Постанова

від 16.02.2011 по справі 5020-12/299-10/278

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-12/299-10/278

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 10 лютого 2011 року   Справа № 5020-12/299-10/278

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Латиніна О.А.,

                                                                                          Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" –Довгуняк Володимир Бориславович, дов. б/н від 22.11.2010 р.,

відповідача: комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" –Черкашина Олена Олександрівна, дов. б/н від 01.02.2011 р,

третьої особи: Севастопольської міської ради –не з'явився,

прокурор: прокуратура м. Севастополя –не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 21.12.2010 у справі № 5020-12/299-10/278

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" (вул. Часника, 66,Севастополь,99008)

до           комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" (вул. Очаківців, 14,Севастополь,99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -  

Севастопольської міської ради  (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

за участю прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 25977,39 грн., з яких: 2084,82 грн. - інфляційні втрати, 991,41 грн. - 3 % річних, 22901,16 грн. - основного боргу з відшкодування орендної плати.

                                                            ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2009 року ТОВ "Центр Дерматовенерологія" на підставі       ст. 400 ЦК України, ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" (далі КЗ ШВД), в якій просило, з урахуванням уточнень від 11.01.2010 р. та 02.12.2010р.,  зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем спірним майном та стягнути з КЗ ШВД витрати на сплачену орендну плату у розмірі 25977 грн.  39 коп., з яких 22901 грн. 16 коп.  витрати на оплату орендної плати, 2084 грн. 82 коп. індексація інфляції та 991 грн. 41 коп. 3% річних (т.1 а.с. 3-4, 22-24, т.2 а.с. 85-87).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2009 р. між ТОВ "Центр Дерматовенерологія" та  комунальним підприємством  Севастопольської міської ради  укладено договір оренди № 50, відповідно до якого позивачу передано у користування приміщення по вул. Частніка, 66, у м. Севастополі, другий поверх якого, загальною площею 207 кв. м., займає  КХ ШВД, за відсутністю правових підстав для знаходження на орендованому позивачем майні.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.01.2010 р. у справі №5020-12/299 (суддя Харченко І.А.) позовні вимоги ТОВ "Центр Дерматовенерологія" задоволено (т.1 а.с. 69-72).

Постановою Севастопольського апеляційного суду від 05.07.2010 р. рішення господарського суду міста Севастополя від 20.01.2010 у справі №5020-12/299 залишено без змін (т.1 а.с. 146-156).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р. постанова САГС від 05.07.2010 р та рішення ГС м. Севастополя від    20.01.2010 р. скасовані частково відносно відшкодування сплаченої орендної плати, 3% річних та витрат від інфляції та направлені на новий розгляд до суду 1-ої інстанції. В іншій частині (зобов'язання звільнення приміщення) постанова САГС залишена без змін (т.2 а.с. 32-36).

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.12.2010 у справі №5020-12/299-10/278 позов ТОВ "Центр Дерматовенерологія" задоволено частково, стягнуто з КЗ ШВД на користь позивача 22901,16 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 229,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 208,05 грн. (т. 3 а.с. 39-43).

Рішення суду 1-ої інстанції мотивоване доведеністю факту займання КЗ ШВД спірних приміщень без правових підстав, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2084 грн. 82 коп. індексації інфляції та 991 грн. 41 коп. 3% річних, судове рішення мотивоване тим, що загальне відшкодування збитків за нормами діючого цивільного законодавства не передбачають застосування відповідальності сторони у виді стягнення з неї індексації інфляції та 3% річних.

Не погодившись с рішенням суду першої інстанції,  КЗ ШВД звернувся до Севастопольського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення від 21.12.2010 скасувати, прийняти нове по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги КЗ ШВД мотивовані тим, що судом 1-ої інстанції невірно застосовані норми законодавства, які регулюють правові наслідки невиконання зобов'язань, тоді як між позивачем та відповідачем договірних правовідносин ніколи не існувало, судом 1-ої інстанції не виконані вимоги Вищого господарського суду, викладені в постанові від 20.10.2010 р., відносно встановлення моменту початку виникнення у ТОВ "Центр Дерматовенерологія" права користування спірним майном (т.3 а.с. 60-62).

В судовому засіданні 10  лютого 2011 року представник КЗ ШВД просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Представник "Центр Дерматовенерологія" проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважаючи їх необґрунтованими, з підстав, викладених в позовній заяві.

Прокурор та  представник Севастопольської міської ради в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності не з'явившихся представників прокуратури та Севастопольської міської ради.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 21 квітня 2001 року між Державним комунальним підприємством "Аррікон" (орендодавець) (правонаступником якого є комунальне підприємство "Аррікон" Севастопольської міської Ради) та суб'єктом підприємницької діяльності Колієвим Валерієм Каніковичем (орендар) був укладений договір № 50 оренди нерухомого майна (т.1 а.с. 45-47).

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - окремо розташовану будівлю загальною площею 532,2 кв.м, яка знаходиться на балансі Державного комунального підприємства "Аррікон" та розміщується за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66. Строк дії договору оренди відповідно до пункту 7.1 договору встановлений сторонами  до 27 березня 2008 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 січня 2008 року у справі № 5020-2/173 залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 листопада 2008 року встановлено, що зміни до договору оренди в частині зміни орендаря внесені без участі сторін за договором - фізичної особи - підприємця Колієва В.К., а тому суд не прийняв до уваги  протокол від 15 листопада 2004 року узгодження змін до договору оренди №50 від 21 квітня 2001 року, як належний доказ наявності між позивачем і відповідачем правовідносин в рамках договору № 50 від 21 квітня 2001 року (т.1 а.с. 137-140).

Однак, суд встановив, що між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Аррікон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія'' з 15 листопада 2004 року фактично існували правовідносини по користуванню окремою будівлею по вул. Частніка, 66 у місті Севастополі на умовах, передбачених договором №50 від 21 квітня 2001 року оренди нерухомого майна, який був укладений Державним комунальним підприємством "Аррікон" і приватним підприємцем Колієвим В.К.

В подальшому, 16 вересня 2008 року на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року   між КП "Аррікон" СМР та ТОВ "Центр Дерматовенерологія" укладений протокол узгодження змін до договору оренди комунального майна №50 від 21 квітня 2001 року, яким були внесені зміни до пункту 7.1 договору оренди із зазначенням, що договір вважається пролонгованим до 05 березня 2015 року.

Так, наведені факти, згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодекс України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

23 червня 2009 року між ТОВ "Центр Дерматовенерологія" (орендар) та КП СМР "Аррікон" (орендодавець) укладений договір №50 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду комплекс будівель і споруд в цілому по вул. Частніка, буд. № 66, у м. Севастополі, які знаходяться на балансі КП СМР "Аррікон" (т. 1 а.с. 8).

Відповідно пункту 7.1. даного договору набрання договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації та на підставі рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року (справа №5020-2/173), дія - до 05 березня 2015 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17 березня 2010 року у справі № 5020-2/022 за позовом заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, КП СМР "Аррікон" до ТОВ "Центр Дерматовенерологія"  про визнання угоди недійсною, за участю третьої особи – КЗ ШВД, позов задоволено частково (т.1 а.с. 111-115).

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №50 від 23 червня 2009 року, укладений Територіальною громадою міста Севастополя, від імені якої діє КП СМР "Аррікон", і ТОВ "Центр Дерматовенерологія", недійсним в частині посилання у пункті 7.1 на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року у справі № 5020-2/173.

Отже, господарським судом не визнано даний договір не дійсним, а визнано лише недійсним посилання у договорі на рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2008 року у справі № 5020-2/173.

Судовою колегією встановлено, що договір є чинним та недійсним не визнаний.

23 червня 2009 року на виконання умов договору № 50 позивач прийняв в оренду комплекс будівель споруд в цілому, розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця Частніка, будинок №66, про що складений акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 11).

Вищевказаними рішеннями господарського суду міста Севастополя також встановлено, що ТОВ "Центр Дерматовенерологія" правомірно на підставі договору оренди № 50 від  23 червня 2009 року займає нерухоме майно - окремо розташовану будівлю, яка знаходиться на балансі КП СМР "Аррікон" та розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка. 66.

З урахуванням вищенаведеного, судом при попередньому розгляді справи встановлено, що договірні відносини між ТОВ "Центр Дерматовенерологія" та КП СМР "Аррікон" відносно оренди спірного майна існували з 15.11.2004 р. по 30.03.2008 р. та з 01.06.2009 р по 31.12.2009 р., у час дії договору оренди нерухомого майна № 50 від 23.06.2009 р. Таким чином, посилання КЗ ШВД на те, що судом 1-ої інстанції не встановлено моменту виникнення у ТОВ "Центр Дерматовенерологія" права на користування спірними об'єктами нерухомого майна, є безпідставними.

Відповідно до п.2 ст. 257 Цивільного кодексу України від 18.07.1963, якій діяв на момент укладення договору оренди нерухомого майна № 50 від 21.04.2001 р., договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, у редакції яка діяла на момент укладення договору № 50 від 21.04.2001 р., не передбачений порядок нотаріального посвідчення та державної реєстрації при укладенні договору оренди нерухомого майна.

Таким чином, посилання КЗ ШВД на невідповідність договору оренди нерухомого майна № 50 від 21.04.2001 р. нормам чинного законодавства, є безпідставними. Такої позиції дійшов і Вищий господарський суд України при попередньому розгляді справи № 5020-12/299 від 20.10.2010 (т.2 а.с. 32-36).

Спірні правовідносини виникли з приводу незаконного займання відповідачем приміщення 2-ого поверху окремо стоячого будинку, у зв'язку з чим спір підлягає регулюванню положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з положенням статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда визначена як засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Проте, доказів, що підтверджують правомірність володіння частиною будівлі (другим поверхом) по вул. Частніка, 66 у місті Севастополі, відповідач  не надав. Позивач, в свою чергу, надав належний доказ правомірного володіння згаданою будівлею - чинний договір оренди № 50 від 23 червня 2009 року.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноваженою сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, до одного з основних обов'язків орендаря частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" віднесений обов'язок вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачував орендну плату за користування приміщенням, яке фактично не займає, так як воно було зайнято відповідачем – 2-ий поверх окремо стоячого будинку, що підтверджується довідкою комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" №88-с від 23 грудня 2009 року за період 2007-2009 роки позивачем сплачена орендна плата за користування приміщеннями будівлі за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66, у сумі 98 588,19грн. (т.1 а.с. 25).

Таким чином, враховуючи той факт, що частину орендованої будівлі - другий поверх площею 207 кв. м., фактично використовував відповідач, вимога позивача про стягнення з комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" відшкодування витрат зі сплаченої орендної плати у розмірі, пропорційному займаній відповідачем площі, є вірним, судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дана вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. А доводи заявника апеляційної скарги її не спростовують, оскільки займане відповідачем приміщення не звільнялось.  

Посилання КЗ ШВД на те, що судом 1-ої інстанції невірно застосовані норми законодавства, які регулюють правові наслідки невиконання зобов'язань, тоді як між позивачем та відповідачем договірних правовідносин не існувало, є безпідставними, так як обов'язок по відшкодуванню збитків суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем проведений розрахунок збитків, що були завдані йому КЗ ШВД внаслідок того, що останній без достатніх на то правових підстав займав приміщення загальною площею 207 кв.м у період з 01.01.2007 р. до 31 березня 2008 року включно, а також, у період з 01.06.2009 по 31.12.2009. Вказаний розрахунок на суму 22 901 грн.16 коп.  визначений судом 1-ої інстанції та перевірений судовою колегією, і є вірним (т.2 а.с. 88).

Відповідач  доказів   відшкодування   збитків  у   сумі   22 901 грн.        16 коп. суду не надав.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22 901.16 грн. збитків сплаченої орендної плати за 2-гий поверх окремо стоячої будівлі по вул. Частника, 66, підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з КЗ ШВД суми інфляційних втрат у розмірі 2084 грн.82 коп. за період з січня 2007 року по грудень 2009 року та 3% річних у розмірі 991 грн. 41 коп. за період з 01.01.2007 по 01.01.2010 р., судом 1-ої інстанції вірно відмовлено ТОВ "Центр Дерматовенерологія"  в їх задоволенні, у зв'язку з тим, що ст. 22  ЦК України встановлює загальні правила щодо відшкодування збитків, завданих порушенням прав юридичної особи. Ці правила не передбачають застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України. Крім того, слід враховувати, що статті 22 та 623 Цивільного кодексу України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальність у вигляді індексації грошової суми та сплати 3% річних, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою для відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

На підставі викладеного,  судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, вважає рішення суду законним і не підлягаючим скасуванню, як прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.          

Керуючись ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                

ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу комунального закладу "Шкірно-венерологічний диспансер" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21.12.2010 у справі № 5020-12/299-10/278 залишити без змін.          

Головуючий суддя                                                                       З.Д. Маслова

Судді                                                                                                     О.А.Латинін

                                                                                                     О.Г. Градова

Розсилка:  

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Дерматовенерологія" (вул. Часника, 66,Севастополь,99008)

2. комунальний заклад "Шкірно-венерологічний диспансер" (вул. Очаківців, 14,Севастополь,99011)

3.  Севастопольська міська рада  (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

прокурор міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)