Постанова

від 08.02.2011 по справі 16/3

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.02.2011                                                                                           № 16/3

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010

 у справі № 16/3 ( .....)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм"

 до                                                   СПД - фізичної особи ОСОБА_1

 про                                                   стягнення 26571,67 грн.

та за зустрічним

позовом                    суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                                  ОСОБА_1

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм”

про                             визнання договору недійсним

за участю представників:

позивача                        Ємельянов В.Л. – дов. від 10.11.2010   

відповідача                    ОСОБА_3 – дов. № 1179 від 04.02.2010

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Ритм” (надалі – позивач) в жовтні 2009 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості за договорами суборенди в розмірі 26 571,67 грн. (з яких: 21 786,96 грн. – основний борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 2 178,70 грн. - неотриманий прибуток та 2 606,01 грн. – пеня).

До прийняття рішення по справі позивачем було подано клопотання від 16.03.2010 (т.1, а.с.78), у відповідності до якого позивачем надані суду уточнюючі зміни до розрахунку суми позову (т.1, а.с.79), згідно яких  позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 21 152,39 грн., 3% річних у розмірі 592,67 грн., пеню у розмірі 2 606,01 грн. (всього – 24 351,07 грн.).

До прийняття рішення по справі суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 у лютому 2010 року звернувся до Господарського суду м. Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ритм” про визнання недійсними договорів суборенди № 4 та № 6 від 01.07.2008.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 у справі № 16/3 первісний позов задоволено частково; стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1  19 756,22 грн. основного боргу, 2 606,01 грн. пені, 1 396,17 грн. інфляційних збитків, 592,67 грн. річних, 243,51 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті первісного позову провадження у справі припинено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за договорами є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки орендна плата за жовтень, листопад 2008 та січень, квітень 2009 відповідачем, в порушення умов договорів, сплачена не у повному обсязі.

Однак, при цьому місцевим судом первісний позов задоволено частково, так як суд дійшов висновку, що оскільки в процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та загальна сума позовних вимог (згідно з наданими уточнюючими змінами до розрахунку суми позову) становить 24 351,07 грн., отже, вимоги в цій частині слід задовольнити. А оскільки вимоги в частині 2 220,60 грн. (26 571,67 грн. - 24 351,07 грн. = 2 220,60 грн.) позивач не підтримав, тому суд розцінив подані позивачем уточнення як відмову від позовних вимог в цій частині та припинив провадження у справі в цій частині вимог.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 25.06.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 у справі № 16/3 та прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що задоволення зустрічного позову про визнання договорів суборенди №№ 4,6 від 01.07.2008 недійсними буде підставою для відмови у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за названими договорами. Також апелянт зазначає, що стягнення з нього суборендної плати за квітень 2009 року є безпідставним, оскільки відповідач не займав спірні приміщення у квітні 2009 року, про що повідомив позивача листами № 1 та № 2 від 31.03.2009.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ритм” (як орендарем) та суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (як суборендарем) були укладені договори суборенди № 4 від 01.07.2008 та № 6 від 01.07.2008 (копії договорів – т.1, а.с.11, 14).

Відповідно до умов договору № 4 від 01.07.2008 позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове володіння та користування майно - приміщення площею 160 кв.м на ІІ поверсі корпус 9 за адресою бульвар І.Лепсе, 8 під кафе (розділи 1, 2 договору).  

Відповідно до умов договору № 6 від 01.07.2008 позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове володіння та користування майно - приміщення площею 78 кв.м. на ІІ поверсі корпус 9 за адресою бульвар І.Лепсе, 8 під сауну (розділи 1, 2 договору).

В п.1.2 названих договорів вказано, що майно, що орендується відповідно до вказаних договорів, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди № 783 від 01.06.2007, укладеного між орендарем та ВАТ „Меридіан” ім. С.П. Корольова .

Згідно п. 4.1 названих договорів строк оренди складає з 01.07.2008 по 30.04.2011.

Згідно п.п. 5.1., 5.2 договору № 4 від 01.07.2008 суборендар сплачує орендну плату в розмірі 8 064,00 грн. у місяць, виходячи із орендної ставки 50,40 грн. за 1 кв.м за місяць (з урахуванням ПДВ). Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше десятого числа кожного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний  місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

На вищевказаних умовах сплачується й орендна плата у розмірі 2 808,00 грн. у місяць у відповідності до п.п. 5.1, 5.2 договору № 6 від 01.07.2008.

Згідно п.10.1 названих договорів ці договори розірванню в односторонньому порядку не підлягають, за винятком випадків, коли одна сторона систематично порушує умови договорів і свої зобов’язання.

За своєю юридичною природою укладені між сторонами договори є договорами піднайму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч.3 ст. ст.774 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму (ч.2 ст.774 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідачем були направлені позивачу листи від 31.03.2009 за № 1 та № 2, у відповідності до яких суборендар пропонував позивачу договори суборенди № 4 від 01.07.2008 та № 6 від 01.07.2008 вважати такими, що припинили свою дію (розірвані) з 01.04.09р.  

Позивачем, у зв’язку з несплатою суборендарем орендної плати, 10.04.2009 була направлена відповідачу претензія № 28 (т.1, а.с.17) з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі за договорами у розмірі 19 597,99 грн. Цією ж претензією позивач повідомив відповідача про те, що ТОВ «Ритм» не надано своєї згоди на розірвання укладених договорів в односторонньому порядку.

Спір у справі виник з причин несплати відповідачем орендної плати за договорами суборенди № 4 та № 6 від 01.07.2008 року за жовтень 2008 року в розмірі 2 808,00 грн., за листопад 2008 року в розмірі 2 927,82 грн., за січень 2009 року в розмірі 2 800,34 грн. та за квітень 2009 року в розмірі 11 220,26 грн. (всього – на суму 19 756,22 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що:

- у відповідності до позовної заяви позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних у розмірі 21 786,96 грн., пені у розмірі 2 606,01 грн., неотриманого прибутку у розмірі 2 178,70 грн. (всього – 26 571,67 грн.);

- в процесі розгляду справи судом першої інстанції, до прийняття рішення, позивачем було подано клопотання № 1 від 16.03.2010 (т.1, а.с.78), у відповідності до якого позивачем надані суду уточнюючі зміни до розрахунку суми позову;

- у відповідності до вказаних уточнюючих змін (додаток до клопотання від 16.03.2010 - т.1, а.с.79) позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 21 152,39 грн., 3% річних у розмірі 592,67 грн., пеню у розмірі 2 606,01 грн. (всього – 24 351,07 грн.).

Вищий господарський суд України в п.5 інформаційного листа від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» вказав, що у випадку подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог (якщо в ній відсутнє посилання на ст.22 ГПК України) господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами. Сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону.

За висновком суду першої інстанції, оскільки вимоги в частині 2 220,60 грн. (26 571,67 грн. - 24 351,07 грн. = 2 220,60 грн.) позивач не підтримав, тому місцевий суд розцінив подані позивачем уточнення як відмову від позовних вимог в цій частині та припинив провадження у справі в цій частині вимог.

Однак, такий висновок місцевого суду є помилковим та не грунтується на нормах чинного процесуального законодавства, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих  господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.  

Оскільки матеріали справи не містять підписаної позивачем заяви про відмову позивача від позову, тому рішення місцевого суду щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 220,60 грн. є безпідставним та не грунтується на матеріалах справи та нормах чинного процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з ч.3 ст.55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

За таких обставин, з врахуванням наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що предметом розгляду по даній справі є позовні вимоги в межах клопотання позивача № 1 від 16.03.2010 (т.1, а.с.78), у відповідності до якого позивач уточнив суму позову та просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 21 152,39 грн., 3% річних у розмірі 592,67 грн., пеню у розмірі 2 606,01 грн. (всього – 24 351,07 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем умови договорів суборенди № 4 та № 6 від 01.07.2008 щодо сплати орендних платежів належним чином не виконано.

Згідно з розрахунком позивача (т.1, а.с.24) заборгованість відповідача за жовтень 2008, за листопад 2008, за січень 2009 та за квітень 2009 складає 19 756,22 грн.

Однак, судова колегія частково не погоджується з даним розрахунком заборгованості по орендній платі, виходячи з наступного.

Матеріалами справи (рахунками-фактурами, банківськими виписками, розрахунком позивача тощо) підтверджено, що за суборенду приміщень за договорами № 4 та № 6 від 01.07.2008:

- за жовтень 2008 року позивачем виставлено відповідачу 10 893,28 грн. орендної плати та відповідачем сплачено 8 085,28 грн., заборгованість складає 2 808,00 грн.;

- за листопад 2008 року позивачем виставлено відповідачу 11 013,10 грн. орендної плати та відповідачем сплачено 8 085,28 грн., заборгованість складає 2 927,82 грн.;

- за грудень 2008 року позивачем виставлено відповідачу 11 200,33 грн. орендної плати та відповідачем сплачено 11 359,56 грн., переплата складає 159,23 грн.;

- за січень 2009 року позивачем виставлено відповідачу 11 368,34 грн. орендної плати та відповідачем сплачено 8 568,00 грн., заборгованість відповідача складає 2 641,11 грн. (з урахуванням переплати попереднього місяця в розмірі 159,23 грн.);

- за квітень 2009 року позивачем виставлено відповідачу 11 220,06 грн. орендної плати та відповідачем не було здійснено жодних платежів.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що сума основного боргу відповідача по орендній платі за жовтень 2008, за листопад 2008, за січень 2009 та за квітень 2009 становить 19 596,99 грн. (з урахуванням часткової оплати відповідачем орендних платежів).

Доказів оплати вказаної суми основного боргу (повної або часткової) відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі є безпідставними, оскільки між сторонами були відсутні правовідносини щодо суборенди приміщень за вказаний період та спірні приміщення позивачем відповідачу по акту не передавались, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки ці доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами договорами суборенди, рахунками-фактурами, банківськими виписками про оплату відповідачем позивачу орендної плати (у період після укладення договорів), листами відповідача від 31.03.2009 до позивача з пропозицією про дострокове розірвання договорів суборенди.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до п.5.2 договорів суборенди № 4 та № 6 від 01.07.2008 орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше десятого числа кожного місяця.

Доказів оплати позивачу заборгованості по орендній платі за жовтень 2008, за листопад 2008, за січень 2009 та за квітень 2009 у розмірі 19 596,99 грн., а також належних доказів розірвання у встановленому порядку укладених договорів суборенди з 01.04.2009 відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.2 договорів суборенди № 4 та № 6 від 01.07.2008 встановлено, що у випадку прострочення плати за найм суборендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведених положень закону та договору, судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що відповідач у зв’язку з порушенням умов договору в частині строків сплати орендних платежів зобов‘язаний сплатити позивачу інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 396,17 грн. інфляційних збитків, 3% річних в сумі 592,67 грн. та 2 606,01 грн. підлягають задоволенню у вказаних сумах. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, яка має бути внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

З врахуванням наявних у справі доказів та встановлених обставин, судовою колегією зроблений перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, понесених позивачем у зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів, з урахуванням сум заборгованості по кожному місяцю заявленого періоду.

За результатами перерахунку судом встановлено наступне:

-          за жовтень 2008 – основний борг становить 2 808,00 грн., інфляційні втрати складають 421,19 грн. (за період з жовтня 2008 по вересень 2009), 3% річних складають 81,88 грн. (за період з 11.10.2008 по 30.09.2009) та пеня – 337,47 грн. (за період з 11.10.2008 по 11.04.2009, 183 дні);

-          за листопад 2008 – основний борг становить 2 927,22 грн., інфляційні втрати складають 382,88 грн. (за період з листопада 2008 по жовтень 2009), 3% річних складають 77,93 грн. (за період з 11.11.2008 по 30.09.2009) та пеня – 352,03 грн. (за період з 11.11.2008 по 12.05.2009, 183 дні);  

-          за січень 2009 – основний борг становить 2 641,11 грн., інфляційні втрати складають 266,67 грн. (за період з січня 2009 по жовтень 2009), 3% річних складають 57,09 грн. (за період з 11.01.2009 по 30.09.2009) та пеня – 313,75 грн. (за період з 11.01.2009 по 12.07.2009, 183 дні);

-          за квітень 2009 – основний борг 11 220,06 грн., інфляційні втрати складають 444,04 грн. (за період з квітня 2009 по жовтень 2009), 3% річних складають 159,54 грн. (за період з 11.04.2009 по 30.09.2009) та пеня –1 186,87 грн. (за період з 11.04.2009 по 30.09.2009).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ритм” підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 19 596,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 114,78 грн., 3% річних у розмірі 376,44 грн. та пені в розмірі 2 190,12 грн.

В іншій частині – позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог. При цьому судова колегія виходить з наступного.

В обґрунтування свої вимог за зустрічним позовом про визнання недійсними договорів суборенди № 4 та № 6 від 01.07.2008, укладених між  ТОВ “Ритм” та  СПД ОСОБА_1, відповідач посилається на те, що, оскільки згода наймодавця ВАТ “Меридіан” ім. С.П. Корольова на укладання вищевказаних договорів суборенди не надавалась та взагалі не могла бути надана, а передання  нерухомого майна в суборенду на території ВАТ “Меридіан” ім. С.П. Корольова взагалі заборонено, що підтверджується договором майнового найму № 783 від 01.06.2007, а тому відсутність згоди наймодавця є підставою для визнання спірних правочинів недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 774 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Меридіан” ім. С.П. Корольова (орендодавцем приміщень по відношенню до позивача) листами № 16/647 від 06.06.2008 та № 12/647 від 06.06.2008 надано згоду ТОВ “Ритм” (орендарю) на передачу в суборенду СПД ОСОБА_1 спірних приміщень.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність згоди наймодавця на укладання вищевказаних договорів суборенди спростовуються матеріалами справи.

Крім того, є безпідставними посилання відповідача на ч.1 ст.284 ГК України, оскільки відсутність у спірних договорах таких істотних умов договору оренди як вартість приміщень, що надаються в суборенду, та порядку використання амортизаційних відрахувань, не може бути підставою для визнання недійсним виконаного договору суборенди.

Доводи апелянта, викладені в його письмових поясненнях від 13.01.2011 (щодо нікчемності договору майнового найму № 783 від 01.06.2007, укладеного між ВАТ “Меридіан” ім. С.П. Корольова та ТОВ «Ритм») не можуть бути взяті до уваги судовою колегією в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та задоволення зустрічного позову з огляду на те, що вказані обставини є окремою підставою для визнання недійсним договору суборенди, при розгляді справи в суді першої інстанції ці обставини в якості підстави позову про визнання недійсними договорів суборенди позивачем (за зустрічним позовом) не заявлялись, докази щодо цих обставин місцевому суду  не надавались та, відповідно, вказані підстави позову не були предметом розгляду в суді першої інстанції.    

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 у справі № 16/3 підлягає зміні на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, п.п.3, 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 залишити без  задоволення.

2.     Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 у справі № 16/3 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ритм” до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 змінити.

3.     Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010 у справі № 16/3 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ритм” до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 викласти в наступній редакції:

„1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ритм” задовольнити частково.

2. Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (04107, АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в філії АКБ „Меркурій”, МФО НОМЕР_3; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ритм” (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8, код ЄДРПОУ 31059117, р/р 26005001604002 в Святошинській філії АТ „Укрінбанк” м. Київ, МФО 321756) 19 596 (дев’ятнадцять тисяч п‘ятсот дев’яносто шість) грн. 99 коп. основного боргу, 1 114 (тисячу сто чотирнадцять) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 376 (триста сімдесят шість) грн. 44 коп.  - 3% річних, 2 190 (дві тисячі сто дев’яносто) грн. 12 коп. пені, 232 (двісті тридцять дві) грн. 78 коп. державного мита та 206 (двісті шість) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У позові в іншій частині відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю”.

4.   Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5.   Матеріали справи № 16/3 повернути до Господарського суду м. Києва.

6.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді