Рішення

від 18.02.2011 по справі 9/282-10-5443

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/282-10-5443

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2011 р.Справа  № 9/282-10-5443

За позовом: Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»;         

До відповідача: Приватного підприємства «ПРОФІТ-РЕСУРС»;

про визнання незаконною та протиправною відмови, визнання договору розірваним та стягнення 28000грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Шкляренко І.С.( за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 22.12.2010р. за вх. №10601 Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання незаконною та протиправною відмови, визнання договору розірваним та стягнення із Приватного підприємства «ПРОФІТ-РЕСУРС»(далі –Відповідач) 28 000 грн.

      Позивач на позовних вимогах наполягає.

      Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

       Між Державним підприємством «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»та Приватним підприємством «ПРОФІТ-РЕСУРС»був підписаний Договір підряду №38 від 01 жовтня 2009 року на будівництво дизельної на РРС-Миколаївка Одеської області.

       На підставі п.3.1.1. Договору, оплата за цим договором провадиться для розпочатку робіт, а саме для придбання матеріалів необхідних для виконання, зазначених у кошторисі робіт, Замовник (Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр») перераховує на рахунок Підрядника (Приватного підприємства «ПРОФІТ-РЕСУРС») 30% кошторисної вартості роботи. Остаточний розрахунок проводиться згідно Акта виконаних робіт по формі КБ-2 протягом 3-х днів із дня підписання акту здавання-приймання робіт двома сторонами.

        Згідно з п. 2.1 Договору, оплата виконаної роботи здійснюється за її договірною ціною, яка становить 32 266 грн.

        Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»на підставі Договору, перерахувало на розрахунковий рахунок Підрядника 28 000 грн., про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків №6312.

          На підставі п.4.1.4. Договору, Підрядник зобов'язаний до 15 грудня 2009 року подати Замовнику на підписання Акт здавання-приймання виконаної роботи.

          Відповідно до п.7.2 Договору, строк дії цього договору починає свій перебіг 01

жовтня 2009 року та закінчується 31 грудня 2009 року.

          Однак позивач зазначає, що в порушення умов договору роботи Приватним підприємством «ПРОФІТ-РЕСУРС»і досі не виконані, акти виконаних робіт не підписані та ненадані позивачу. Перераховані кошти не повернуто, що свідчить, з посилань Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», про незаконну, односторонню відмову Приватного підприємства «ПРОФІТ-РЕСУРС»від виконання зобов'язання за Договором.

           На підставі п.7.3 Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

           Таким чином, позивач вважає, що відповідач своїми діями, а саме невиконанням умов договору та несплатою боргу, що виник у зв'язку з невиконанням робіт по Договору, грубо порушив права та законні інтереси Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», тому просить суд визнати незаконною та протиправною односторонню відмову від виконання Договору №38 від 01.10.2009р. з боку Приватного підприємства «ПРОФІТ-РЕСУРС», та стягнути на користь позивача 28 000 грн. у зв‘язку з незаконною відмовою від виконання договору, та визнати Договір №38 від 01.10.2009р. - розірваним.         

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.          

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Вимогами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст. ст. 837, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу за узгодженою ціною, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника достроково.

          Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір підряду, згідно з яки, відповідач –Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконувати за завданням позивача –Замовника роботу, а Замовник бере на себе зобов'язання приймати і оплачувати наступну роботу: будівництво дизельної на РРС-Миколаївка.

          Відповідно до положень ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач, всупереч правил ст. ст. 33; 34 ГПК України, не надав господарському суду будь-яких доказів незаконної та протиправної односторонньої відмови від виконання Договору №38 від 01.10.2009р. з боку Приватного підприємства «ПРОФІТ-РЕСУРС», а також доказів надання та вчинення зазначених в позовній заяві послуг.

Визначення у тексті залученого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків №6312, що підписаний лише позивачем не є правовою підставою замовника підрядних робіт обов'язку здійснення їх оплати.

Також представником позивача не подані платіжні доручення щодо проведення належної оплати в сумі 28 000 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків.

             Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або договором. Тобто, змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку з дотриманням умов ст. 188 Господарського кодексу «Порядок зміни та розірвання господарських договорів».

         Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

         Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

         Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається  судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.  

         Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

         Ухвалою суду від 14.01.2011р. Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»було зобов'язано надати письмові обґрунтування щодо заяви про забезпечення позову з посиланням на норми чинного законодавства, однак  позивач не надав жодних витребуваних судом доказів.  

         Таким чином, вимоги Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», щодо забезпечення позову, не є обґрунтованими та правомірними, такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами, а тому не підлягають задоволенню.   

        Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

ВИРІШИВ:

1.   У позові відмовлено у повному обсязі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                        Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2011 року.