Рішення

від 16.02.2011 по справі 15/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/284

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.02.11 р.                                                                                    Справа № 15/284                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Моноліт” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 35861962)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Азовпрокат” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 35312722)

про стягнення боргу в сумі 56000,00 грн., пені в сумі 6728,85 грн., інфляції в сумі 2314,97 грн., 3% річних у розмірі 1162,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Талюра С.В. - директор згідно протоколу № 1 від 02.04.2008 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Моноліт” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Азовпрокат” м. Маріуполь  про стягнення боргу в сумі 56000,00 грн., пені в сумі 6728,85 грн., інфляції в сумі 2314,97 грн., 3% річних у розмірі 1162,85 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/284, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 04.01.2011 р., 18.01.2011 р. відповідач в судові засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позов до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–17/309 від 24.01.2011 р., з якої вбачається, що ТОВ “Азовпрокат”, ідентифікаційний код 35312722, зареєстровано за адресою: 87523, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, буд. 10. Саме ця адреса вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2009 р. сторони уклали договір № 07/05–09, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити, а покупець (позивач) зобов'язався оплатити та прийняти поставлену металопродукцію згідно специфікації, яка видається на кожну партію товару, що підлягає поставці, із зазначенням її найменування, одиниці вимірювання, загальної кількості, ціни за метричну одиницю та загальну вартість даної партії, умови поставки. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено здійснення передоплати в розмірі 50%, залишкові 50% – по факту готовності металопрокату до відвантаження.

Згідно п. 2.4 договору умови поставки погоджуються в специфікації.

Відповідно до п. 2.5 договору строки відвантаження товару протягом 7–14 робочих днів з моменту отримання 50% передоплати, яка поступила на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 6.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р., якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про своє небажання продовжити ці відносини надалі, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 2 від 01.03.2010 р., якою передбачили найменування товару, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість. Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплений печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 07/05–09 від 07.05.2009 р. ним згідно рахунку–фактури № А–00000004 від 01.03.2010 р. була здійснена передоплата товару на суму 56000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу № 332 від 01.03.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 333 від 02.03.2010 р. на суму 9000,00 грн., № 346 від 10.03.2010 р. на суму 15000,00 грн., № 421 від 30.04.2010 р. на суму 12000,00 грн., № 423 від 06.05.2010 р. на суму 10000,00 грн. Призначенням платежу вказана оплата за металопрокат згідно рахунку № А–4 від 01.03.2010 р. Завірені копії рахунку–фактури та платіжних доручень додані до позову.

На виконання п. 2.6 договору позивач повідомив постачальника (відповідача) про перерахування на його рахунок передоплати в сумі 56000,00 грн. в телефонному режимі. Даний факт підтверджується податковими накладними № 3 від 01.03.2010 р., № 4 від 02.03.2010 р., № 5 від 10.03.2010 р., № 6 від 30.04.2010 р., № 8 від 06.05.2010 р., виписаними відповідачем після отримання передоплати на загальну суму 56000,00 грн., завірені копії яких були надані позивачем до суду.

Висновок стосовно того, що оплата за вищевказаними платіжними дорученнями була перерахована відповідачу позивачем саме на виконання договору № 07/05–09 від 07.05.2009 р. суд робить виходячи з того, що підставою оплати в платіжних документах вказаний рахунок–фактура, який має пряме посилання на спірний договір № 07/05–09 від 07.05.2009 р. Крім того, підставою отримання грошових коштів в податкових накладних також вказаний спірний договір. З письмових пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач поставку попередньо оплаченого товару не здійснив.

Позивач направив відповідачу лист № 10/09–1 від 10.09.2010 р. з вимогою повернути передоплату в розмірі 56000,00 грн. за не відвантажений металопрокат. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Відповідач у відповідь надіслав позивачу лист № 18–1 від 18.10.2010 р., в якому гарантував повернення попередньої оплати в сумі 56000,00 грн. до 01.11.2010 р. Завірена копія листа додана до позову.

Станом на день подачі позову до суду відповідач передоплату в сумі 56000,00 грн. не повернув, що підтверджується банківською довідкою № 1194 від 26.01.2011 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не поставив позивачу металопрокат, що є підставою для повернення передоплати на суму непоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за непоставлений товар згідно договору № 07/05–09 від 07.05.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, у позивача виникає обов'язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Умовами спірного договору передбачена поставка товару протягом 7–14 робочих днів з моменту отримання 50% передоплати. Рахунок–фактура № А–00000004 від 01.03.2010 р. був виставлений на суму 58000,04 грн.; 50% від вказаної суми рахунку складають 29000,02 грн. З матеріалів справи вбачається, що в березні 2010 р. позивач перерахував відповідачу передоплату на суму 34000,00 грн. (01.03.2010 р. – 10000,00 грн., 02.03.2010 р. – 9000,00 грн., 10.03.2010 р. – 15000,00 грн.), тобто більше 50% вартості товару згідно виставленого рахунку. Таким чином, відрахування 7–14 робочих днів на поставку товару починається з 11.03.2010 р. та закінчується 30.03.2010 р., а вже з 31.03.2010 р. починає витікати прострочення поставки товару для відповідача.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 07/05–09 від 07.05.2009 р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вказаними нормами ЦК України передбачається можливість виникнення обов'язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив вимогу щодо повернення суми передоплати (лист № 10/09–1 від 10.09.2010 р.). Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги. Доказом отримання вимоги на повернення передоплати відповідачем є лист–відповідь відповідача № 18–1 від 18.10.2010 р.

Виходячи з того, що вимога була отримана 18.10.2010 р., семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 19.10.2010 р. по 25.10.2010 р. включно, а вже з 26.10.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 56000,00 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

За прострочення поставки товару позивач, керуючись п. 6.3  договору, нарахував відповідачу пеню за період з 15.03.2010 р. по 17.12.2010 р. в сумі 6728,85 грн., а також за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 15.03.2010 р. по 17.12.2010 р. в сумі 1162,85 грн., інфляцію за період з березня по грудень 2010 р. в розмірі 2314,97 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшив розмір позовних вимог по пені до 11760,00 грн. у зв'язку із застосуванням замість подвійної облікової ставки НБУ – розмір пені 0,2% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення. Також позивач змінив період нарахування пені, визначивши його з 28.05.2010 р. по 10.09.2010 р. Крім того, у даній заяві позивач зменшив період нарахування інфляції та 3% річних з 02.11.2010 р. по 16.02.2011 р., у зв'язку з чим сума 3% річних та інфляційних нарахувань також зменшилася. Сума основного боргу не змінилася. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додані нові розрахунки пені, інфляції та 3% річних. За вказаних обставин позивач просив суд стягнути з відповідача тільки основний борг на суму 56000,00 грн., пеню в сумі 11760,00 грн., 3% річних в розмірі 487,89 грн., інфляцію в сумі 1183,52 грн.

Загальна ціна позову збільшилася та склала 69431,41 грн., у зв'язку з чим позивач здійснив доплату держмита за платіжним дорученням № 545 від 09.02.2011 р. на суму 32,25 грн., оригінал якого з відміткою банку про проведення платежу доданий до заяви.

Факт направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 1694 від 08.02.2011 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку затримки виконання зобов'язань однією зі сторін, сторона, яка допустила прострочення, сплачує штрафні санкції в розмірі 0,2% від суми непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення.

В даному випадку позивач нараховує пеню за порушення строку поставки товару, це не є грошовим зобов'язанням, тому не застосовується обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Інфляційні та 3% річних позивач застосовує за прострочення повернення передоплати, що є грошовим зобов'язанням.

Перевіркою нового розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11760,00 грн., інфляції у розмірі 1183,52 грн., 3% річних в сумі 487,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Азовпрокат” (юридична адреса: 87523, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Куйбишева, буд. 10; код ЄДРПОУ 35312722; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Моноліт” (юридична адреса: 49064, м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд. 68; код ЄДРПОУ 35861962; інші відомості в матеріалах справи відсутні) суму 69431,41 грн. (а саме: основний борг (повернення передоплати) на суму 56000,00 грн., пеню за прострочення поставки товару в сумі 11760,00 грн., 3% річних в розмірі 487,89 грн., інфляцію в сумі 1183,52 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 694,31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 16.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.