Ухвала

від 02.02.2011 по справі 24/203-5-/236-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2011 р. м. Київ К-37534/06

Вищий адміністративни й суд України в складі колегі ї суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

К остенка М.І.

Ланченко Л.В.

Ф едорова М.О.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Демченко І.В.

відповідача-1 ОСОБА_5

розглянувши у відкритом у судовому засіданні

касаційну скаргу Держа вної податкової інспекції у Шевченківському районі міст а Запоріжжя

на постанову Господарс ького суду Запорізької облас ті від 21.06.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарськог о суду від 10.11.2006

у справі № 24/203-5/236-АП

за позовом Державної под аткової інспекції у Шевченкі вському районі міста Запоріж жя

до 1. Суб' єкта підприємн ицької діяльності - фізично ї особи ОСОБА_6;

2. Наукового виробничо-ком ерційного об' єднання «Тата »

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господ арського суду Запорізької об ласті від 21.06.2006, залишеною без з мін ухвалою Запорізько го апеляційного господарськ ого суду від 10.11.2006, у задоволенн і позову відмовлено.

ДПІ у Шевченківському рай оні міста Запоріжжя подала к асаційну скаргу, якою просит ь скасувати вказані судові р ішення та ухвалити нове судо ве рішення про задоволення п озову.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення предс тавників позивача та відпові дача-1, дослідивши доводи каса ційної скарги, матеріали спр ави, перевіривши правильніст ь застосування судами попере дніх інстанцій норм матеріал ьного та процесуального пра ва, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інст анції дійшов висновку, що кас аційна скарга не підлягає за доволенню.

Судами попередніх інстанц ій встановлені такі обставин и.

30.09.2002 між ПП «Тата»(продавець ) та СПД-фізичною особою ОСО БА_6 (покупець) укладено дого вір, за яким придбано простий вексель: ДП «Графі - Січ»АТЗ Т «Графі», № 6931358232404, дата складан ня векселю - 15.08.2002, строк погаше ння - за пред' явленням, ном інальна вартість - 360 000 грн., до говірна вартість - 360 000 грн.

30.09.2002 сторони за вказаним дог овором оформили акт прийому - передачі зазначеного прос того векселю, за яким вказани й вексель передано СПД-фізич ній особі ОСОБА_6

Згідно із пунктом 3 договору від 30.09.2002, на підставі ст. 217 Цивіл ьного кодексу УРСР сторони д ійшли згоди про залік взаємн их однорідних вимог та припи нення зобов' язання по догов ору б/н від 27.09.2002 та акту пред' я влення векселя до платежу б/н від 30.09.2002.

Податковий орган вважає, що угода укладена з метою, завід омо суперечною інтересам дер жави і суспільства, оскільки ПП «Тата»здійснила продаж в екселя, не маючи ліцензії на з дійснення операцій з торгівл і цінними паперами.

Суд касаційної інстанції з находить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що вищевиклад ені обставині не можуть свід чити про укладення угоди з ме тою, завідомо суперечною інт ересам держави і суспільства .

Для прийняття рішення зі сп ору необхідно встановлювати , у чому конкретно виявилась з авідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета у кладення угоди, і хто з її учас ників мав намір на досягненн я цієї мети.

За відсутності доказів ная вність умислу у юридичної ос оби не може вважатися встано вленою.

Судами попередніх інстанц ій не було виявлено доказів, я кі б підтверджували те, що укл адення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільн их прав і обов' язків, чи свід чили б про намір сторін внасл ідок виконання саме спірного договору завдати шкоди інте ресам держави і суспільства.

Судами попередніх інстанц ій, враховуючи вимоги п. 57 ст. 9 З акону України «Про ліцензува ння певних видів господарськ ої діяльності», ст. 1, ст. 4 Закон у України «Про державне регу лювання ринку цінних паперів в Україні», було правильно вс тановлено, що у даному випадк у суб' єктами господарської діяльності проведена операц ія з розрахунків з використа нням векселів, яка не потребу вала відповідної ліцензії.

До того ж, сам по собі факт до пущення, на думку податковог о органу, суб' єктом господа рювання порушень певних вста новлених законом правил госп одарської діяльності, здійсн юваної на підставі певного д оговору, не є виключною підст авою для висновку про укладе ння такого договору з метою, з авідомо суперечною інтереса м держави і суспільства.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принци пі законності, який полягає у тому, що така відповідальніс ть настає за діяння, передбач ені законом, та застосовуєть ся у спосіб, визначений закон ом.

Згідно зі статтею 20 Закону У країни «Про ліцензування пев них видів господарської діял ьності»від 01.06.2000 р. № 1775-III контрол ь за наявністю ліцензії у суб 'єктів господарювання здійсн юють спеціально уповноважен ий орган з питань ліцензуван ня та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідальність за поруш ення законодавства у сфері л іцензування встановлена ста ттею 22 Закону України «Про ліц ензування певних видів госпо дарської діяльності»від 01.06.2000 р. № 1775-III, яка, у випадку здійснен ня суб' єктом господарюванн я діяльності, яка потребує лі цензії, за відсутності такої ліцензії, застосовується уп овноваженим органом.

Отже, підстави вважати спір ну угоду такою, що укладена з м етою суперечною інтересам де ржави і суспільства, відсутн і.

Крім того, вимоги про визнан ня недійсною угоди, яка завід омо суперечить інтересам дер жави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огля ду на таке.

З 01.01.2004 набрав чинності Цивіл ьний кодекс України (далі у те ксті ЦК України). Згідно із п.1 т а п.2 Прикінцевих та перехідни х положень ЦК України, Цивіль ний кодекс Української РСР в ід 18.07.1963 втратив чинність.

Відповідно до ст. 228 Цивільно го кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідом о суперечить інтересам держа ви і суспільства, водночас є т аким, що порушує публічний по рядок, а отже - є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього К одексу визнання судом такого правочину недійсним не вима гається. З огляду на викладен е, позови податкових органів про визнання такого правочи ну (угоди, господарського зоб ов' язання) недійсним судово му розгляду не підлягають.

Органи державної податков ої служби можуть звертатися до судів із позовами на підст аві ч. 1 ст. 208 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и про стягнення в доход держа ви коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, пос илаючись на їхню нікчемність .

Висновок суду стосовно нік чемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині с удового рішення.

ЦК УРСР, стаття 49 якого встан овлювала конфіскаційні санк ції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтерес ам держави та суспільства, на підставі якої податковий ор ган заявив уточнені позовні вимоги, втратив чинності з 01.01.2 004. Цивільний кодекс України, я кий набрав чинності з 01.01.2004., так их санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом' якшує аб о скасовує відповідальність особи.

Господарський кодекс Укра їни, який набрав чинності з 01.01. 2004, містить норми, які за предме том регулювання та встановле ними санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільно го кодексу УРСР.

Однак, відповідно до пункту 5 розділу ІХ «Прикінцеві поло ження» Господарського кодек су України положення останнь ого щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності за стосовуються у разі, якщо так і порушення були вчинені піс ля набрання чинності цими по ложеннями. Положення Господ арського кодексу України щод о відповідальності за поруше ння, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними полож еннями названого Кодексу сто совно відповідальності учас ників господарських відноси н, застосовуються у разі, якщо вони пом' якшують відповіда льність за вказане порушення .

Оскільки обставини у спра ві встановлені повно та прав ильно, судами зроблені прави льні висновки, а неврахуванн я наведеної судом касаційної інстанції правової позиції не призвело до неправильного вирішення справи по суті, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скар гу залишити без задоволення, а судові рішення судів попер едніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Ко дексу адміністративного суд очинства України, суд касаці йної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держ авної податкової інспекції у Шевченківському районі міст а Запоріжжя залишити без зад оволення, а постанову Господ арського суду Запорізької об ласті від 21.06.2006 та ухвалу Запор ізького апеляційного господ арського суду від 10.11.2006 - без зм ін.

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути переглянута Верхо вним Судом України з підстав , передбачених статтею 237 Коде ксу адміністративного судоч инства України, за заявою про перегляд даної ухвали, подан ої через Вищий адміністратив ний суд України у порядку, пер едбаченому статтями 236-2391 Кодек су адміністративного судочи нства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

М.О. Федоров