Постанова

від 10.02.2011 по справі 25/45-10-866

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. № 25/45-10-866

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

Головуючий суддя

Судді: Могил С.К.,

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В.

розглянувши у відкритом у судовому засіданні касацій ну скаргу закритого акціо нерного товариства "Єврофіна нс" на постанову Одеського ап еляційного господарського с уду від 11 листопада 2010 року у сп раві № 25/45-10-866 господарського су ду Одеської області

за позовом закритого акціонерного т овариства "Єврофінанс"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 269 916, 93 грн.,

за участю представників

позивача: Цапенко С.С.,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне то вариство "Єврофінанс" у берез ні 2010 року звернулось до госпо дарського суду з позовом, в як ому, згідно з подальшим уточн енням просило стягнути з фіз ичної особи-підприємця ОСО БА_1 185 096, 68 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 3 393, 78 гр н. 3% річних, 11 158, 79 грн. інфляційни х втрат, 16 951, 51 грн. пені та 53 316, 17 грн . штрафу.

Рішенням господарського с уду Одеської області від 22 чер вня 2010 року, позов задоволено ч астково, стягнуто з відповід ача 185 096, 68 грн. заборгованості п о лізинговим платежам, 15 073, 97 грн . пені, 3 393, 78 грн. 3% річних, 9 996, 87 грн. і ндексу інфляції, 53 316, 17 грн. штра фу та судові витрати, в решті п озовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апел яційного господарського суд у від 11 листопада 2010 року рішен ня господарського суду скасо вано частково, викладено рез олютивну частину рішення в і ншій редакції, а саме: стягнут о з відповідача на користь по зивача 155 555, 66 грн. заборгованост і, 8 757, 08 грн. пені, 2 867, 08 грн. 3% річних, 11 158, 79 грн. інфляційних втрат та судові витрати, в решті позов них вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постанов ою апеляційного господарськ ого суду, позивач звернувся д о Вищого господарського суду України з касаційною скарго ю, в якій посилається на непра вильне встановлення апеляці йним господарським судом дій сної суми заборгованості та на порушення норм процесуаль ного права, які унеможливили встановлення фактичних обст авин, що мають значення для пр авильного вирішення спору. У зв' язку з наведеним, скаржн ик просить суд касаційної ін станції скасувати оскаржену постанову та направити спра ву на новий розгляд до апеляц ійного господарського суду.

Переглянувши в касаційном у порядку постанову апеляцій ного господарського суду та рішення місцевого господарс ького суду, перевіривши дово ди скаржника, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги м ежі перегляду справи в касац ійній інстанції, дійшла висн овку про відсутність підстав для задоволення вимог заявн ика касаційної скарги з огля ду на таке.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій, 7 лютого 2008 ро ку позивач (лізингодавець) та відповідач (лізингоодержува ч) уклали договір фінансовог о лізингу №LA08000131, за умовами яко го позивач зобов'язався нада ти, а відповідач - прийняти п редмети лізингу згідно з дод атками до договору, а саме: сам оскид САМС HN 3380 HN 3389, V-10800, 6 цил. турбо дизель з інтеркулером. Сторо нами узгоджено лізинговий пе ріод - 60 місяців, вартість пре дмету лізингу 571 151, 54 грн., а перші й платіж встановлено у розмі рі 23 030, 00 доларів США (114 230, 29 грн.), щом ісячний платіж у розмірі 2 879, 41 д оларів США (14 281, 87 грн.). Договір мі ж сторонами по справі укладе но разом із додатками, які є йо го невід' ємними частинами ( специфікація предмета лізин гу - додаток №1, загальні умов и договору фінансового лізин гу - додаток №2, графік платеж ів - додаток №4, загальні умов и страхування - додаток №5).

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2, 8.10 додат ку №2 договору фінансового лі зингу нарахування лізингови х платежів розпочинається з дати підписання сторонами ві дповідного акту приймання - передачі транспортного засо бу, але не пізніше 5 днів з дня п овідомлення лізингоодержув ача про готовність транспорт ного засобу до передачі, лізи нгоодержувач зобов' язуєть ся сплачувати лізингодавцю л ізингові платежі згідно з до говором фінансового лізингу протягом п' яти днів з дати в иставлення відповідних раху нків лізингодавцем, але не пі зніше сьомого числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на по точний рахунок лізингодавця , зазначений в договорі та вис тавленому рахунку-фактурі, я кщо у договорі вказана рефер енційна валюта долари США аб о Євро, всі платежі будуть кон вертовані в гривні на дату фо рмування відповідного рахун ку, конвертовані платежі фор муються у відповідності до п оточного курсу продажу відпо відної валюти ВАТ КБ „Надра” на дату виставлення рахунку , у разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня вис тавлення рахунку до дня спла ти місячного лізингового пла тежу лізингоодержувачем, ліз ингодавець може збільшити на ступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між об мінним курсом відповідної ва люти на дату сплати рахунку т а дату виставлення цього рах унку у референційній валюті; у разі зміни облікової ставк и НБУ, згідно з п. п. 3.2.2 Закону Ук раїни „Про податок на додану вартість” розмір ПДВ при пер евищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки Н БУ повинен бути донараховани й лізингодавцем до суми лізи нгового платежу та сплачений лізингоодержувачем.

Згідно з п. 8.9 додатку №2 до дог овору у разі прострочення сп лати лізингових платежів за договорами лізингоодержува ч сплачує на користь лізинго давця пеню, виходячи з розрах унку подвійної облікової ста вки НБУ, що діяла на відповідн у дату від суми простроченог о платежу за кожен день прост рочення виконання зобов' яз ань.

Судами досліджено наявний в матеріалах справи доказ фа ктичної передачі предмета лі зингу за договором № LA08000131, а сам е акт приймання-передачі пре дмета лізингу від 29 серпня 2008 р оку.

За висновками суду апеляці йної інстанції позивач виста вляв відповідачу рахунки-фак тури на оплату лізингових пл атежів, проте відповідач сво ї зобов'язання за договором л ізингу в частині оплати лізи нгових платежів на підставі виставлених протягом період у з вересня 2008 року по серпень 2 009 року рахунків виконував нен алежним чином, наслідками чо го стало утворення заборгова ності, звернення позивача до відповідача з повідомленням про розірвання договору ліз ингу від 30 вересня 2009 року та пі дписання сторонами акту пове рнення предмету лізингу від 30 вересня 2009 року.

Змінюючи рішення місцевог о суду шляхом зменшення суми основного боргу з лізингови х платежів, яка підлягає стяг ненню з відповідача, до 155 555, 66 гр н., апеляційний господарськи й суд виходив з того, що наявни ми доказами підтверджується часткове погашення спірної суми боргу відповідачем. Вод ночас, дійшовши висновку, що в ідповідач, який неналежним ч ином не виконував договірні зобов'язання з оплати лізинг ових платежів, повинен нести передбачену договором та за коном відповідальність, суд апеляційної інстанції зазна чив, що розрахунок пені, зробл ений позивачем, суперечить в имогам чинного законодавств а, оскільки в ньому не врахова но ч. 6 ст. 232 Господарського код ексу України, згідно з якою на рахування штрафних санкцій з а прострочення виконання зоб ов' язання, якщо інше не вста новлено законом або договоро м, припиняється через шість м ісяців від дня, коли зобов' я зання мало бути виконано. З ог ляду на таке, суд апеляційної інстанції змінив рішення мі сцевого суду, стягнувши з від повідача 8 757, 08 грн. пені за несво єчасну оплату лізингових пла тежів.

Щодо позовних вимог про стя гнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових пл атежів (47 періодів), згідно з п. 10.8 додатку № 2 до договору, що ск ладає за розрахунком позивач а 53 316, 17 грн., які були задоволені місцевим господарським судо м, то суд апеляційної інстанц ії зазначив наступне.

Дійсно, умовами п. 10.8 додатку № 2 до договору фінансового лі зингу сторони встановили, що дострокове розірвання догов ору фінансового лізингу та п овернення предмету лізингу м ожливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізи нгодавця, які він зазнав внас лідок дострокового розірван ня договору з вини лізингоод ежувача, а також із можливіст ю застосування санкцій, а сам е: сплати 10% від вартості всіх н едоотриманих лізингових пла тежів лізингодавцю за догово ром фінансового лізингу.

Між тим, за умовами п. 10.1 додат ку №2 договору фінансового лі зингу позивач має право в одн осторонньому порядку припин ити дію договору фінансового лізингу у випадку, якщо лізин гоодержувач: надає недостові рну інформацію щодо свого фі нансового стану; стає неплат оспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє св ою діяльність, розпочато про цес ліквідації), порушує будь -яке з зобов' язань, покладен е на нього у відповідності до положень договорів, та якщо т аке порушення не буде виправ лене протягом 30 днів після нап равлення відповідної претен зії лізингодавцем у письмово му вигляді, не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 днів з дня виставлення рахун ку на сплату першого лізинго вого платежу, не приймає тран спортний засіб протягом 30 дні в з дати повідомлення лізинг оодержувача про готовність т ранспортного засобу до перед ачі, невідновлення транспорт ного засобу лізингоодержува чем в разі настання страхово го випадку, з урахуванням пол ожень п. 6.9. цього додатку..

Посилаючись на те, що в пові домленні про розірвання дого вору не міститься посилання на п. 10.1 додатку № 2 до договору, а також на відсутність серед м атеріалів справи претензії л ізингодавця у письмовому виг ляді, суд апеляційної інстан ції дійшов висновку про недо веденість позивачем факту ро зірвання договору фінансово го лізингу в односторонньому порядку саме з вини відповід ача на підставі п. 10.1 додатку № 2 до договору, що виключає можл ивість застосування штрафно ї санкції у вигляді штрафу, пе редбаченої п. 10.8 додатку № 2 до д оговору фінансового лізингу .

Крім того, встановивши дійс ний розмір боргу відповідача , апеляційний господарський суд дійшов висновку про необ хідність здійснення відпові дного перерахунку розміру су ми інфляційних втрат та 3% річн их, заявлених позивачем в пор ядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з ви сновками апеляційного госпо дарського суду, зробленими з а наслідком повного і всебіч ного розгляду всіх обставин даної справи, з урахуванням н орм чинного законодавства, я кими врегульовано спірні пра вовідносини. Враховуючи, що д оводи скаржника зводяться до переоцінки наявних у справі доказів і не спростовують ви сновків суду апеляційної інс танції, судова колегія не вба чає підстав для задоволення касаційної скарги та скасува ння постанови апеляційного г осподарського суду у даній с праві.

З огляду на викладене, керу ючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарс ького процесуального кодекс у України, Вищий господарськ ий суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залиш ити без задоволення, постано ву Одеського апеляційного го сподарського суду від 11 листо пада 2010 року у справі № 25/45-10-866 - бе з змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді : Борденюк Є.М.

Вовк І.В.