Постанова

від 05.04.2011 по справі 9/282-10-5443

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/282-10-5443

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 9/282-10-5443

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Разюк Г.П.

суддів:  Петрова М.С., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.

за участю представника від позивача: Шкляренка І.С. за довіреністю  № б/н,  дата

видачі : 05.04.11р.

/відповідач не використав права на участь в судовому засіданні, хоча належним чином повідомлений про

час та місце його проведення (див.- повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.03.11р.)/  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного

підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр”

на рішення господарського суду Одеської області від „18” лютого 2011 року

по справі № 9/282-10-5443

за позовом скаржника

до Приватного підприємства „ПРОФІТ-РЕСУРС”, смт.Миколаївка Одеської області

про визнання незаконною та протиправною відмови від виконання договору, визнання

договору розірваним та стягнення 28 000грн.

                                                  В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2010 року Державне підприємство „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр” (далі по тексту- ДП „ООРТПЦ”) ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі  –ПП)„Профіт-ресурс”  про визнання незаконною та протиправною односторонню відмову від виконання договору №38 від 01.10.2009р., стягнення 28 000грн. та визнання зазначено договору розірваним. Також позивач просив покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 615, 625, 629, 651 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 180, 188, 193, 199 ГК України мотивовані тим, що відповідач не виконує умов договору, укладеного між сторонами 01.09.2009р. та не повертає кошти,  які йому проплачені позивачем по договору.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2011 року (суддя Меденцев П.А.) у позові відмовлено в повному обсязі. Такий висновок суду був прийнятий з огляду на те, що позивач не надав господарському суду доказів оплати ним 28 000грн., а також доказів відмови від виконання укладеного сторонами договору з боку відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням господарського суду Одеської області, ДП „ООРТПЦ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції, скаржник посилається на не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору по суті; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що висновок суду про відсутність платіжних доручень згідно акту звірки взаєморозрахунків не відповідає дійсності, оскільки судом зазначені докази не вимагались.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення  апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. між  ДП „ООРТПЦ”(замовник) та ПП„Профіт-ресурс”(підрядник) був укладений договір підряду №38/а.с.9/, відповідно до якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, на свій ризик виконувати за завданням замовника роботу, а замовник зобов'язується на умовах визначених в цьому договорі приймати і оплачувати роботу - будівництво дизельної на РРС-Миколаївка Одеської області. Пунктом 7.2 договору визначений його строк дії до 31.12.2009р..

Згідно з п. 2.1 договору, оплата виконаної роботи здійснюється за її договірною ціною, яка становить 32 266грн.. Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за цим договором провадиться для придбання матеріалів необхідних для виконання, зазначених у кошторисі робіт, замовник перераховує на рахунок підрядника 30% кошторисної вартості. Остаточний розрахунок проводиться згідно актів виконаних робіт по формі КБ-2 протягом 3-х днів із дня підписання акту здавання-приймання робіт двома сторонами. Згідно п. 4.1.4 підрядник зобов'язувався подати замовникові на підписання акт здавання-приймання виконаної роботи до 15 грудня 2009р..

За твердженням позивача, за договором ним було перераховано 28000грн., але замовлені роботи відповідач не виконав і тому по ДП „ООРТПЦ” наполягає на своїх позовних вимогах. На підтвердження означених обставин позивачем надано лише підписаний ним в односторонньому порядку акт звіряння взаєморозрахунків /а.с.10/.

Суд вірно визначив, що означеного документу замало для встановлення фактичних правовідносин сторін за договором від 1.10.09р., але він не вчинив дій по підготовці справи до розгляду, передбачених  п.4 ст.65 ГПК України і необхідних в даному випадку для забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, оскільки не витребував належні докази наведених в позові обставин, а саме: платіжні доручення, наведені в акті звірки взаєморозрахунків; акти обстеження об'єкту будівництва, або інші докази відмови відповідача від виконання зобов'язань за договором; докази звернення ДП „ООРТПЦ” до відповідача в порядку ст.188 ГК України з пропозицією про розірвання договору.  З матеріалів справи вбачається, що суд просив позивача надати лише докази сплати державного мита у сумі 85 грн., витяг  від державного реєстратора та довідку про знаходження відповідача в ЄДРПОУ.

Крім того, господарський суд першої інстанції не надав відповідачу можливості реалізувати  в даному процесі конституційні та процесуальні права, висловити свої позицію та доводи та надати свої докази, оскільки розглянув позов та прийняв рішення за відсутності представника відповідача, який належним чином не був повідомлений про час та місце засідання суду, що підтверджено матеріалами справи /а.с. 38-40 –довідка почти про відсутність вулиці Центральної суперечить повідомленню на а.с.19/.  Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення. За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2011р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального правах.

Що стосується суті спору, то колегія вважає резолютивну частину рішення суду першої інстанції вірною, але з інших підстав.

Щодо першої вимоги, то відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. З огляду на положення ст.16 ЦК України, спосіб захисту цивільних прав та інтересів шляхом визнання протиправною односторонньої відмови відповідача від виконання договору не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки така протиправність встановлена законом, зокрема ст. ст. 525, 651 ЦК України і не потребує окремого її визнання, а конкретні обставини відмови встановлюється судом в кожному спорі, як оціночне поняття. Невірний вибір способу захисту порушеного права є підставою для відмови у цій частині позову.

Шодо вимоги про стягнення 28000 грн. за переліченими позивачем статтями  ЦК та ГК України, то колегія вважає її безпідставною, оскільки, як вбачається з платіжних доручень №3657, №2203, №2248, №1182 наданих скаржником з апеляційною скаргою,  позивач після оплати в день укладання договору авансу /9680 грн./, у період з 23.03.2010р. по 10.06.2010р., тобто після завершення терміну дії договору, продовжував виплачувати відповідачу зазначену суму. Згідно з п.3.1.1 договору єдиною підставою оплати коштів після внесення авансу є підписання актів виконаних робіт. Колегією суддів, в судовому засіданні встановлено, що позивач не здійснював обстеження замовленого будівництва та не складав акт про його стан, він також не заявляв жодних претензій з цього приводу відповідачу і не має письмових повідомлень відповідача про припинення будівельних робіт чи про відмову від договору. За умови відсутності будь-яких матеріальних доказів відмови відповідача від виконання договору, факт оплати позивачем за межами строку, встановленого п. 3.1.2 договору, виконаних робіт, на думку колегії, свідчить про фактичне виконання робіт відповідачем. До того ж, позов в цій частині грунтується на порушені відповідачем відповідних умов договору, але договором не передбачено обов'язок відповідача повернути отримані за договором кошти. Таким чином судова колегія вважає, що підстави для стягнення з відповідача перерахованих позивачем коштів відсутні.

Щодо вимоги про визнання договору розірваним, то вона за зазначених обставин теж не може бути задоволеною. Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом. Позивач вимоги зазначеної статті не виконав, пропозицію розірвати договір відповідачу не надсилав, доказів наявності інших підстав для розірвання договору не надав, тому судова колегія не може визнати договір №38 від 01.10.2009р. розірваним.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний цент” слід задовольнити частково, рішення  господарського суду Одеської області від 18 лютого 2011 року по справі № 9/282-10-5443 – скасувати з процесуальних мотивів, а  у позові відмовити.

                    Керуючись ст.ст. 99, 101-106, ГПК України, колегія суддів, -

                                           П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр” –задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 18.02.11р. по справі № 9/282-10-5443-скасувати,  у позові відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                         Г.П. Разюк

Суддя                                                                                М.С. Петров   

Суддя                                                                                С.І.  Колоколов

Повний текст постанови складено  7.04.2011р.