Рішення

від 20.01.2011 по справі 28/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/350

20.01.11

за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до

приватного підприємства «А.А. Діас», м. Київ

про

стягнення 18 650,96 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

Представники:

від позивача:

ОСОБА_1, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 26.07.2004

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "А.А.Діас" про стягнення 18 650,96 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого у позивача товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 14 900 грн. За порушення грошового зобов’язання позивач з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в розмірі 3 531,3 грн., відсотки річних в розмір  219,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 порушено провадження по справі  № 28/350 та призначено судове засідання на 14.12.2010.

Розгляд справи відкладався.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, зменшивши заявлену до стягнення суму втрат від інфляції та збільшивши відсотки річних та просить стягнути з відповідача 1 907,2 грн. втрати від інфляції, 708,67 грн. відсотки річних. Крім того, в якості судових витрат позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача суму витрат сплачених за отримання довідок про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та довідки банку про рух коштів.

Відповідач явку своїх представників в судові засідання, зокрема призначене на 20.01.2011 року, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Заяв клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими відповідача повідомлялось про розгляд справи надсилались, зокрема за адресою вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, однак відповідач своїм правом на участь представників в судових засіданнях не скористався.

Враховуючи, приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі відповідача.

В судовому засіданні 20.01.2011 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) та приватним підприємством «А.А. Діас»(надалі по тексту відповідач) було досягнуто згоди щодо виконання поставки товару. Позивачем відповідачу було здійснено поставку цегли на загальну суму 35 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000016 від 05.11.2008 на суму 17 500,00 грн., №РН-0000019 від 17.11.2008 на 10 000,00 грн., №20 від 02.12.2008 на суму 7 500,00 грн.

Товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПО №977903 від 05.11.2008, №977921 від 17.11.2008, №977946 від 02.12.2008.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000014 від 05.11.2008, №СФ-0000018 від 11.11.2008, №СФ-0000020 від 02.12.2008.

Однак, відповідачем товар був сплачений частково, а саме 26.11.2008 - 17 500,00 грн., 20.05.2009 - 1 500,00 грн., 23.06.2009 - 1 000,00 грн., 18.03.2010 - 100,00 грн., на загальну суму 20 100,00 грн. (підтверджуючі виписки банку містяться в матеріалах справи).

Позивачем 04.06.2009 на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату боргу, що підтверджується фіскальним чеком №0283 від 04.06.2009 року та описом вкладення у цінний лист з відмітками поштового відділення від 04.06.2009.   

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на претензію позивача та погашення боргу в повному обсязі.

Позивачем 11.03.2010 на адресу відповідача була вдруге направлена претензія з вимогою про повне погашення заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком №7278 від 11.03.2010 року. Згідно повідомленням про вручення поштового відправлення зазначена претензія була вручена відповідачу 15.03.2010 року.

Відповідач з позивачем в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався.

Згідно даних позивача станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем  за поставлений товар складає 14 900,00 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між позивачем та відповідачем цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі позивачем певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості, зокрема 04.06.2009 року направляв на адресу відповідача претензію № 04/06-1 від 04.06.2009 року в якій вимагав погашення існуючої заборгованості, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки не в повному обсязі не погасив.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу  в розмірі 14 900 грн. грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 14 900,00 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

  Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

  Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, втрати від інфляції за розрахунком позивача в розмірі 1 907,20 грн, 3 % річних за розрахунком суду в розмірі  628,25 грн.(14 900,00 грн. * 3% * 513 (з 15.06.2009 по 09.11.2010) / 365 = 628,25 грн.).

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

         Позивач просить суд відшкодувати витрати на отримання довідок про включення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців та довідки з банку в розмірі 106,53 грн.

         Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

         Враховуючи той факт, що обов’язок отримання зазначених довідок був покладений на позивача ухвалами господарського суду та їх надання суду пов’язано з розглядом справи, господарський суд вважає, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в якості судових витрат.

         Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Витрати по сплаті державного мита підлягають відшкодуванню з позивача за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  –   

  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «А.А. Діас»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 19; код 32526631) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 17 435,45 грн. (сімнадцять тисяч чотириста тридцять п’ять гривень сорок п’ять копійок), з яких 14 900 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 907 (одна тисяча дев’ятсот сім) грн. 20 коп. інфляційних збитків, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 25 коп. відсотків річних, а також 106 (сто шість) грн. 04 коп. судових витрат, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 42 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

О.С. Копитова