Рішення

від 09.02.2011 по справі 7/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2011 р.           Справа № 7/112.

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРАЙБУД”

до відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю  “Міраж ЛТД”

про стягнення заборгованості –135863,03 грн.

Суддя                                             О.С. Тинок

Секретар судового засідання       А.В. Кошман

Представники:

від позивача –Савчук М.С. –представник (довіреність від 21.12.2010 року)

від відповідача –не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДРАЙБУД” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міраж ЛТД” про стягнення заборгованості у сумі 135863,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 22 вересня 2008 року між сторонами було укладено договір підряду № 34/09/09, згідно якого позивач зобов'язувався відповідно до замовлення виконати роботи з влаштування високоміцної бетонної плити, а відповідач прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у розмірі, визначеному актом приймання виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, в строк та порядку, визначеними відповідно до умов зазначеного договору. Позивач зазначає, що роботи з влаштування високоміцної бетонної плити у визначений договором строк були виконані повністю на суму 154810,80 грн., і відповідач прийняв означені  роботи, про що 30 листопада 2008 року було складено та підписано без жодних претензій акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт. Далі позивач стверджує, що виконав взяті на себе за договором зобов'язання належним чином, в повному обсязі та у встановлений строк, однак,  відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплатив вартість виконаних робіт частково в розмірі 58165,02 грн., в результаті чого у останнього існує заборгованість у сумі 96649,78 грн., а також йому нараховані пеня у сумі 11493,30 грн., індекс інфляції у сумі 22326,10 грн. та три проценти річних у сумі 5393,85 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

28 січня 2010 року ухвалою господарського суду продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

09 лютого 2011 року у судовому засіданні позивач надав суду обґрунтований розрахунок штрафних санкцій та докази часткової оплати відповідачем грошового зобов'язання (реєстри електронних платіжних доручень).

13 грудня 2010 року, 30 грудня 2010 року, 17 січня 2011 року та 21 січня 2011 року відповідач надсилав суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак без поважних причин відзив на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника у судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що ухвалами від 13 грудня 2010 року, 05 січня 2011 року, 17 січня 2011 року та 28 січня 2011 року визнавав явку відповідача у засіданні суду обов'язковою, а також попереджав відповідача про те, що у випадку його неявки у судове засідання, спір буде вирішено без його участі за документами наявними у справі.

Не з'явлення у судові засідання представника відповідача та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

22 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРАЙБУД” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міраж ЛТД” укладено договір підряду № 34/09/08, згідно якого позивач виконав роботи з влаштування високоміцної бетонної плити  у приміщеннях відповідача на загальну суму 154810,80 грн. (в тому числі зворотна сума у розмірі 23161,02 грн.), а відповідач прийняв означені роботи та зобов'язався оплатити їх, що підтверджується підписаними між сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року.

Як вбачається з підписаних між сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, відповідач поставив позивачу матеріальні ресурси на суму 23161,02 грн., які виключені з загальної суми по будові, а тому у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 131649,78 грн. (154810,80 грн. - 23161,02 грн.) за виконані підрядні роботи.

Відповідно до реєстру електронних платіжних доручень, відповідач частково сплатив позивачу за виконані підрядні роботи суму у розмірі 40000,00 грн., а саме: 31 березня 2009 року суму у розмірі 20000,00 грн., 02 вересня 2009 року суму у розмірі 5000,00 грн., 29 вересня 2009 року суму у розмірі 10000,00 грн. та 06 жовтня 2010 року суму у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, на момент подання позивачем позову до суду заборгованість відповідача становила 91649,78 грн. (131649,78 грн. –40000,00 грн.).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 6.1. та 6.1.1. договору підряду № 34/09/08 від 22 вересня 2008 року встановлено, що оплата проводиться замовником на розрахунковий рахунок підрядника на протязі трьох банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, в розмірі 100 % від загальної вартості договору.

Відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплатив вартість виконаних робіт частково в розмірі 40000,00 грн., в результаті чого у останнього існує заборгованість у сумі 91649,78 грн., яку він зобов'язаний сплатити на користь позивача.

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків  не передбачено законом або договором, а відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 11.3. договору підряду № 34/09/08 від 22 вересня 2008 року передбачено, що у випадку порушення замовником термінів оплати згідно з даним договором він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що пеня позивачем нарахована в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Про застосування позовної давності в один рік згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України відповідач не заявляв. При цьому, як вбачається з наданого позивачем суду розрахунку пені, останнім нарахована пеня за період з 04 грудня 2008 року по 04 червня 2009 року на меншу суму заборгованості (96649,78 грн.) ніж та, яка існувала у вказаному періоді (з 04 грудня 2008 року по 30 березня 2009 року –131649,78 грн., а з 31 березня 2009 року по 04 червня 2009 року –111649,78 грн.). Таким чином, вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню на заявлену суму у розмірі 11493,30 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або  законом.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки індексу інфляції та трьох процентів річних, суд встановив, що індекс інфляції у сумі 22326,10 грн. та три проценти річних у сумі 5393,85 грн., які розраховані за період з 04 грудня 2008 року по 12 жовтня 2010 року, також частково нараховані відповідачу на меншу суму заборгованості (96649,78 грн.) ніж та, яка існувала у вказаному періоді (з 04 грудня 2008 року по 30 березня 2009 року –131649,78 грн., з 31 березня 2009 року по 01 вересня 2009 року –111649,78 грн., з 02 вересня 2009 року по 28 вересня 2009 року –106649,78 грн.), а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 22326,10 грн. та трьох процентів річних у сумі 5393,85 грн. підлягають задоволенню.

Також, як вбачається із наданих позивачем у судовому засіданні реєстрів електронних платіжних доручень, відповідач частково сплатив позивачу за виконані підрядні роботи суму у розмірі 40000,00 грн., а саме: 31 березня 2009 року суму у розмірі 20000,00 грн., 02 вересня 2009 року суму у розмірі 5000,00 грн., 29 вересня 2009 року суму у розмірі 10000,00 грн. та 06 жовтня 2010 року суму у розмірі 5000,00 грн., тобто до подання позивачем позовної заяви до господарського суду. Таким чином, на момент подання позивачем позову до суду заборгованість відповідача становила 91649,78 грн. (131649,78 грн. –40000,00 грн.)., а позивач у своїх позовних вимогах просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 96649,78 грн.

Отже, враховуючи те, що відповідач сплатив частину заборгованості у сумі 40000,00 грн. до подання позивачем позовної заяви до господарського суду, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5000,00 грн. (96649,78 грн. –91649,78 грн.) за безпідставністю.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями  4-2, 4-3, 22, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міраж ЛТД” –вул. Прутська, 3, смт. Лужани, Кіцманський р-н, Чернівецька обл., код 14265334, р/р 26001301000057 у ФАКБ „Трансбанк” м. Чернівці, МФО 356549 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРАЙБУД” –вул. Миру, 2 „б”, с. Крениця, Городоцький р-н, Львівська обл., код 33420309, р/р 26001100000059 у Львівській філії АКБ „ІНДУСТРІАЛБАНК”, МФО 385424 –заборгованість у сумі 91649,78 грн., пеню у сумі 11493,30 грн., індекс інфляції у сумі 22326,10 грн., три процента річних у сумі 5393,85 грн., державне мито у сумі 1308,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 227,31 грн.

3.          Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5000,00 грн.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09 лютого 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14 лютого 2010 року.

              Суддя                                                                                   О.С. Тинок