типів електронних документів (інформаційне дебетове повідомлення № 180 проведене 09.08.2004 у 12. 27.

Однак уточнення з боку банку відправника отримані у вигляді звичайного листа, без дотримання передбаченої пунктом 2.32 Інструкції № 22 системи захищеного вигляду передачі електронних документів.

Не отримавши  відповідної  форми  уточнення  коду  Позивача,  Відповідач  повернув переказані кошти банку платника, підтвердженням чому є меморіальний ордер № 180 проведений 10.08.2004 у 18:55, що також підтверджується листом НБУ № 25-213/2139-11767-БТ від 14.11.2004.

Таким чином, дії відповідача відповідають вимогам пункту 22.6 статті 22 Закону та Інструкції № 22 у редакції, яка діяла на момент проведення операції між Позивачем та ТОВ «Авант Марін».

В обґрунтування свої позовних вимог Позивач стверджує, що Відповідач не взяв до уваги лист № 160/08 від 09.08.2004 МФ АКІБ «Укрсіббанк»щодо уточнення реквізитів та не зарахував 42 500 грн. на рахунок Позивача.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського  рахунка  банк  зобов'язується приймати і зараховувати   на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування  і  видачу відповідних  сум з  рахунка  та  проведення  інших  операцій за рахунком.

Переказ  вважається завершеним з моменту зарахування суми  переказу  на  рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону).

Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом  операційного дня  зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі  на  переказ готівки (пункт 30.2 статті 30 Закону).

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону суб'єкти переказу  зобов'язані виконувати  встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою  цих  платіжних систем. Правила платіжних систем мають передбачати відповідальність за порушення  цих  вимог  з  урахуванням  вимог законодавства України.

Згідно з пунктом 2.32 Інструкції № 22 обмін запитами щодо уточнення реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються платіжною системою.

Отже, вищевказане уточнення з боку АКІБ «Укрсиббанк»були отримані Відповідачем у вигляді звичайного листа № 160/08 від 09.08.2004, що не відповідало вимогам статті 39 Закону та пункту 2.32 Інструкції № 22.

Таким чином, суд вважає твердження Позивача про те, що Відповідач не взяв до уваги лист № 160/08 від 09.08.2004 МФ АКІБ «Укрсіббанк»щодо уточнення реквізитів та не зарахував 42 500 грн. на рахунок Позивача безпідставними та необґрунтованими.

В обґрунтування свої позовних вимог Позивач стверджує, що Відповідач порушив вимоги Інструкції № 110, в якій визначені загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків та внутрішньобанківських платежів.

Відповідно до преамбули Інструкції № 110 дана Інструкція визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків та внутрішньобанківських платіжних систем, умови і порядок виконання міжбанківського переказу грошей (далі - міжбанківський переказ) через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті, а також порядок резервування та відновлення функціонування системи електронних міжбанківських переказів Національного банку.

Таким чином, суд вважає твердження Позивача про те, що Відповідач порушив норми Інструкції № 110 безпідставними та необґрунтованими, оскільки Інструкція № 110 не регулює відношення, які склалися між Позивачем та Відповідачем в процесі виконання платіжного доручення № 180 від 09.08.2004  на перерахування ТОВ «Авант Марін»певної грошової суми на користь Позивача.

Водночас, суд наголошує, що відносини між Позивачем та Відповідачем з вищевказаного питання регулюються пунктами 1.2, 1.3 Інструкції № 22, якими встановлено, що дана Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків та вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

У разі  несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування  грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі –ГК  України) у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Аналіз правовідносин Позивача і Відповідача з приводу відшкодування Відповідачем збитків у сумі 42 500 грн. дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування збитків, оскільки Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували: факт наявності у Позивача збитків; факт вчинення Відповідачем правопорушення; наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та завданими збитками. У судовому засіданні також не було встановлено наявність вини Відповідача у завданні Позивачу збитків.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків слід відмовити з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтею 22, 623, 1066, 1073 ЦК України, статтями 217, 224, 225 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 11.02.2008.