Постанова

від 15.02.2011 по справі 41/401

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.02.2011                                                                                           № 41/401

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Чорної Л.В.

 суддів:            Баранець  О.М.

          Рєпіна  Л.О.

 при секретарі:           Мазур  І.Л.

 За участю представників:

 від позивача - Копачова В.В. (представник за довіреністю);

 від відповідача - Панченко Г.К. (представник за довіреністю);

                              Іванович Я.В. (представник за довіреністю)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Аттіс", ЛТД

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

 у справі № 41/401 (Спичак О.М. .....)

 за позовом                               Комунального підприємства "ЖЕО-110" Голосіївської районної в м. Києві ради

 до                                                   ТОВ "Аттіс", ЛТД

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 73600,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позовні вимоги Комунального підприємства «ЖЕО - 110» Голосіївської районної у місті Києві ради задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс» ЛТД на користь Комунального підприємства «ЖЕО –110» Голосіївської районної в місті Києві ради 63 279,39 грн. – основного боргу, 5 142,72 грн. - пені,  684,22 грн. - державного мита та 223,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.  

          Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 004 ВЛ від 14.04.2005 року, в частині оплати за надані послуги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттіс» ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року по справі № 41/401 і направити справу на новий розгляд.   

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було витребувано відповідь на лист № 594 від 21.09.2010 року про надання переліку фактично наданих послуг з утримання нежитлового приміщення та прибудинкової території за адресою пр. Науки, 9А, де знаходиться приміщення Відповідача.

Апелянт стверджує, що Позивачем допущено значні математичні помилки в розрахунках витрат на утримання 1 м2 нежитлового приміщення та прибудинкової території по КП «ЖЕО-110», а саме: не знято витрати не пов‘язані з утриманням нежитлових приміщень (п. 4 розрахунку) – обслуговування ліфтів. Договором не передбачено, що експлуатаційні витрати розраховуються з урахуванням відсотку прибутку (який протягом спірного періоду змінювався Позивачем).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттіс» ЛТД строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 41/401.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

Комунальне підприємство «ЖЕО - 110» Голосіївської районної у місті Києві ради заперечує проти апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що надання відповіді на лист № 594 від 21.09.2010 року не стосується даного спору.

Комунальне підприємство «ЖЕО - 110» Голосіївської районної у місті Києві ради стверджує, що в п. 5 зазначено сума фактичних витрат на утримання приміщень визначено (п. 2 + п. 3 – п. 4), тобто при розрахунку сума зазначена п. 4 віднімається та не враховується.

Щодо розрахунків, то Позивач зазначає, що розрахунки на послуги 1 м2 нежитлового приміщення та прибудинкової території розробляються з урахування постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», Наказу Державного комітету будівництва та житлової політики України від 05.09.2001 року № 176 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо участі суб‘єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій» та відповідних Розпоряджень КМДА, що діяли в спірний період.     

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

           Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

 Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 квітня 2005 року між Комунальним підприємством «ЖЕО –110» Голосіївської районної в місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіс» ЛТД - Користувач укладений договір № 004 ВЛ на технічне обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до пункту 1.1 якого цим Договором регулюються правовідносини, пов’язані з технічним обслуговуванням інженерних мереж, наданням посередницьких послуг по забезпеченню користувача холодним водопостачанням, гарячим водопостачанням, центральним опаленням, каналізацією, електроенергією за адресою: проспект Науки, 9. Загальна площа приміщення 712,80 м І /т. 1, а.с. 5-6/.

Згідно пункту 1.2 Договору зазначене в пункті 1.1 цього Договору приміщення належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АТТІС» ЛТД на підставі Договору купівлі –продажу ВВК № 400294 від 30.07.2004 року /т. 1, а.с. 7-9/.

Договір складений на строк з 14 квітня 2005 року на період володіння приміщенням – п. 2.1. Договору.

Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що Користувач зобов’язаний сплачувати фактичну вартість отриманих комунальних послуг (ХВП, ГВП, ЦО, каналізація, електроенергія), сплачувати витрати по вивезенню сміття, експлуатаційні витрати по утриманню будинку та прибудинкової території.

Користувач зобов‘язаний щомісяця звертатись до бухгалтерії ЖЕО-110 для отримання рахунків по сплаті – п. 4.4. Договору.  

Пунктом 4.1 Договору встановлено розмір плати, а саме: холодне водопостачання: пр. угода з Київводоканалом № 03515/5-01 від 09.12.2003 року; гаряче водопостачання: 1 кран, оплата за підігрів; центральне опалення: в % відношенні від виставленої суми на опалювальну площу будинку згідно займаної площі; електроенергія: пр. угода з Київенерго № 3216156 від 20.09.2003 року; експлуатаційні витрати за 712,8 мІ займаної площі, згідно поквартальному розрахунку фактичних витрат по ЖЕО –110.

Згідно з пунктом 4.2 Договору плата за надані комунальні послуги перераховується щомісячно на поточний рахунок ЖЕО - 110 не пізніше 10 числа поточного місяця (за звітний період).

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов‘язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було досліджено та встановлено судом першої інстанції за період з червня 2008 року по серпень 2010 року Позивач надав Відповідачу послуги пов’язані з технічним обслуговуванням інженерних мереж, наданням посередницьких послуг по забезпеченню користувача холодним водопостачанням, гарячим водопостачанням, центральним опаленням та каналізацією, що засвідчується обліковими картками АЕК «Київенерго», табуляграмами ВАТ «АК «Київводоканал», довідками та розрахунком Позивача, проте Відповідач за надані послуги розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем, у зв’язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 63 279,39 грн. /т. 1, а.с. 29-39, 129-137/.

Доказів оплати на спірну суму матеріали справи не містять.    

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов‘язання.

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення платежів за надані комунальні послуги «Користувач» оплачує ЖЕО, починаючи з 11 числа поточного місяця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу, як це передбачено Законом № 543/96 ВР від 22.11.1996 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність перерахунку пені з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва              від 26.11.2010 року у справі № 41/401.

Доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіс» ЛТД в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.          

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року у справі № 41/401 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 41/401 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

 Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

 Судді                                                                                          Баранець  О.М.

                                                                                          Рєпіна  Л.О.

 21.02.11 (відправлено)