Рішення

від 17.02.2011 по справі 5021/155/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/155/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.11           Справа № 5021/155/2011.

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -  Сумського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»

до відповідача:  Фермерського господарства «Є.В.С.»

про стягнення 425 378 грн. 43 коп.                                                                                                    Суддя Лиховид Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

За участю представників сторін:

від позивача: Оласюк Н.О., довіреність від 29.06.2010 р., Калюжний В.Є., довіреність від 29.06.2010 р.

від відповідача: Кучменко С.В., довіреність від 17.06.2010 р., Євдан В.С., довіреність № 20 від 02.02.2011 р.

У судовому засіданні 07.02.2011 р. оголошено перерву до 17.02.2011 р.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 393 800 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 18 038 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам, 12 823 грн. 38 коп. пені за простроченим кредитом, 263 грн. 55 коп. пені за простроченими відсотками.

07.02.2011 р., у зв'язку з помилкою у прохальній частині позовної заяви, позивач подав до суду заяву № 18-06/138,  в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 425 378 грн. 43 коп.,  в тому числі 393 800 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 18 038 грн. грн.. 50 коп. заборгованості по відсоткам, 480 грн. 00 коп. заборгованості за несплаченою комісією за супроводження коштів, 12 823 грн. 38 коп. пені за простроченим кредитом, 236 грн. 55 коп. пені за простроченими відсотками.

Відповідач подав до суду відзив № 17 від 07.02.2011 р. та додаткові пояснення № 19 від 11.02.2011 р. до відзиву, в яких визнає позов частково та просить відмовити в частині стягнення 12 823 грн. 38 коп. пені за простроченим кредитом та 236 грн. 55 коп. пені за простроченими відсотками, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, відповідно до якої якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Відповідач вважає,  що листами  № 97 від 14.09.2010 р. Фермерського господарства «Є.В.С» та № 21 від 14.09.2010 р. Виробничо-комерційного приватного підприємства  «Лекір-Інвест» позивач був належним чином попереджений до настання остаточного терміну повернення кредиту (30.10.2010 р.) про неможливість виконання боржником зобов'язання щодо повернення кредиту та мав згоду майнового поручителя на реалізацію предмету іпотеки в рахунок погашення боргу по кредиту, однак не врахував вищевикладеного та нарахував пеню за прострочені кредит та відсотки, тому посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, просить відмовити у позові в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Крім того, відповідач з метою реального виконання зобов'язань за договором пропонує залучити до участі у справі майнового поручителя відповідача – Виробничо-комерційне приватне підприємство «Лекір-Інвест» та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Від виробничо-комерційного приватного підприємства «Лекір-Інвест» надійшов лист № 15 від 07.02.2011 р.,  в якому майновий поручитель відповідача не заперечує проти залучення його до участі у вказаній справі та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором відновлювальної кредитної лінії.

Представники позивача у судовому засіданні проти залучення до участі у справі другого відповідача – Виробничо-комерційне приватне підприємство «Лекір-Інвест»  заперечували.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

14.06.2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Сумське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» та Фермерським господарством «Є.В.С.» був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 11, відповідно до п. 1.1 якого банк (позивач) зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник (відповідач) зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 400 000 грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.6.1.1 договору встановлено процентну ставку у розмірі 16,5 %.

Додатковою угодою № 1 від 31.10.2008 р. пункт 1.6.1.1 договору був викладений в новій редакції, згідно з яким відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18 % річних,  яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.

23.04.2010 р. між сторонами був укладений додатковий договір № 1 до договору відновлювальної кредитної лінії № 11 від 14.06.2007 р., в якому сторони погодили остаточний термін повернення кредиту – не пізніше 30.10.2010 р.

Позивач надав відповідачеві кредит  у розмірі 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою  з 01.01.2007 р. по 03.07.2007 р. (у справі).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, що призвело до порушення графіку погашення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 31.12.2010 року заборгованість відповідача згідно з поданим розрахунком склала 393 800  грн. 00 коп., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом склала  18 038  грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не надав доказів сплати 393 800  грн. 00  коп. заборгованості по кредиту та 18 038 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначених сум правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 6.1.1 договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з поданим розрахунком пеня  за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом становить 12 823 грн. 38 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом становить 236 грн. 55 коп.

Заперечення відповідача в частині стягнення пені судом не приймаються,  оскільки законодавство такого права господарським судам як звільнення боржника від санкцій за невиконання господарського зобов'язання не надає, а для зменшення їх розміру на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України господарський суд не вбачає підстав, оскільки відповідачем не доведено, що виникнення заборгованості спричинене неправомірними діями (бездіяльністю) другої сторони зобов'язання, з посиланням на конкретні положення договору чи норми закону. Крім того, відповідачем не доведено про неспіврозмірність заявлених до стягнення санкцій та збитків кредитора, не вбачається цього і з фактичних обставин,  і з матеріалів справи, встановлення якої є передумовою застосування приписів ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком господарського суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі  12 823 грн. 38 коп., пені  за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 236 грн. 55 коп. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 1.10 договору сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання банківських послуг, в тому числі за супроводження кредиту. Згідно з поданим розрахунком заборгованість відповідача за несплаченою комісією за супроводження коштів становить 480 грн. 00 коп. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 480 грн. 00 коп. заборгованості за несплаченою комісією за супроводження коштів.

Як свідчать матеріали справи, 14.06.2007 р. між позивачем ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Сумського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» та Виробничо-комерційним приватним підприємством  «Лекір-Інвест» був укладений договір про іпотечний кредит № 11, відповідно до якого іпотекодавець – ВКПП «Лекір-Інвест» як майновий поручитель боржника – ФГ «Є.В.С.», з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають з договору кредитної лінії № 11 від 13.06.2007 р., передав в іпотеку  нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Клопотання відповідача та ВКПП «Лекір-Інвест» про залучення до участі у справі останнього в якості другого відповідача з метою звернення стягнення в сумі 425 378 грн. 43 коп. на предмет іпотеки господарський суд вважає безпідставним, оскільки за змістом заявлених позовних вимог саме визначений у позові відповідач – Фермерське господарство «Є.В.С.» є боржником у тих матеріально-правових відносинах, в яких виник спір. Зміна предмету позову, тобто в даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, є правом позивача, а заміна відповідача належним обумовлюється наявністю згоди на це останнього згідно з приписами ст.ст. 22, 24 Господарського процесуального кодексу України.  

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по державному миту в сумі 4 254 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись  ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

 ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фермерського господарства «Є.В.С.» (42231, Сумська область, Лебединський район, с. Василівка, вул.. Комсомольська, 2а, код 31292996) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -  Сумського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» (40030, м. Суми, вул.. Горького, 32, код 09337356) 393 800 грн. 00 коп. боргу, 18 038 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам, 480 грн. 00 коп. заборгованості за комісією за супроводження коштів, 12 823 грн. 38 коп. пені за простроченим кредитом, 236 грн. 55 коп. пені за простроченими відсотками, 4 254 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                        (підпис)                                         Б.І.ЛИХОВИД

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене 21.02.2011 р.