Рішення

від 14.02.2011 по справі 360-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

360-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311     

РІШЕННЯ

Іменем України

14.02.2011Справа №5002-18/360-2010

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

До відповідача – Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13)

Про стягнення 18185, 55  грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Шереметьєва Л. О. – ю/к, довіреність від 04.01.2011 р.

Від відповідача – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» - позивач, звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості , яка виникла внаслідок без договірного користування електроенергією у розмірі 17140,81 грн. та інфляційні начислення 826,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 549-552, 610, 611, 624, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що згідно ч.2 ст. 275 ГК України відпуск електроенергії без договору не допускається. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»  № 575/97 – ВР від 16.10.1997р. споживання електроенергії можливе лише на підставі укладеного  договору.

В ході перевірки  відповідача 19.02.2009 р. працівниками ВАТ «Крименерго» офісу, якій знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 81/16, встановлено: «самовільне без облікове підключення струмоприймачів к електричним мережам, електроенергія споживалася, але не  оплачувалася». При складені акту позивач від підписання відмовився. Порушення відповідачем законодавства в області електроенергетики порушує інтереси  держави. У зв'язку з тим,  що до теперішнього часу відповідач  добровільно так і не сплатив вартість спожитої електроенергії, позивач був змушений звернутися до суду.  

Позовну заяву передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Воронцовой Н.В.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2010 р. порушено провадження у справі, справі привласнений номер 2-27/360-2010.

03.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав заяву відповідно до якої просить стягнути 17140,81 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2010р. провадження у справі було зупинено до розгляду  справи № 2-22/1330-2010 за позовом Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» до ВАТ «Крименерго», м. Сімферополь, про визнання недійсним акту.

 19.11.2010 р. у зв'язку з тривалою відпусткою  судді господарського суду АР Крим Воронцової Н.В. за розпорядженням заступника голови господарського суду Автономної Республіки Крим Тіткова С.Я. справа передана на розгляд судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

28.09.2010 р. господарським судом АР Крим було прийнято рішення у справі № 2-22/1330-2010, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року.

Справа № 2-22/1330-2010 надійшла з Севастопольського апеляційного господарського суду до господарського суду АР Крим  23.11.2010 р.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено, суд вважав необхідним поновити провадження  у  справі.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2010 р. провадження у справі було поновлено.

02.12.2010 р. на адресу господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

18.01.2011 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив  клопотання представника позивача.

        У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, суд вважав необхідним розгляд справи відкласти.

03.02.2011 року до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв'язку з поданням Дочірнім підприємством «Госпрозрахункова транспортна дільниця» касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції.  Суд залучив надіслане клопотання до матеріалів справи. Також, у своєму клопотанні представник відповідача просив  продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив  клопотання представника  відповідача.

Представник відповідача 14.02.2011 року у судове засідання не з явився, направивши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду даної  справи.

        Суд вважає, що оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Тому суд вважає можливим розглянути дану  справу по суті за відсутністю представника  відповідача  у порядку ст. 75  ГПК України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  пояснення представника позивача, суд -

                                       В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний  оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26, 27  Закону України  “Про електроенергетику” від 16.10.1997. № 575\97 ВР, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником, правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією.  

Відповідно до п.1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником  електричної енергії.

Згідно п.5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

19.02.2009 року представниками позивача – ВАТ «Крименерго» -  відносно відповідача був складений  Акт № 105385 про порушення правил користування електричною енергією для юридичних і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності,  в якому позивач зазначив, що  відповідачем  порушені п.п. 6.40 та 7.6 Правил користування  електричною енергією: відповідач  самовільно підключив струмоприймачі  до електричної мережі та безобліково та безоплатно споживав електричну енергію.

Розглянувши такий  Акт № 105385  по суті,   суд бажає  необхідним зауважити наступне:

Згідно з п. 8.1 Правил користування електричною енергією  постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, у тому числі на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку; на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.

Відповідно до п. 6.41 Правил користування електричною  енергією   у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії або передавальної організації  порушень Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності   п р е д с т а в н и к а    с п о ж и в а ч а   оформлюється двосторонній акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ВІДПОВІДНІ ПУНКТИ ЦИХ ПРАВИЛ та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу небо врахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається с п о ж и в а ч е в і.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

У разі відмови   с п о ж и в а ч а    ПІДПИСАТИ  акт  в ньому робиться запис про відмову.

У цьому разі АКТ ВВАЖАЄТЬСЯ ДІЙСНИМ, ЯКЩО ВІН ПІДПИСАНИЙ НЕ МЕНШЕ НІЖ ТРЬОМА УПОВНОВАЖЕНИМИ ПРЕДСТАВНИКАМИ ПОСТАЧАЛЬНИКА ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ (ЕЛЕКТРОПЕРЕДАВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ).

Як Свідчить примирник Акту № 105385,  представник відповідача  - директор Сущенко О.О. - від підпису  такого Акту  відмовився, а тому з боку ВАТ «Крименерго» такий Акт  був підписаний трьома представниками ВАТ «Крименерго»: Гулак С.А., Хамідовим   Ш.П. та Колесніковим  О.І.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів  судом  передбачені у ст.  16 ЦК України.

Частина 2 ст.20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів  господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково  недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто за змістом зазначеної норми господарські  суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, зокрема, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів  мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого  акту.

Акт № 105385 до таких актів НЕ ВІДНОСИТЬСЯ, оскільки не є обов'язковим до виконання ненормативним документом, а  є лише ФІКСАЦІЄЮ такої перевірки: оперативно-господарською  санкцією.

Тому  такий  Акт   підлягає  оцінці судом відповідно до вимог  ст.. 43 ГПК України.

Така   позиція міститься  і  у Постанові Верховного Суду  України  від 29.11.2010 року  у справі № 2 -15/1783-2009.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду  заяви про перегляд судового рішення  з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують  у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права,  та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику  у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Невиконання судових рішень  Верховного суду України тягне за собою відповідальність, встановлену  законом.

Розглядаючи дану справу, суд зауважує, що відповідно до п. 6.43 ПКЕЕ спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акту, визначенні розміру коштів, належних до оплати, здійсненні платежів, вирішуються у судовому порядку.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.

Отже, захист прав та охоронюваних законом інтересів споживачів електричної енергії від порушень з боку енергопостачальних організацій здійснюється виключно в рамках розгляду справ про стягнення вартості електроенергії, що, в свою чергу, вимагає від суду повного та всебічного дослідження матеріалів та фактичних обставин справи, з метою недопущення будь-яких зловживань при виконанні Постачальниками електроенергії своїх функцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,  факти, які  викладені  позивачем в Акті № 105385  від  19.02.2009 року,     ВІДПОВІДАЮТЬ  ДІЙСНИМ ОБСТАВИНАМ.

Крім того, відповідно до п.6.40 Правил на підставі акту про порушення ПКЕЕ, визначається обсяг   неврахованої  електроенергії, який  нараховується згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не врахованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006. №563, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. № 782/12656 (далі Методика).

Згідно з п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

За результатами розгляду акту № 105385 від 19.02.2009 року  представниками позивача було  складено протокол № 3272 від 27.02.2010 р.(а/с 10) , в  якому позивачем визначено  перерахунок обсягу спожитої електричної енергії, яку не враховано, та вартість якої  становить  17140, 81грн.

Відповідно до п.6.43 ПКЕЕ спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.  

Враховуючи вищевикладене, розглянувши наданий ВАТ «Крименерго» розрахунок, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ВАТ «Крименерго» у частині стягнення  17140, 81 грн. обґрунтовані,  підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги  ВАТ «Крименерго» про стягнення з відповідача на користь позивача  суми  інфляції у розмірі  713, 66 грн. та 3% річних 331, 08 грн., то суд вважає, що такі суми не підлягають стягненню з відповідача, при цьому суд виходить з наступного:

Як вже зазначив суд  вище у своєму рішенні, рішення  засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією не є актом в розумінні  ч. 2 ст. 20 ГК України, а є оперативно - господарською САНКЦІЄЮ, порядок  та  підстави  застосування  якої передбачено ст. ст. 235 – 237 ГК України (така правова позиція викладена і у  Постанові   ВГСУ  від 23.12.2010 року у  справі № 2-33/1991-2010).

Суд зауважує, що  діючим законодавством України НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО  нарахування  будь - яких  санкцій  на  вже нараховану  санкцію.

Тому суд і  не вбачає правових підстав для  нарахування та стягнення з відповідача   суми   інфляції у розмірі  713, 66 грн. та 3% річних 331, 08 грн.

Виходячи з матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Крименерго»   щодо стягнення з відповідача  17140,81 грн.  обґрунтовані,    підтверджуються матеріалами справи  та нормами законодавства України,  в задоволенні іншої частини позову суд відмовляє в зв'язку з безпідставністю  іншої частини вимог.

Згідно  статті  49 ГПК України судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні 14.02.2011 року судом була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення  підписаний  суддею  21.02.2011 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,  49,  82 –85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13; код ЄДРПОУ 32749846) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 260323051142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЗКПО 00131400) 17140,81 грн. заборгованості.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Госпрозрахункова транспортна дільниця» (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13; код ЄДРПОУ 32749846) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 260073013142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЗКПО 00131400) 171,41 грн. державного мита та 222,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.