Постанова

від 14.02.2011 по справі 33/293-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/293-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2011 року                                    Справа №  33/293-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),

суддів:  Науменка І.М.,  Голяшкіна О.В.

при секретарі: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Погореляк І.С., директор

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вавілон»на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 28.12.10 р.   у справі № 33/293-10

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Італфуд Україна», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вавілон», м. Дніпропетровськ

про  стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 28.12.2010 р. (суддя Рудовська І.А.) задоволено позов про стягнення з відповідача 192 264,95 грн. боргу та 10 124,20 грн. пені у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого за договором поставки  №В-50204 від 01.04.2009 р. товару. Судові витрати по справі у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на відповідача

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем з посиланням на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, подано апеляційну скаргу про його  скасування та прийняття нового про відмову у позові в повному обсязі. Зокрема посилається на те, що згідно умов договору  відповідач здійснює перерахування грошових коштів позивачу тільки після продажу такого товару, що не було з'ясовано судом першої інстанції. Крім того вказує на здійснену ним часткову оплату товару у розмірі 500,00 грн. у день прийняття судового рішення, що також не було враховано судом.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.  

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце її розгляду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01.04.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки №В-50204, на підставі якого  згідно видаткових накладних (а.с. 31-150, т. І, а.с. 1-77, т. ІІ) позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 822 053, 68 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору право власності на товар  переходить до постачальника в момент підписання повноважними представниками сторін товарної накладної , яка підтверджує передання товару.

Згідно п. 7.2. договору та п. 6 додатку №4 до даного договору покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів  на розрахунковий рахунок постачальника за проданий товар  кожні 21 календарні дні.

Відповідно до п. 8.9 договору у разі прострочення оплати товару постачальник стягує  з покупця пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ  від суми неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення платежу.  

Відповідно до ст. 265 ГК України за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо  покупець  відмовився  оплатити  товар, продавець  має  право  за своїм вибором вимагати оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем зобов'язання щодо оплати товару були виконані на суму  570 519,85 грн. та окрім того здійснено часткове повернення товару , що підтверджується виписками з банківського рахунку та накладними про повернення товару (а.с. 79-150, т. ІІ, а.с. 1-18, т.ІІІ), після чого залишок вартості  неоплаченого товару склав 192 264,95 грн.

Відтак висновок  суду першої інстанції про стягнення з відповідача залишку заборгованості у 192 264,95 грн., а також нарахованої на суму боргу пені на підставі п. 8.9 договору у розмірі 10 124,20 грн. за період з 26.08.2010 р. по 28.12.2010 р.  є обґрунтованим.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для оплати отриманого ним товару у зв'язку з відсутністю доказів його реалізації покупцем (відповідачем), оскільки це суперечить обов'язку покупця оплатити прийнятий товар, встановленого зокрема ст. 265 ГК України, ст. 692 ЦК України. Відповідачем не надано доказів повернення товару на підставах встановлених договором або законом на заявлену до стягнення суму його вартості. Оскільки товар був прийнятий відповідачем, він має бути оплачений. Крім того відповідачем не надано доказів, що товар ним не реалізований.

Судова колегія не вбачає достатніх підстав для зменшення стягненої судом першої інстанції суми боргу у зв'язку зі сплатою відповідачем 500 грн. згідно платіжного доручення №205 від 28.12.2010 р. Вказана сума була перерахована у день прийняття оскаржуваного рішення та не могла бути врахована судом першої інстанції внаслідок дій самого відповідача, який зобов'язаний був повідомити про сплату, якщо такий платіж був здійснений до судового засідання. Однак це не свідчить про неможливість  її врахування в процесі виконання судового рішення.

За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.  

Керуючись ст. ст. 101- 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вавілон»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 28.12.10 р.   у справі № 33/293-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                      

В.Ф.Мороз

Суддя    І.М.Науменко

Суддя    О.В. Голяшкін