Постанова

від 10.02.2011 по справі 4/188-пд-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

              

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.

Справа № 4/188-ПД-10

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М.

представники сторін та прокуратури в судове засідання від 10.02.2011 року не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Олешки” Цюрупинської районної ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.12.2010 року

по справі № 4/188-ПД-10

за позовом прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до відповідачів: Державного підприємства „Цюрупинське лісомисливське господарство”

Комунального підприємства „Олешки” Цюрупинської районної ради

про визнання частково недійсним договору

В судовому засіданні 10 лютого 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Цюрупинського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про зменшення позовних вимог) просив: - визнати недійсним пункт 4.2 договору підряду від 06.08.2008 року, укладеного між Державним підприємством „Цюрупинське лісомисливське господарство” та Комунальним підприємством „Олешки” Цюрупинської районної ради; - визнати недійсним пункт 4.2 додаткової угоди від 08.08.2008 року до договору  підряду від 06.08.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та мотивовано суперечністю оспорюваного договору та додаткової угоди нормам законів –Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Кодексу України „Про надра”, Лісового Кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.12.2010 року по справі № 4/188-ПД-10 позов задоволено. Визнано недійсним пункт 4.2 договору підряду від 06.08.2008 року; визнано недійсним пункт 4.2 додаткової угоди від 08.08.2008 року до договору  підряду від 06.08.2008 року; стягнуто з відповідачів до Державного бюджету України по 85,00 грн. державного мита та по 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду мотивовано порушенням відповідачами при укладенні договору підряду від 06.08.2008 року та додаткової угоди від 08.08.2008 року статті 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, норм  Кодексу України „Про надра” та наявністю преюдиціальних фактів, встановлених рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2009 року по справі № 4/208-ПН-09.

Не погодившись з рішенням суду від 20.12.2010 року, Комунальне підприємство „Олешки” Цюрупинської районної ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує про порушення судом законодавства та незастосування норм матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню.

Скаржник наводить наступні доводи: - наявними у справі доказами не доведено, що між сторонами за договором підряду від 06.08.2008 року здійснювались розрахунки піском; - матеріалами справи не доведено, що ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство” використовувало надра (пісок) для розрахунків з виконавцем робіт за договором підряду від 06.08.2008 року; - судом не надано оцінки змісту пункта 4.2 додаткової угоди, відповідно до якого сторони погодили використання відпрацьованого ґрунту для місцевих потреб (на користь міста); - судом не враховано умови додаткової угоди до договору підряду від 06.08.2008 року, укладеної під час судового розгляду –14.12.2010 року, в якій надано тлумачення пункту 4.2 оспорюваного договору.

З викладених підстав скаржник просить скасувати рішення суду від 20.12.2010 року та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 06.08.2008 року між ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство” (замовник) та КП „Олешки” Цюрупинської районної ради (Генеральний          підрядник) укладено договір підряду, відповідно до якого Генеральний підрядник зобов’язався виконати та передати замовнику підрядні роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації, проведення її експертизи, погодження з відповідними службами та будівництво тимчасової протипожежної дороги в адміністративних межах Раденської сільської ради кв. 5 Пролетарського лісництва ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство”.

Розділом 4 договору підряду від 06.08.2008р. сторони узгодили порядок розрахунків за виконані підрядні роботи, так, пунктом 4.1 договору встановлено, що КП “Олешки” як генеральний підрядник за власні кошти виконує будівельно-монтажні роботи по будівництву тимчасової протипожежної лісогосподарської дороги в адміністративних межах Раденської сільської ради кв. 5 Пролетарського лісництва ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство”, виготовлення проектно-кошторисної документації, проведення експертизи проекту та погодження з відповідними службами.

Відповідно до п. 4.2 оспорюваного договору в рахунок погашення понесених витрат по будівництву Генеральний підрядник використовує відпрацьований ґрунт для місцевих потреб.

08.08.2008 року сторони уклали додаткову угоду до договору підряду від 06.08.2008 року, відповідно до якої сторони встановили, що за завданням Замовника Генеральний підрядник зобов’язується на свій ризик виконати та здати Замовнику відповідно до цієї додаткової угоди та у встановлений термін закінчити роботи по будівництву тимчасових протипожежних доріг в Цюрупинському лісництві в кв. 12, 13, 11, 16, 15, 10, 14, 17, 26, 27, 28 та протипожежних водойм в кв. 6 та 26.

Згідно п. 4.2 додаткової угоди в рахунок погашення понесених витрат, вказаних у п. 1.1, Генеральний підрядник використовує відпрацьований грунт для місцевих потреб.

У липні 2009 року Державною екологічною інспекцією в Херсонській області здійснено перевірку ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство” з питання дотримання вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт № 03-12/139 від 07-08 липня 2009 року, в якому вказано, що згідно наданих ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство” розрахунків за проведені КП „Олешки” Цюрупинської районної ради в 2008 –му році роботи на об’єкті водоймище,  Цюрупинська дорога ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство” відпущено 35036,87 тон піску на суму 477752,43 грн., що є порушенням ст. 32 Кодексу України „Про надра”.

Внаслідок виявлених порушень природоохоронного законодавства прокурор Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області звернувся з позовом до ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство” та КП „Олешки” Цюрупинської районної ради про визнання недійсними пункту 4.2 договору підряду від 06.08.2008 року та пункту 4.2 додаткової угоди від 08.08.2008 року до вказаного договору.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Відповідно до ст. 13 Конституції  України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її  природного шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу право власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 4 Кодексу України “Про надра”передбачено, що надра є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування, угоди або дії, які в прямій, або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними.

Статтею 19 Кодексу України “Про надра”встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціальних дозволів на користування, оформлених в порядку, встановленому ст. 16 зазначеного Кодексу.

Згідно зі ст.55 Кодексу України “Про надра”користування надрами для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюється за відповідними проектами.

Основними вимогами в галузі охорони надр відповідно до ст.56 Кодексу України “Про надра” є, зокрема, додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення сторонами при укладенні оспорюваних пункту 4.2 договору підряду від 06.08.2008 року та пункту 4.2 додаткової угоди від 08.08.2008 року до договору підряду від 06.08.2008 року положень ст. ст. 4, 19, 55, 56 Кодексу України „Про надра”, що є підставою для визнання вказаних пунктів недійсними.

Колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні доводи скаржника відносно того, що судом не встановлено обставин здійснення розрахунків піском та зауважує, що з урахуванням предмету спору судом досліджувались питання та встановлювались обставини щодо відповідності пунктів 4.2 договору підряду та додаткової угоди положенням чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.12.2010 року по справі № 4/188 –ПД - 10 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                 Я.Ф. Савицький

          Суддя:                                                                               О.Т. Лавренюк