Рішення

від 15.02.2011 по справі 15/20-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/20-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

15.02.2011                                                                Справа №  15/20-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Компанії "ІНБУД"  у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м.Одеса

до Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", м.Херсон

про стягнення 342994 грн. 50 коп.

за участю:

представників сторін:

від  позивача - Сонько В.В. - представник, довіреність від 01.12.2010р.;

від  відповідача - Руденко В.А. - представник, довіреність від 17.03.2010р. № 12 юр-150;

          Позивач звернувся з позовом в якому просить  стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 49781грн. 40 коп. та 3% річних у сумі 293213 грн. 10 коп. у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням суми 4515729 грн. 21 коп., яка з відповідача стягнута рішенням господарського суду по справі 2/44-10.

          Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що стягнення збитків від інфляції та 3% річних можливе тільки одночасно  зі стягненням суми основного боргу.

          Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

          Між товариством з обмеженою відповідальністю Компанією "Інбуд"  та Закритим акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" були  укладені  договори підряду, а саме: 24 червня 2008 року укладено Договір підряду №89, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з капітального ремонту   обладнання відповідача. Відповідно до умов п.1.2 договору №89 відповідач  приймає  на  себе  зобов'язання  передати   по  акту  позивачу   об'єкти  для виконання робіт, а також узгоджує виконанні позивачем роботи та оплачує ці роботи.

          24 червня 2008 року укладено Договір підряду №94, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2008-2009 років комплексу робіт по реконструкції об'єктів загально - заводського господарства та інших об'єктів відповідача у відповідності з річними планами на 2008- 2009 роки.           Відповідно до умов абзацу другому п.1.2 договору №94 відповідач приймає виконанні роботи позивачем, а також оплачує їх згідно з умовами договору №94.

          Заборгованість відповідача за виконані підрядні роботи складає 4515729,21  гривень.

          08 липня 2010р. рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 2/44-10 з відповідача вказана сума боргу та збитки від інфляції за період з 01.11.2008р. по 31.12.2009р. були стягнуті у повному обсязі. Постановами Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. та Вищого господарського суду від 04.11.2010р. вказане рішення суду залишено без змін.

          У відповідності до ч.2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином наявність боргу матеріалами справи доведена.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Посилання відповідача на те, що збитки від інфляції та 3% річних можуть бути стягненні лише одночасно з сумою основного боргу не відповідають нормам чинного законодавства. Відповідно до п.3,4 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.99р. зі змінами та доповненнями   належна  до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову. Разом з тим господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків, на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002, Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 ). Якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на  майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи. (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 ).

          Із матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду винесено 08.07.2010р. та набрало чинності 07.09.10р.  Доказів того, що вказаний період на р/рахунок позивача надійшли суми на виконання вказаного боргу відповідачем не додані.

          У судовому засіданні представник відповідача наполягає на тому, що суми від інфляції та 3% річних є фінансовими санкціями та позивач втратив право на їх стягнення, оскільки закінчився шестимісячний термін нарахування санкцій, передбачений ст. 232 ЦК України.

          Відповідно до  Методологічних положень  щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін затверджених  Наказом  Держкомстату України від 14.11.2006 N519,  інфляція -  знецінювання  грошей  і безготівкових коштів,  що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Знецінення грошових коштів є збитками,  а не фінансовими санкціями.

          Щодо 3% річних, то господарський суд виходить із того, що пеня є са мостійним способом захисту цивільних прав  і одним із видів за безпечення виконання цивільно-правових зобов'язань  Нею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. За Цивільним кодексом неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може ма ти іншої форми, зокрема форми річних. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом. До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести передбачені статтею 625 ЦК України  річні. До того ж відповідно до п. 14.1.206. ст.1 Податкового кодексу України  проценти - дохід,  який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Таким чином 3% не можуть бути фінансовим санкціями, а тому на  них не розповсюджуються  вимоги ч.6 ст.232 ГК України про припинення нарахування після закінчення перебігу шестимісячного терміну з дня, коли зобов'язання по договору повинно бути виконано.

          У той же час господарський суд проаналізував зміст задоволених позовних вимог по справі № 2/44-10 від 08.07.10р. Постановою ЗАГС рішення по справі змінено та з відповідача на користь позивача  стягнуто 4515729 грн. 21коп. основного боргу, 740054 грн. 45 коп. втрат від інфляції, 536938 грн. 76 коп. пені та судові витрати по справі. 3% річних за користування чужими коштами з відповідача по цій справі не стягувались.

          Із розрахунку позивача вбачається, що ним заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 01.11.2010р. по 31.12.10р., тобто за період після винесення ВГСУ постанови по справі, яким залишено в силі постанову ЗАГС, та за період, який не увійшов до позовних вимог по справі № 2/44-10 від 08.07.10р., та які нараховані на суму заборгованості відповідача. За таких умов сума  49781 грн. 40 коп. підлягає стягненню.

          Щодо 3% річних, то оскільки стягнення 3% річних не було предметом спору по справі 2/44-10, то   позивач нарахував їх  за період з  01.11.2008р. по 31.12.10р., тобто за 790 днів і сума річних складає 293213 грн. 10 коп. та підлягає стягненню.

          За таких умов позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод", 73009, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, код ЄДРПОУ 34785383, п/р 2600011087 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 352093 на користь компанії "ІНБУД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, 65006, м. Одеса, 2-й Кключовий провулок, 15А, код ЄДРПОУ 20986664, п/р 2600201175 в ОФ ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" МФО 328812, -  49781(сорок дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 40 коп. збитків від інфляції, 293213(двісті дев'яносто три  двісті тринадцять) грн. 10 коп. - 3% річних, 3429(три тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 94 коп. витрат по держмиту та 236(двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Суддя                                                                                      З.В. Клепай

           Дата підписання рішення 16.02.2011р.

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України