Постанова

від 05.04.2011 по справі 15/20-11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/20-11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 15/20-11

Одеський апеляційний господарський суд у складі:  

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.             

Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.

При секретарі Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача -  Сонько В.В., довіреність б/н,   дата видачі : 08.04.10р.  

від відповідача - Руденко В.А., довіреність  №12юр-14, дата видачі : 31.01.11р.

                              Бокар І.П., довіреність  № 5,  дата видачі : 03.01.11р.

Розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод"           

на рішення господарського суду Херсонської області від 15.02.2011р.

у справі № 15/20-11

За позовом Компанії "ІНБУД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод"  

про стягнення 342994,50 грн.

Встановив:

В січні 2011р. Компанія "Інбуд" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (Далі - Компанія) звернулась до господарського суду Херсонської області із позовом до Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" (Далі - Завод) про стягнення збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 342994,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Компанія посилається на договори підряду від 24.06.2008р. №89 та від 25.06.2008р. №94.

За умовами даних договорів Компанією були взяті зобов'язання по виконанню протягом 2008-2009р.р. комплексу робіт по реконструкції об'єктів загальнозаводського господарства.

Виконані роботи були прийняті відповідачем, однак оплачені не в повному обсязі, заборгованість по ним склала 4515729,21 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2010р. по справі №2/44-10.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07 вересня 2010р. рішення господарського суду Херсонської області за апеляційною скаргою Заводу було частково скасовано, прийнято нове рішення, згідно якого позовні вимоги задоволені частково. На користь Компанії стягнуто: 4515729,21 грн. - основного боргу, 740054,45 грн. - витрат від інфляції, 536938,76 грн. пені 24319,35 грн.

Відповідач не визнає позовні вимоги, зазначаючи у відзиві, що відповідно до ст. 635 Цивільного Кодексу України, право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору.

Таким чином, відповідач вважає, що інфляційні збитки та 3% річних є невід'ємною частиною основного боргу і повинні бути розглянуті разом з розглядом спору по стягненню основного боргу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.02.2011р., винесеного суддею Клепай З.В. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду Завод звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, винести постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, Компанія вважає її необґрунтованою та такою що не відповідає обставинам справи, просить рішення господарського суду Херсонської області від 15.02.2011р. залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення виходячи з наступних підстав.

          Як свідчать матеріали справи, між Компанією та Заводом були укладені  договори підряду, а саме: 24 червня 2008 року укладено Договір підряду №89, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з капітального ремонту обладнання відповідача. Відповідно до умов п.1.2 договору №89 відповідач  приймає  на  себе  зобов'язання  передати   по  акту  позивачу   об'єкти  для виконання робіт, а також узгоджує виконані позивачем роботи та оплачує ці роботи. (а.с.8-11)

          24 червня 2008 року укладено Договір підряду №94, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню на протязі 2008-2009 років комплексу робіт по реконструкції об'єктів загально - заводського господарства та інших об'єктів відповідача у відповідності з річними планами на 2008- 2009 роки. (а.с.11-16)

          Відповідно до п.1.2 договору №94 відповідач приймає виконані роботи позивачем, а також оплачує їх згідно з умовами договору №94.

          Заборгованість відповідача за виконані підрядні роботи складає 4515729,21  гривень.

          08 липня 2010р. рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 2/44-10 з відповідача вказана сума боргу та збитки від інфляції за період з 01.11.2008р. по 31.12.2009р. були стягнуті у повному обсязі. Постановами Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. та Вищого господарського суду від 04.11.2010р. вказане рішення суду залишено без змін.

          У відповідності до ч.2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином наявність боргу матеріалами справи доведена.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення майнових вимог позивача.

Також судова колегія зазначає, що відповідно до п.3,4 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.99р. зі змінами та доповненнями   належна  до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову. Разом з тим господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків, на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору. (Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002, Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 ). Якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на  майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи. (Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 ( v1429600-03 ) від 18.11.2003 ).

          Відповідно до  Методологічних положень  щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін затверджених  Наказом  Держкомстату України від 14.11.2006 N519,  інфляція -  знецінювання  грошей  і безготівкових коштів,  що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Знецінення грошових коштів є збитками,  а не фінансовими санкціями.

          Щодо стягнення 3% річних, то господарський суд виходив із того що відповідно до п.14.1.206. ст. 1 Податкового кодексу України  проценти - дохід,  який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Таким чином 3% не можуть бути фінансовим санкціями, а тому на  них не розповсюджуються  вимоги ч.6 ст.232 ГК України про припинення нарахування після закінчення перебігу шестимісячного терміну з дня, коли зобов'язання по договору повинно бути виконано.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги               Заводу, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Завод ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення майнових вимог позивача.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 15.02.2011 року по справі №15/20-11 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 99, 101-105  ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від „15” лютого 2011 року по справі № 15/20-11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                          Н.В. Ліпчанська

Суддя                                                                                         Е.І. Андрєєва

          Суддя                                                                                  П.Ф. Мацюра

Повний тест постанови підписано 11.04.2011р.