Постанова

від 17.02.2011 по справі 2/259-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/259-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011 року                                    Справа №  2/259-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого    судді     Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:           Лисенко О.М. , Джихур О.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 225  від 16.02.11.)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Бушкіна Ю.В., довіреність № б/н  від 31.12.10,  представник;

від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Актив Трейд Компані”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.12.2010р. у справі № 2/259-10

за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства “МАРКОМ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Актив Трейд Компані”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 81 648,71 грн.,   

В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                      

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010р. (суддя Боділовська М.М.) по справі № 2/259-10 за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства “МАРКОМ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ                    ( далі позивач) до  товариства з обмеженою відповідальністю “Актив Трейд Компані”, м.Дніпропетровськ ( далі відповідач) про  стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 81 648,71 грн., позов було задоволено та  з відповідача на користь позивача було стягнено: 69644грн.14 коп. сума основного боргу, 7174 грн. 52 коп. пені, 1420 грн.28 коп. 3% річних, 2809 грн. 77 коп. збитків від інфляції, 808 грн. 48 коп. держмита, 234 грн. 28 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом  неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань  по повній та своєчасній оплаті вартості  поставлених товарів; в якості норм матеріального права господарський суд посилався на ст.ст.611,549,625 ЦК України, ст.193 ГК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач  по справі –ТОВ “Актив Трейд Компані” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 33,34,36,82 ГПК України, постанови Пленума Верховгого Суду України №15 “Про судове рішення”, на неповноту дослідження усіх обставин, матеріалів справи, оскільки:

          господарським судом не надано належної правової оцінки тому, що  поставки по спірним накладним здійснювались не в межах договору № 4028 від 29.01.2010року, на які посилався позивач, а за іншим договором №2094 від 16.09.2008року, тому господарським судом не було досліджено обставини настання  обов'язку відповідача щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, підстав нарахування пені за прострочку оплати, 3% річних та суми боргу  з урахуванням індексу інфляції.

          Відповідач ( скаржник)  правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.93).

          Враховуючи вищевикладене, факт належного сповіщення учасника процесу про час та місце судового засідання, а також, що неявка представника скаржника не є перешкодою розгляду справи за поданою апеляційною скаргою по суті,  то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні (ст.ст.75, 99 ГПК України).

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення слід   залишити без змін,   виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із змісту  позовної заяви, її прохальної частини ( а.с.2-6), позивач просив господарський суд стягнути з позивача заборгованість за товар згідно з переліком  накладних за договором № 4028 від 29.01.2010 року в сумі  70244грн. 14 коп., 7174 грн. 52 коп. пені за прострочку платежу, а також суму боргу з  урахуванням індексу інфляції –2809 грн. 77коп. та  3% річних –1420грн. 28 коп.; в якості норм матеріального права вимоги  позивача було обґрунтовано ст.ст.525,526,530,610,611 ЦК України, ст.173,193 ГК України.

В подальшому, відповідно до ст.22 ГПК України, позивач  звернувся до господарського суду з заявою від 23.11.2010року ( а.с.88-89), відповідно до якої, в зв'язку з  частковою оплатою відповідачем суми основного боргу –600 грн. ( 02.08.2010р.  та 20.09.2010р.)- просив суд стягнути з відповідача 69644 грн.14 коп. основного боргу, 7174 грн. 52 коп. пені, 1420 грн. 28 коп. 3% річних, 2809грн. 77 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції; при цьому  нормативно-правове обґрунтування, підстав позову було залишено  незмінним. Зазначену заяву ( клопотання від 23.11.2010р.) було  прийнято господарським судом до розгляду.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач просив господарський суд стягнути саме заборгованість за  поставлений товар протягом вересня 2008р. - листопада  2009року на загальну суму 70244грн.14 коп.

Протягом  зазначеного  періоду часу по видатковим накладним, з посиланням на  договір № 2094 від 16.09.2008р.,  позивач здійснив  поставки товару на загальну суму 1444000грн. 44 коп., що  підтверджується  видатковими накладними,  залученими до справи ( а.с.22-60), які містять  печатки  підприємства відповідача та підписи представників  останнього  в  прийнятті товару. Зазначені  накладні  підписані  обома  сторонами та  завірені  печатками  обох сторін  без будь-яких зауважень щодо якості; вартості,  кількості, асортименту поставленої продукції. Факти поставок по  спірним накладним,  визначеним в позовній заяві, не  спростовуються відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України,  підтверджується фактом  часткових оплат, докази про що містяться в матеріалах справи.

В січні 2010року та у вересні  2009р., відповідач  здійснив  повернення товару на адресу позивача на суму 24202 грн. 08 коп., що підтверджується відповідними накладними на повернення ( а.с.61-65).

З урахуванням повернення товару,  проведених оплат, що  підтверджуються довідками ПАТ”VABБанк” м.Київ ( а.с.66-71,82)( оплата 38925 грн. 10 коп., 10529 грн. 12 коп.,500грн.,600 грн.) заборгованість  відповідача перед позивачем по оплаті вартості  поставленої продукції становить 69644 грн. 24 коп.

Докази оплати 69644 грн. 24 коп. заборгованості за поставлений товар  відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.33 ГПК України.

За змістом спірних накладних ( а.с.22-60) вбачається, що поставку було здійснено на підставі договору №2094 від 16.09.2008р., а не  договору № 4028 від 29.01.2010р., на який  посилався  позивач у позовній заяві.

З метою правильного, об'єктивного та всебічного  розгляду справи, з урахуванням усіх обставин та доводів скаржника, а також враховуючи, що  фактично предметом спору по справі була неоплата  відповідачем вартості  поставленої продукції по певним накладним згідно з переліком, суд апеляційної інстанції на підставі ст.ст.38,99 ГПК України  ухвалою  від 03.02.2011р. ( а.с.114) витребував у  сторін  договір № 2094 від 16.09.2008р. з усіма  додатками.

11.02.2011р. позивачем було надано  до суду апеляційної інстанції  зазначений договір № 2094 ( а.с.116-119). Суд  апеляційної інстанції вважає, що цей  додатковий доказ слід  долучити до справи у відповідності до ст.ст.38,101 ГПК України, оскільки це  призведе до неповного дослідження усіх обставин, матеріалів справи та з урахуванням вимог абз.3 п.9 Роз'яснень Президії ВГСУ від 28.03.2002р., № 04-5/366, відповідно до якого додаткові докази,  витребувані апеляційним господарським судом  залучаються та приймаються без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України.

З договору № 2094 від 16.09.2008р. вбачається, що сторони  узгодили, що оплата  постачаємої продукції здійснюється “покупцем” ( відповідачем( скаржником) по справі) у гривнях, в  розмірі  повної вартості отриманого за накладною товару,  не пізніше 21 календарного дня від дати  приймання товару ( п.4.3 р.4 договору №2094). Пунктом 4.4 р.4 цього договору сторони також  передбачили  майнову  відповідальність “покупця” за  несвоєчасну оплату  вартості  поставленого товару  у виді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, що діяла  у період, за який нараховується пеня.

Докази  визнання недійсним, розірваним,  внесенням  змін в встановленому  законом порядку до договору № 2094 відсутні  в матеріалах  справи, не надавались судам обох інстанції при  розгляді справи відповідно до ст.33,36 ГПК України, відсутні.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.               

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 статті 231 ГК України регламентовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Оскільки скаржником ніяким чином не  спростовується розрахунок позовних вимог, зокрема, пені, то суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ч.6 ст.231 ГК України вважає за можливе погодитись з розрахунком пені, наведеним позивачем ( а.с.7).

Враховуючи викладене, а також те, що факт  несвоєчасної  та  неповної оплати вартості поставленої продукції мав місце, то господарським судом  зроблений правильний висновок щодо  обґрунтованості вимог  позивача в частині стягнення основного боргу –69644 грн. 14 коп., 7174 грн. 52 коп. пені ( за період з 10.12.2009р. по 09.06.2010р.),               2809 грн. 77 коп. сума боргу з урахуванням індексу інфляції ( за період з грудня 2009р. по липень 2010р.), 1420 грн. 28 коп. - 3% річних ( за період з 10.12.2009р. за 246 днів); оскільки 600 грн. основного боргу було стягнено після  звернення  позивача з позовом                  ( а.с.82), що не спростовується відповідачем  жодним доказом, то господарським судом правильно припинено провадження у справі в цій частині вимог з посиланням на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доводи скаржника щодо порушення  норм процесуального права не приймаються апеляційним господарським судом  в силу ч.2 ст.104 ГПК України.

Щодо решти доводів апеляційної скарги, то ці доводи не є безумовними підставами зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не спростовують  вищевикладеного та  наведеної правової оцінки  правовідносин сторін.

Отже, висновок,  викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення  відповідає  матеріалам, обставинам справи, вимогам закону.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

 ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010р. по справі № 2/259-10 –залишити без змін.

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Актив Трейд Компані”, м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Суддя                                                                                                               О.М.Лисенко

Суддя                                                                                                    О.В.Джихур

Дата виготовлення повного тексту  21 .02.2011р.