Рішення

від 15.02.2011 по справі 18/2446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 15 лютого 2011 року                                                  Справа № 18/2446

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Чернійчук М.В. –представник за довіреністю,

від відповідача – ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом     товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гремі”,

                       м. Київ

до                       фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, с. Яснозір’я, Черкаського району, Черкаської

                       області

про                  стягнення 194 353 грн. 28 коп.,-     

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гремі” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №6/10 від 20 травня 2010 року, в розмірі 173 063 грн. 36 коп., в тому числі: 149 195 грн. 18 коп. основний борг, 5 860 грн. 06  коп. інфляційні втрати, 5 860 грн. 06 коп. 3% річних, 6 659 грн. 75 коп. штраф та 5 488 грн. 31 коп. пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог (заява б/н та б/д а.с. 48-50), в зв’язку з чим просив суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 194 353 грн. 28 коп. заборгованості, в тому числі: 149 195 грн. 18 коп. основний борг, 1 193 грн. 56 коп. –інфляційні втрати, 2 060 грн. 11 коп. –3% річних, 4 605 грн. 68 коп. –пеня та 37 298 грн. 75 коп. –штраф.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року продовжено строк розгляду спору до 21 лютого 2011 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 лютого 2011 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15 лютого 2011 року на 12 год. 20 хв.

    Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначав, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують повноваження особи, яка отримала товар. Накладна № 2 від 21 травня 2010 року не містить посилання на договір поставки №6/10 від 20 травня 2010 року, а тому поставка товару згідно вказаної накладної є позадоговірною. В зв’язку з чим, строк сплати поставленого товару за накладною №2 не настав, а тому нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату поставленого товару є неправомірним та безпідставним. Крім того, представник відповідача зауважував, що в претензіях №27 від 23 вересня 2010 року та №31 від 14 жовтня 2010 року позивач вказував на договір №6 від 20 квітня 2010 року, однак такий договір між сторонами не укладався. Посилання позивача на часткову оплату відповідачем поставленого товару і як наслідок визнання договору не підтверджується належними доказами. Так, в наданих позивачем платіжних дорученнях в графі призначення платежу вказано: згідно накладної №2 від 21 травня 2010 року. В зв’язку з чим, представник відповідача просив суд у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 лютого 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2446.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 20 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гремі” (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки за №6/10.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, постачальник зобов’язався передати у власність покупцю товар, а покупець в свою чергу  –прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 182 353  грн. 32 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-          № 2 від 21 травня 2010 року на суму 137 945 грн. 23 коп.;

-          № РН-0000005  від 11 червня 2010 року на суму 26 450 грн. 64 коп.;

-          № РН-0000045  від 29 липня 2010 року на суму 17 957 грн. 45 коп.

(копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом представника та відтиском печатки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у вищевказаних накладних.

Відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті поставленого товару виконав не повністю, сплативши позивачу лише 33 158 грн. 14 коп., що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с. 58 -74).  

Проте, як зазначалося вище представник відповідача у своєму відзиві на позов заперечував факт отримання товару за накладними № РН-0000005  від 11 червня 2010 року та № РН-0000045  від 29 липня 2010 року. Та стверджував, що поставка товару згідно накладної № 2 від 21 травня 2010 року відбулася не на підставі договору поставки №6/10 від 20 травня 2010 року.

Ухвалою суду від 01 лютого 2011 року було зобов’язано відповідача надати суду, зокрема, журнал реєстрації довіреностей за 2010 рік; журнал реєстрації отриманих податкових накладних з додатком № 5, по спірній господарській операції; декларації звітності з ПДВ по спірній господарській операції.

На виконання вимог ухвали суду від 01 лютого 2011 року позивачем було надано оригінал книги обліку довіреностей на 2007 –2010 роки, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії податкових накладних від 21 травня 2010 року за №2, від 11 червня 2010 року за №5 та від 29 липня 2010 року за №45.

Зазначені документи були досліджені судом в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні встановлено, що в податкових накладних від 11 червня 2010 року за №5 та від 29 липня 2010 року за №45 в графі “Умова поставки” вказано договір №6/10 від 20 травня 2010 року, в податковій накладній від 21 травня 2010 року за №2 умовою поставки є договір купівлі –продажу.

Вищевказані податкові накладні отримані відповідачем, про що свідчить копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідач не надав суду докази, що підтверджують отримання товару від позивача на підставі інших зобов’язань - ніж тих, що виникли на підставі договору поставки №6/10 від 20 травня 2010 року.

Видаткові накладні було виписано під час дії договору поставки.

Водночас, слід зазначити, що оформлення первинних бухгалтерських документів сторонами проводилося не належним чином, та з порушенням правил бухгалтерського обліку.

Проте, з урахуванням та оцінкою судом всіх зібраних у справі доказів, дані обставини не спростовують факту поставки товару відповідачу.    

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 серпня 2010 року по 01 листопада 2010 року, згідно якого розмір заборгованості відповідача станом на 01 листопада 2010 року складав 151 195 грн. 18 коп. та не заперечується останнім. Вказаний акт підписано сторонами та засвідчено печатками (а.с. 30).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача викладені у відзиві на позов про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не отримував продукції за спірними накладними є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 149 195 грн. 18 коп. за поставлений товар згідно договору поставки від 20 травня 2010 року за №6/10.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець зобов’язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) через 45 календарних днів за реалізхований товар з дати отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару вважається дата виписки товарної накладної на цей товар, оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий покупцем товар (партію товару).

Отже, з урахуванням п. 3.3. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:

-          за накладною № 2 від 21 травня 2010 року до 05 липня 2010 року;

-          за накладною № РН-0000005  від 11 червня 2010 року до 26 липня 2010 року;

-          за накладною № РН-0000045  від 29 липня 2010 року до 12 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 149 195 грн. 18 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно до п. 3.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочку понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 25% від простроченої суми.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 4 605 грн. 68 коп. пені.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 1 193 грн. 56 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 2 060 грн. 11 коп. –3% річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Перевіривши період нарахування та розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати та пеня нараховані позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством.

Проте, позивач самостійно визначив період та суму вказаних донарахувань, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розмір 3 % річних позивачем нараховано невірно, про що свідчить нищенаведений розрахунок:

№

Дата та сума поставки товару (грн.)

Дата сплати згідно умов п. 3.3 договору

Дата та сума оплати відповідачем поставленого товару(грн.)

Період заборгованості

Сума боргу(грн.)

3% річних (грн.)

1.

21.05.2010 137 945, 23

05.07.2010

19.07.2010

6 085, 90

06.07.2010-18.07.2010

137 945, 23

147,39

2.

23.07.2010

1 713,36

19.07.2010-22.07.2010

131 859, 33

43,35

3.

11.06.2010

26 450, 64

26.07.2010

23.07.2010-25.07.2010

130 145,97

32,09

4.

02.08.2010

3 000,00

26.07.2010-01.08.2010

156 596,61

90,10

5.

05.08.2010

4 358,88

02.08.2010-04.08.2010

153 596,61

37,87

6.

11.08.2010

2 000,00

05.08.2010-10.08.2010

149 237, 73

73,60

7.

18.08.2010

2 000,00

11.08.2010-

17.08.2010

147 237,73

84,70

8.

20.08.2010

2 000,00

18.08.2010-

19.08.2010

145 237,73

11,94

9.

20.08.2010-

11.09.2010

143 237,73

270,78

10.

29.07.2010

17 957, 45

12.09.2010

24.09.2010

2 000,00

12.09.2010-

23.09.2010

161 195,18

158,99

11.

05.10.2010

3 000,00

24.09.2010-

04.10.2010

159 195, 18

143,93

12.

07.10.2010

2 000,00

05.10.2010-

06.10.2010

156 195, 18

12,84

13.

13.10.2010

500,00

07.10.2010-

12.10.2010

154 195,18

76, 04

14.

18.10.2010

1 000,00

13.10.2010-

17.10.2010

153 695,18

63,16

15.

19.10.2010

1 000,00

18.10.2010

152 695,18

12,55

16.

25.10.2010

500,00

19.10.2010-

24.10.2010

151 695,18

74,81

17.

03.11.2010

1 000,00

25.10.2010-

02.11.2010

151 195,18

111,84

18.

11.11.2010

1 000,00

03.11.2010-

10.11.2010

150 195,18

98,76

19.

11.11.2010-23.11.2010

149 195, 18

159, 41

Всього:                                                                                                              1 704,15

З урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 1 704 грн. 15 коп. 3% річних, в решті вимог  про стягнення 355 грн. 96 коп. 3% річних слід відмовити, в зв’язку з невірним нарахуванням.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав та термін прострочення оплати складає понад тридцять днів, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 25% від простроченої суми, що складає 37 298 грн. 75 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються на їх власний розсуд.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  

У Господарському кодексі України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231).

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу є такою, що узгоджується з умовами договору.

Крім того слід вказати, що сума штрафу нарахована позивачем в меншому розмірі, оскільки 149 195 грн. 18 коп. х 25% = 37 298 грн. 80 коп. Однак позивач самостійно визначив розмір штрафу, а тому заявлена сума штрафу в розмірі 37 298 грн. 75 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Як вбачається з платіжного доручення від 30 листопада 2010 року №264 та квитанції від 01 лютого 2011 року позивачем сплачено державне мито в розмірі 1 943 грн. 58 коп.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Отже, сума коштів в розмірі 0,05 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 47 ГПК України, в зв’язку з надмірною сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у Черкаському відділенні “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 354411 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гремі”, вул. Донецька, 37/19, літера А, офіс 100, м. Київ, ідентифікаційний код 32768874, п/р 26008230438 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805 –149 195 грн. 18 коп. –основної заборгованості, 4 605 грн. 68 коп. пені, 1 193 грн. 56 коп. –інфляційних втрат, 1 704 грн. 15 коп. 3% річних, 37 298 грн. 75 коп. штрафу, 1 940 грн. 03 коп. витрат на сплату державного мита та 235 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гремі”, вул. Донецька, 37/19, літера А, офіс 100, м. Київ, ідентифікаційний код 32768874, п/р 26008230438 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805 –0, 05 грн. державного мита.  

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                         А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 21 лютого 2011 року.