Рішення

від 24.02.2011 по справі 5004/89/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5004/89/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.                                   Справа № 5004/89/11

за позовом    Приватного підприємства "АТОС"

до відповідача:   Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі відділення№323 ПАТ "Укрсиббанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство «Луцька пельменна фабрика», с. Липини Луцького району

про визнання недійсним договору  поруки від 22.05.2008 року №11349387000/2

                                                                                     Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Хохлов В.О., довіреність від 02.11.2010 року       

від відповідача: Мірчук В.В., довіреність від 11.01.2011 року

від третьої особи: н/з

Суть спору: позивач – приватне підприємство "АТОС" звернувся в господарський суд Волинської області з позовом до відповідача - публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі відділення№323 ПАТ "Укрсиббанк" та просить визнати недійсним договір поруки від 22.05.2008 року №11349387000/2.

         В обґрунтування  позову зазначено про те, що відповідно до п. 1.1 договору поруки позивач, як поручитель, зобов'язувався перед кредитором - АКІБ “УкрСиббанк” відповідати за невиконання ПП “Луцька пельменна фабрика” усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання кредиту

№11349387000 від 22.05.2008р. Згідно п. 2.1. договору кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Внесені в договір поруки дані не відповідають дійсним обставинам справи та умовам договору про надання кредиту. Крім того, внаслідок укладення додаткових угод до основного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя без його згоди, оскільки будь – які зміни до договору поруки не вносились. При цьому позивач посилається на ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

       Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 09.02.2011 року та в судовому засіданні позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими. При цьому посилається на умови Генерального договору про надання кредитних послуг від 22.05.2008р. та додаткові угоди до даного договору, відповідно до яких збільшення обсягу відповідальності поручителя не мало місця. Крім того, відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується за невиконання боржником усіх його зобов'язань, що виникли з основного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Також у відзиві представник відповідача зазначає, що позивач в обгрунтування позову посилається на ст. 559 ЦК України, що встановлює підстави припинення договору поруки, в той час як позов подано про визнання договору поруки недійсним.

         Третя особа - приватне підприємство «Луцька пельменна фабрика» повноважного представника в судове засідання не направила, хоч була вчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

  ВСТАНОВИВ:

   22 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк” згідно Статуту, та приватним підприємством “Луцька пельменна фабрика” був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг №11349760000 (а.с.8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору банк зобов'язувався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 425 000 дол. США. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок оплати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформляється додатковою угодою до цього договору у формі окремої Індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

22.05.2008р. між тими ж сторонами укладена додаткова угода №1/11349387000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальна угода) №11249760000 від 22.05.2008р. (а. с. 11), відповідно до п.1 якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, а саме 300 000 дол. США.

В забезпечення зобов'язань, що випливають з договору про надання кредиту №11349387000 від 22.05.2008р., укладеного між кредитором та боржником на суму 300 000 дол. США (п. 1.2.), 22.05.2008р. між банком та приватним підприємством “АТОС” було укладено договір поруки №11349387000/2 (а. с. 7), що підписаний повноважними представниками банку і підприємства та скріплений їх печатками.

        25.11.2009р. між банком та ПП “Луцька пельменна фабрика” укладено додаткову угоду №3  до Генерального договору про надання кредитних послуг

(а. с. 15), якою внесено зміни в п. 1.3.4., в частині сплати процентів з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за місяцем нарахування.

        Тобто, вказана додаткова угода до Генеральної угоди не збільшувала розміру відповідальності поручителя.

        Також 25.11.2009р. між банком та поручителем укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №11349387000/2 від 22.05.2008р (а. с. 16), відповідно до п. п. 1.2 - 3 якої “Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема:

- сума основного договору –300 000 дол. США;

- термін виконання основного зобов'язання - 18 листопада 2011р., якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання;

- інші умови основного договору.

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та припиняю свою дію з дня припинення дії договору.

       Інші умови договору та додаткових угод до нього, які не суперечать цій додатковій угоді, залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов'язання за ними”.

       Таким чином, із зазначеної додаткової угоди від 25.11.2009р. вбачається  укладення договору поруки від 22.05.2008р. між банком та ПП “АТОС” в забезпечення зобов'язань, що виникли саме з договору про надання кредиту №11349387000 від 22.05.2008р., чим спростовуються твердження позивача про те, що внесені в договір поруки дані не відповідають умовам договору про надання кредиту. Крім того, судом встановлено, що інших договорів між сторонами не існувало.

        Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

       За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

       Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

       Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

       Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

      Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

      Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

     Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

     Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

     Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

    Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

     Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

     Частиною 1 ст. 553, ч. 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

      Оспорюваний договір поруки укладено з додержанням вимог до письмової форми правочину, які визначені ст. 207 ЦК України. Умови договору не суперечать чинному законодавству.

      Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

      Позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що договір поруки від 22.05.2008 року №11349387000/2 на день його укладення суперечив нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

     Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки від 22.05.2008 року №11349387000/2, укладеного між сторонами, не підлягають задоволенню.

     Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

     Разом з тим, позивачу слід повернути 17 грн. 00 коп. державного мита, зайве сплаченого квитанцією від 17.01.2011 року в сумі 102 грн. 00 коп. (а. с. 22), оскільки

відповідно до п. п. б п. 2 Декрету «Про державне мито» ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюються у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто

85 грн. 00 коп.       

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

            1. У позові приватного підприємства "АТОС" до публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" в особі відділення№323 ПАТ "Укрсиббанк" про визнання недійсним договору  поруки від 22.05.2008 року №11349387000/2  відмовити.

2. ГУДКУ у Волинській області повернути приватному підприємству "АТОС", с. Липини Луцького району, код 31296058

- 17 грн. 00 коп. державного мита, зайве сплаченого квитанцією від 17.01.2011 року (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи №5004/89/11).

           Суддя                                                    А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

24.02.11