Рішення

від 18.02.2008 по справі 37/623

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/623

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/623

18.02.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга"

доДержавного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"  

простягнення 87909,66 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін :

Від позивача : Середенко Р.В. –представник за довіреністю № б/н від 21.11.2007 року;

Від відповідача : Донченко О.Г.- представник за довіреністю № 38 від 08.01.2008 року;

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 21.01.2008 р. та 04.02.2008 р. оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" до Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" про стягнення 87909,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р. порушено провадження у справі № 37/623, розгляд справи було призначено на 21.01.2008 року о 12-30.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов'язання за договором поставки № 01/07/27/08-Т від 27.01.2007 року з боку відповідача щодо оплати вартості отриманого  товару.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2008 року надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить зменшити розмір пені, інфляційних збитків і 3 % річних.

У судовому засіданні 21.01.2008 року та 04.02.2008 року судом на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва.

Представник відповідача 15.02.2008 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про долучення до матеріалів справи довідку про стан дебіторської заборгованості заводу на підтвердження важкого фінансово-економічного стану підприємства.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.02.2008 року за згодою представників сторін оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

27 січня 2007 року між Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод", в особі заступника директора з комерційних питань Луговського С.В., що діяв на підставі довіреності № 3 від 03.01.2007 року  (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга", в особі директора Буки А.А., що діяв на підставі статуту (Постачальник), був укладений договір поставки № 01/07/27/08-Т (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю твар, відповідно до Специфікації № 1, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплати поставлений товар на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79200,00 грн., що підтверджується довіреностями та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 7.1 Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем в сумі вартості кожної поставленої партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з  п. 5.2, протягом 15 банківських днів після надходження вантажу на адресу Покупця.

За твердженням позивача, що визнається відповідачем, Покупець в порушення умов Договору не розрахувався з Постачальником за отриманий товар, в зв'язку з чим  у нього виникла заборгованість перед позивачем розмірі 79200,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладений позивачем у позовній заяві.У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не відмовляється від обов'язків щодо належного виконання умов Договору. Крім того, відповідач просить суд при винесенні рішення врахувати майновий стан відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 79200,00 грн. визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 1406,7 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1266,29 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  1406,7 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1266,29 грн.,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6036,67 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом  11.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач за отриманий товар з позивачем вчасно не розрахувався, в зв'язку чим з відповідача підлягає стягненню  пеня.

У той же час, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 1000,00 грн. У стягненні 5036,67 грн. пені судом відмовлено.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.  Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, враховуючи те,  що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530,546, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 233, 265 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–        

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74,  код ЄДРПОУ 14294471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга"  (61033, Харківська обл., м. Харків, вул. Кисловодська, будинок 15, офіс 1, код ЄДРПОУ 34045149) 79200 (сімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. –основний борг, 1406 (одна тисяча чотириста шість) грн. 70 коп. витрат від зміни індексу інфляції, 1266  (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 29 коп. 3% річних від простроченої суми, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. –пені, 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 10  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 5036, 67 грн. відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова