Рішення

від 10.02.2011 по справі 6/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.               Справа № 6/95

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Рибак Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагорське»

про визнання договору недійсним та стягнення 19050 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Козак Н. Я., доручення від 11.01.2011 № 01/01;

від відповідача – Бабій В. В., довіреність від 17.01.2011,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс», с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагорське», с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, про визнання недійсним укладеного сторонами договору  від 01.06.2009 № 15 про розміщення позивачем на території відповідача жилих вагонів і техніки та про повернення перерахованих відповідачеві протягом червня-серпня того ж року у вигляді плати за розміщення жилих вагонів 19050 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначений договір  фактично є договором оренди земельної ділянки, який всупереч вимогам Закону України  «Про оренду землі»не пройшов державну реєстрацію, є удаваним та підлягає визнанню недійсним із застосуванням вимог, встановлених статтею 216 Цивільного кодексу України.

Відповідач  позов не визнає, посилаючись на те, що за умовами договору він не  надав позивачеві земельну ділянку в оренду, а лише надав йому право на розміщення на своїй території жилих вагонів і техніки, про що свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт за червень-серпень 2009 року та оплачені позивачем рахунки відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, а представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з визначених у відзиві підставах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

01 червня 2009 року сторони у справі уклали між собою договір № 15, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачеві до 31.12.2009 з можливістю наступної пролонгації договору право на розміщення на території свого господарства жилих вагонів і техніки.

Позивач, в свою чергу, згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору, зобов'язався щомісячно на підставі виставлених відповідачем рахунків  перерахувати на його розрахунковий рахунок щомісячну плату за розміщення жилих вагонів в розмірі  6 тис. грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, протягом червня-серпня 2009 року на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та виставлених відповідачем рахунків позивач перерахував  на розрахунковий розрахунок відповідача 19050 грн.

Натомість, суд погоджується з позивачем, що укладений сторонами договір по суті своїй є договором оренди земельної ділянки. Тому, з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про  оренду землі»та статті 640 Цивільного кодексу України він набирає чинності після його державної реєстрації.

Однак державну реєстрацію договір не пройшов.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України (в редакції, чинної станом на день укладення договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, оскаржений договір є недійсним.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, ураховуючи, що державну реєстрацію договір не пройшов внаслідок вини обох сторін, суд вважає, що судові витрати належить покласти на сторони порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовільнити.

2.Визнати недійсним договір від 01.06.2009 № 15, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чагорське»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чагорське», с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, вул. Горького, 38, ідентифікаційний код 30812896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд Сервіс», с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, вул. Приміська, 1, корпус А, ідентифікаційний код 34864234) заборгованість в сумі 19050 грн., державне мито в сумі 95,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Суддя                                                        А. Паскарь