Рішення

від 12.11.2007 по справі 22/406

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/406

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/406

12.11.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "РІК ТБ"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро впровадження комп'ютерних технологій"

про                    стягнення 10628,13грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Шеремет О.М. (дов. б/н від 16.08.2007р.)

від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “РІК ТБ” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бюро ВКТ” 10 628,13 грн. суми попередньої оплати за ноутбук.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеним з відповідачем 01.06.2007 року в усній формі договором купівлі-продажу ноутбука.

Ухвалою від 27.08.2007 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 12.11.2007 року.

В судовому засіданні 12.11.2007 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2007 року не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).         

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бюро ВКТ” (Проавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РІК ТБ” (Покупець) було укладено усний договір купівлі-продажу ноутбука.

Згідно умов зазначеного договору ноутбук підлягав передачі Покупцеві в десятиденний термін з моменту здійснення оплати.

Платіжним дорученням № 350 від 01.06.2007 року позивач перерахував відповідачеві в якості оплати за товар 11 953,02 грн. відповідно до рахунку № Б-00014414 від 01.06.2007 року.

У частині першій статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частині другій статті 642 Цивільного кодексу України вказано, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях відповідача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Зокрема, виставлення позивачу від відповідача рахунку свідчить про вчинення дій, спрямованих на надання пропозиції, і взяття відповідачем на себе обов'язків по поставці оплаченого товару.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Враховуючи, що Продавець (Відповідач), в обумовлений договором строк, не виконав своє зобов'язання, Покупець (Позивач) відмовився від прийняття виконання зобов'язання.

27.06.2007 року Відповідач частково перерахував Позивачеві кошти в сумі 1 700,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку у банку, після чого сума боргу склала 10 253,02 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

31.07.2007 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією про повернення боргу в сумі 10 253,02 грн., сплату 3% річних в сумі 46,24 грн., інфляційних нарахувань в сумі 225,57 грн.

Зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист.

Відповідач доказів поставки товару або повернення 10 253,02 грн. в термін, зазначений в претензії Позивача не надав.

Таким чином, вимоги Позивача про повернення Відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 10 253,02 грн., сплату 3% річних в сумі 60,00 грн., інфляційних нарахувань в сумі 315,11 грн.  є правомірними та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку Позивача.

Вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача витрат на юридичну допомогу не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Відповідна позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від  14.07.2004  №  01-8/1270.

Згідно з ст. 12 Закону  України  "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону  України  "Про адвокатуру”, адвокат  має  право  займатись  адвокатською  діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Як на підставу стягнення витрат на юридичну допомогу у розмірі 1 200,00 грн. Позивач посилається на Договір про надання юридичних послуг № 14 від 13.08.2007 р. та платіжне доручення № 407 від 15.08.2007 р.

Як вбачається з зазначеного Договору, виконавцем послуг є Приватне підприємство «Ареопаг», яке зазначено також одержувачем коштів, перерахованих платіжним дорученням № 407 від 15.08.2007 р.  

Позивачем не надано доказів, що зазначене підприємство є  адвокатською фірмою, конторою або іншим адвокатським об'єднанням.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача  1 200,00 грн., витрат на юридичну допомогу.

Державне мито у сумі 106,28 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 202 (ч.1), 530 (ч.2), 612, 638 (ч.2), 642 (ч.2), 693 (ч.2) ЦК України, ст.ст. 1, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бюро ВКТ” (03101, м. Київ, вул. Клименка, буд. 6, код 19069499, р/р 26002005051801 в АКБ «ТАС-Комерцбанк»м. Києва, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК ТБ” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 39, кв. 2, код 34190649, р/р № 2600936652 в ОАО «СЕБ Банк»м. Києва, МФО 300175) 10 253 (десять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 02 коп. попередньої оплати, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 60 (шістдесят) грн. 00 коп. 3% річних, 106 (сто шість) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його підписання.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат

                                        24 січня 2008 року