Рішення
від 21.02.2011 по справі 11/31
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/31

 

21.02.11   

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                         тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                                           Іменем  України

РІШЕННЯ

                                                                                

”15” лютого 2011 року                                                                                              справа № 11/31

Позивач:                    Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",  вул. Мечникова 16а, м. Київ, 01023

В особі:                    Чернігівської філії ВАТ НАК "Украгролізинг", вул. Боженка, 106, оф. 10, м. Чернігів, 14000

Відповідач 1:          Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. С.О.Прядка, вул. Шевченка 8, с. Перемога, Ніжинський район, Чернігівська область,16665

Відповідач 2:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод",   вул. Воровського 9, с. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

Предмет спору:           про стягнення заборгованості 18 688,23 грн.

                                                                                                            Суддя   Бобров Ю.М.

   

  Представники сторін:

Представник позивача: Таран Ю.М. –радник директора з питань безпеки, довіреність № 14/20-60-11 від 14.01.2011 р.

Представник відповідача 1.: участі не взяв.   

Представник відповідача 2.: Боженко О.В., довіреність б/н від 14.02.2011 р.

Позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Чернігівської філії ВАТ НАК "Украгролізинг"  подано позов до Сількогосподарського виробничого кооперативу ім. С.О.Прядка та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод"  про стягнення заборгованості 18 688,23 грн., в тому числі 12 260,35 грн. основного боргу, 4004,09 грн. пені, 1798,01 грн. інфляційних втрат та 625,78 грн. 3% річних.

          Представник позивача у судовому засіданні надав уточнений розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з якого вбачається, що пеня нарахована позивачем та пред'явлена до стягнення  за період з 15.05.2009 р. по 15.11.2009 р. становить 1 339,57 грн.

          Від СВК ім. С.О.Прядка факсом надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає позовні вимоги. Відповідач 1 просить зменшити розмір пені до 400,00 грн., оскільки сума основного боргу погашена, що підтверджується платіжними дорученнями № 37, № 38 від 01.02.2011 р., копії яких додані до відзиву на позовну заяву.  

          Крім того, відповідач 1 просить розглянути справу без участі його представника.

          ТОВ „Лосинівський маслосирзавод” у відзиві на позовну заяву та представник відповідача 2 в судовому засіданні позовних вимог не визнає, просить у позові відмовити в повному обсязі.

          Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначає, що позивачем не вчинено дій, передбачених п. 1 ст. 57 ГПК України, а саме, не направлено відповідачам ніяких документів щодо досудового врегулювання спору.

          Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача 2, суд встановив наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством ?Національна акціонерна компанія ?Украгролізинг? (Лізингодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. С.О. Прядка (Лізингоодержувач) 14.03.2006 р. укладено договір  № 25-06-37фл (далі –Договір лізингу), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язався передати  Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність  у постачальника та визначений у додатку  до договору ?Кількість, ціна і вартість  Предмета лізингу?, за умови  сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість  розмір і строки  сплати яких встановлюються  графіком сплати лізингових платежів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором лізингу, а саме, відповідно до акту  приймання–передачі  сільськогосподарської техніки № 9  від 16.03.2006 р. передав у користування відповідачу 1 сівалку С3-4,5 „Ярина”, зав. № 19 в кількості 1 од. на загальну суму 78 564,00 грн. (з ПДВ).

Згідно п. 3.5.2 Договору лізингу Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі згідно з погодженим з Лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору  лізингу розмір  лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюються  додатком до договору  ?Графік сплати лізингових платежів?.

          Проте, в порушення умов Договору лізингу, відповідач свої зобов'язання за Договором лізингу виконував неналежним чином, сплативши лише три лізингові платежі, подальші платежі не сплачував, що підтверджується довідкою про стан сплати лізингових платежів.

          Відповідно до п. 3.5.3 Договору лізингу за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом трьох місяців підрід або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимог Лізингодавця (його філії, дочірнього підприємства) зобов'язаний добровільно повернути йому предмет лізингу згідно з актом приймання-передачі в технічно справному та комплектному стані.

14.05.2009р. відповідачем 1, відповідно до акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 14.05.2009 р., повернуто позивачу сівалку С3-4,5 „Ярина”, зав. № 19 в кількості 1 од.

У зв'язку з невиконанням умов Договору лізингу та поверненням лізингового майна від Лізингоодержувача у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем в сумі 12 260,35 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків  від 14.05.2009р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін.          

15.03.2006 р. між ТОВ „Лосинівський маслосирзавод” (Поручитель), НАК „Украгролізинг” (Кредитор) та СВК ім. С.О. Прядка (Боржник) укладено договір поруки (далі  - Договір поруки), згідно  умов якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його зобов'язань за Договором № 25-06-37 фл від 14.03.2006 р., укладеним між Кредитором і Боржником, у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником названих зобов'язань.

          Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за   договором   поруки   поручитель   поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає    перед    кредитором   за   порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 4.1. Договору поруки сторони обумовили, що  у випадку порушення  своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, по основному договору № 25-06-37фл від 14.03.2006 р. як  в цілому, так і в частині  платежів встановлених графіками  сплати лізингових платежів . Порушенням зобов'язання  є його  невиконання або неналежне виконання, тобто  виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов'язання.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

          Враховуючи те, що сплата суми основного боргу по лізинговому платежу проведена  відповідачем  після  подачі  позову до суду, про що свідчать копії платіжних доручень №№ 37, 38 від 01.02.2011р. та банківська виписка з особового рахунку позивача, провадження у справі в частині  стягнення 12 260,35 грн. позовних вимог  підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

          Відповідно до ст. ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до  п. 7.1. Договору лізингу за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний день  прострочення  від несплаченої суми  сплачує  Лізингодавцю  пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла  в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 1.3. Договору  поруки визначено, що  порукою забезпечено зобов'язання по сплаті  лізингових платежів, збитків та неустойки.          

          Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 1339,57 грн.  пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з  15.05.2009 р. по 15.11.2009 р. по сплаті  лізингового платежу.

          Клопотання відповідача 1 щодо зменшення розміру пені до 400,00 грн. судом відхилено, виходячи з наступного.

Згідно ст. 233 ГК України у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.  

          Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що нараховані позивачем та пред'явлені до стягнення штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. Крім того, суд вважає, що відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву не доведено виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення 1339,57 грн. пені.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оскільки сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, позивачем згідно наданого розрахунку нараховано та пред'явлено до стягнення за період з 15.05.2009 р. по 25.01.2011 р. 1798,01 грн. інфляційних втрат та 625,78 грн. 3% річних.

          Вимоги позивача по стягненню інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, підтверджуються  матеріалами справи і підлягають задоволенню в повній сумі.

          Щодо заперечень ТОВ „Лосинівський маслозавод” відносно обов'язково порядку досудового врегулювання спору, то суд звертає увагу відповідача 2 на наступне.

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ „Торговий Дім „Кампус Коттон Клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09 липня 2002 р. № 15-рп/2002, зокрема, зазначено, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

          Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

           1.   Припинити провадження у справі в частині стягнення 12 260,35 грн. основного боргу.          

          2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. С.О.Прядка (вул.. Шевченка, 8, с. Перемога, Ніжинський район, Чернігівська область, 16665,  р/р 26007300310 в Ніжинському відділенні „Ощадбанк № 204”, МФО 343121, код 03797683) на користь Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія ?Украгролізинг? (м. Київ, вул.. Мечнікова, 16 а, р/р 260068782 в ЧОД ВАТ ?Райффайзен банк Аваль?, МФО 353348, код 25901313) 1 339,57 грн. пені,  1 798,01 грн. інфляційних втрат та  625,78 грн. 3 % річних;  160,24 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.          

          

          В судовому засіданні 15.02.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України,  оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.   

          

         Суддя                                                                                          Ю.М. Бобров

                                                                         

          

          Повне рішення складено 21.02.2011 р.

                                                              

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення21.02.2011
Оприлюднено01.03.2011
Номер документу13933361
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —11/31

Ухвала від 19.03.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Винокуров К.С.

Ухвала від 15.04.2010

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Михалюк О.В.

Судовий наказ від 07.06.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Сидорук А.М.

Ухвала від 05.03.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Черленяк М.І.

Ухвала від 12.04.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Черленяк М.І.

Ухвала від 22.03.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Черленяк М.І.

Рішення від 29.11.2010

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Маціщук А. В.

Ухвала від 12.11.2010

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Маціщук А. В.

Ухвала від 22.10.2010

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Маціщук А. В.

Судовий наказ від 30.06.2010

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Грязнов В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні