Постанова

від 18.02.2011 по справі 15/130-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р.                                              Справа № 15/130-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя  Пелипенко Н.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників:

позивача –Ювченко Г.І. (дов.№3 від 17.01.2011 року),

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4552С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року у справі № 15/130-10

за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради,  м. Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 13025,27 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовними вимогами з врахуванням зменшених позовних вимог та просить суд стягнути з від подача 12467,75 грн. заборгованості  по орендній платі та 1240,95 грн. пені по договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року у справі № 15/130-10 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь міського бюджету 11226,80 грн. орендної плати та 620,47 грн. пені та судові витрати.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність викладених в рішенні суду  висновків фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року у справі № 15/130-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що строк дії договору №ФМ-862 від 09.07.2002 року скінчився 09.07.2008 року, відповідач направив позивачу пропозицію 24.06.2008 року про розірвання договору та вважав договір таким, що припинив свою дію. Угоду про дострокове розірвання договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002 року вважає нікчемним правочином, з огляду на те, що вона не спрямована на реальне настання наслідків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року розгляд апеляційної скарги призначено на 17.01.2011 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М., суддя Черленяк М.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 року у зв’язку із внесенням змін до персонального складу судових палат відповідно до наказу Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.10 р. № 157-к, склад колегії суддів для розгляду даної справи було змінено на: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 14.02.2011 року на 10:00.

У зв’язку з хворобою судді-доповідача Камишевої Л.М., автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду 11.02.2011 року апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Пелипенко Н.М.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 07.02.2011 р. (вх.№1370) відповідач надав пояснення по справі відносно заборгованості по сплаті орендної плати, де зазначає, що неодноразово звертався до позивача з проханням прийняти об’єкт оренди у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди, однак позивач ігнорував звернення та продовжував виставляти рахунки по орендній платі.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 14.02.2011 р. (вх.№1575) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року у справі № 15/130-10 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Крім того, посилаючись на відсутність фінансування та неможливість прийняти участь у даній справі, просить розглядати справу за відсутністю представника Управління майна комунальної власності Сумської області.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди №ФМ-862 від 09.07.2002 року, відповідно п. 1.1 якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в оренду на умовах, визначених договором, нежитлові приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1, право на оренду яких орендар набув на підставі розпорядження міського голови м. Суми від 28.05.2002 року №378-Р.

Відповідно до рішення Сумської міської ради №333-МР від 27.12.2006 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради є правонаступником Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради.

Відповідно до акту прийому-передачі від 28.06.2002 року (додаток 2 до договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002 року) орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення загальною площею 37,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. умов договору орендар зобов‘язаний сплачувати орендну плату за об‘єкт оренди у розмірі, що визначається додатком №3 до договору та згідно п. 5.2 договору перераховувати орендодавцю до державного бюджету щомісяця не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Пунктом 7.9 договору оренди передбачено, що в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або розірвання договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

18.07.2003р. до договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002р. сторони внесли зміни № 1, якими продовжили термін дії договору оренди на 1 рік з 09.07.2003р. по 09.07.2004р. Новою редакцією п. 5.3 договору сторони визначили, що орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Сторонами 19.11.2007р. до договору оренди нежитлового приміщення №ФМ-862 від 09.07.2002р. внесено зміни №2, якими встановлено строк дії договору до 09.07.2008 року.

Умовами п. 3.2.11 договору №ФМ-862 від 09.07.2002р. та п. 3.2.9 змін №1 від 18.07.2003р. до договору сторони визначили, що по закінченні строку дії договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об’єкт у стані придатному для подальшої експлуатації про що оформлюється акт приймання-передачі, складений за участю представників орендодавця та підприємства, на балансі якого враховується об’єкт і сплатити орендну плату по момент оформлення цього акту.

30.09.2009р. між сторонами була підписана угода про дострокове розірвання договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002р., відповідно до якої орендар зобов’язується сплатити орендну плату по момент здачі приміщення.

Акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 37,4 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 у зв’язку з розірванням договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002р., підписано сторонами 30.09.2009 року. На підставі умов договору орендодавцем нараховано орендна плата по момент оформлення акту приймання –передачі об’єкта нерухомості, тобто до 30.09.2009 року в сумі 11226,80 грн. Задовольняючи заяву позивача в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 7.12 змін №1 від 18.07.2009 року до договору №ФМ-862 від 09.07.2002р. у разі припинення договору по закінченню строку його дії або за згодою сторін, зобов’язання сторін припиняється з моменту здачі об’єкта оренди по акту приймання –передачі, який складається за участю орендодавця, орендаря та підприємства, на балансі якого враховується об’єкт оренди. Заяви відповідача про розірвання договору оренди, не прийняті судом до уваги, оскільки копії вказаних заяв, на які посилається відповідач, не містять доказів одержання їх позивачем. В матеріалах справи тільки копія заяви відповідача від 08.10.2009р. про дострокове розірвання договору оренди №ФМ-862 містить відмітку позивача про отримання (вхідний №3283/01-10 від 08.10.2009р.).

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо стягнення орендної плати по час здачі об’єкта оренди по акту приймання –передачі від 30.09.2009 року, оскільки ці зобов’язання були визначені сторонами в договорі оренди. За згодою сторін 30.09.2009 року сторони уклали угоду про розірвання договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002р., при цьому орендар зобов’язався сплатити орендну плату по момент здачі приміщення. Дійсність зазначеної угоди підтверджується діями сторін по передачі об’єкта оренди та підписанню акта приймання –передачі нежитлових приміщень 30.00.2009 року., тому твердження відповідача, що зазначена угода не спрямована на реальне настання наслідків є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи, а твердження щодо нікчемності додаткової угоди від 30.09.2009 року про розірвання договору оренди №ФМ-862 від 09.07.2002р. хибним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду відносно суми заборгованості по договору в розмірі 11226,80 грн., оскільки відповідач не надав доказів сплати боргу, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Виходячи з цих вимог, господарський суд визначив розмір пені в сумі 620,47 грн., обмеживши термін нарахування пені шістю місяцями, згідно інформації позивача про нарахування (а.с. 70).

Посилання господарського суду на вимоги п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки порядок нарахування штрафних санкцій визначений Господарським кодексом України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній сплаті та пені в сумі 620,47 грн., факти, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, його посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в цій частині оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-33, 43, п.3 ч. 1 ст. 83, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційну скаргу відповідача (вх. №4552С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року у справі № 15/130-10 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2010 року у справі № 15/130-10 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.

Суддя                                                                                           Ільїн О.В.  

Суддя                                                                                           Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови підписано 17.02.2011 р.