Ухвала

від 15.02.2011 по справі 2а-5622/08

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 р. Справа № 44025/09

Колегія суддів Ль вівського апеляційного адмі ністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Старунського Д.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку пись мового провадження апеляцій ну скаргу управління Пенсійн ого фонду України в місті Хус т та Хустському районі Закар патської області на постанов у Закарпатського окружного а дміністративного суду від 22 т равня 2009 року по справі за позо вом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м істі Хуст та Хустському райо ні Закарпатської області про нарахування та стягнення пі двищення до пенсії, -

ВСТАНОВИЛА :

В грудні 2008 року ОСОБА_1 зв ернулась до суду з позовом до відповідача про нарахування та стягнення підвищення до п енсії за період 2006-2007 роки, зазна чивши, що ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищен ня до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яке відповід ач не виплачує.

Постановою Закарпатськог о окружного адміністративно го суду від 22 травня 2009 року поз ов задоволено частково. Визн ано бездіяльність відповіда ча щодо невиплати позивачу п ідвищення до пенсії у розмір і, встановленому ст. 6 Закону У країни «Про соціальний захис т дітей війни» протиправною. Зобов»язано управління Пенс ійного фонду України в місті Хуст та Хустському районі За карпатської області нарахув ати на користь ОСОБА_1 під вищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Зак ону України «Про соціальний захист дітей війни» за періо д з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведени х виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначена постанова мотив ована тим, що позивач є дитино ю війни, а рішенням Конституц ійного Суду України від 09.07.2007 ро ку визнано такими, що не відпо відають Конституції України положення Закону України «П ро Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежується д ія ст. 6 Закону України «Про со ціальний захист дітей війни» , відтак, вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсі ї є підставними та обґрунтов аними за період з 09 липня 2007 рок у по 31 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнято ю постановою, управління Пен сійного фонду України в міст і Хуст та Хустському районі З акарпатської області подало апеляційну скаргу до Львівс ького апеляційного адмініст ративного суду, в якій просит ь скасувати оскаржувану пост анову і прийняти нову, якою ві дмовити в задоволенні позовн их вимог.

В апеляційній скарзі апеля нт вказує на те, що судом першо ї інстанції порушено норми м атеріального та процесуальн ого права, що призвело до непр авильного вирішення справи.

За відсутності клопотань в ід усіх осіб, які беруть участ ь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадж ення за наявними у справі мат еріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наяв них у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС У країни із змінами і доповнен нями, внесеними згідно із Зак оном України від 07.07.2010 року N 2453-VI), щ о є достатнім для розгляду да ної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного ад міністративного суду, дослід ивши матеріали справи та дов оди апеляційної скарги, коле гія суддів вважає, що апеляці йну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суд у без змін з наступних підста в.

Задовольняючи частково по зовні вимоги позивача, суд пе ршої інстанції виходив з тог о, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповід ним посвідченням, а відтак, ві н має право на підвищення до п енсії відповідно до ст. 6 Закон у України «Про соціальний за хист дітей війни». Щодо позов них виплат щодо спірних випл ат за 2006 рік, то Законом України «Про державний бюджет на 2006 рі к» було зупинено дію ст. 6 Зако ну України «Про соціальний з ахист дітей війни», однак Зак оном України від 19.01.2006 року №3367-І У дію цієї статті було віднов лено, але встановлено, що піль ги дітям війни, передбачені а бзацом сьомим статті 5, запров аджуються з 01 січня 2006 року, а ст аттею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюдж ету у першому півріччі, у поря дку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодж енням з Комітетом верховної ради України з питань бюджет у. Тобто, такі підвищення до пе нсії повинні були здійснюват ись у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не н астали, в задоволенні позовн их вимог щодо виплати держав ної соціальної допомоги за 2006 рік слід відмовити.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року виз нано такими, що не відповідаю ть Конституції України полож ення Закону України «Про дер жавний бюджет України на 2007 рі к», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни» визн ано неконституційними та так ими, що втрачають чинність з д ня ухвалення Конституційним Судом України Рішення. При ць ому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення ма є преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у з в'язку з правовідносинами, як і виникли внаслідок дії поло жень статей зазначених закон ів, що визнані неконституцій ними та є обов'язковим до вико нання на території України, о статочним і не може бути оска ржене.

Суд першої інстанції задов ольняючи частково позовні ви моги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенс ії позивачу заподіяна протип равними діями відповідача. К олегія суддів вважає вірним способом відновлення поруше ного права позивача покладен ня обов' язку на відповідача провести належне нарахуванн я та виплату підвищення до пе нсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни» з урахуванн ям виплачених позивачу сум.

Колегія суддів також погод жується з висновком суду пер шої інстанції щодо наявності правових підстав для відмов и в задоволенні позовних вим ог позивача щодо виплати під вищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, що, на думк у колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Консти туції України закони, інші пр авові акти або їх положення, щ о визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухв алення Конституційним судом України рішення про їх некон ституційність.

Колегія суддів також вважа є за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетног о фінансування на виплату, пе редбачених Законом України « Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невико нання відповідним суб' єкто м владних повноважень поклад ених на нього зобов' язань, о скільки реалізація особою пр ава, що пов' язане з отриманн ям бюджетних коштів, яке базу ється на спеціальних та чинн их на час виникнення спірних правовідносин нормативно-пр авових актах національного з аконодавства, не може бути по ставлена у залежність від бю джетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав лю дини у справі “Кечко проти Ук раїни”).

Оскільки правові положенн я, які передбачають виплату п ідвищення до пенсії дітям ві йни є чинними, а позивач належ ить до вказаної групи осіб і м ає право на її отримання, орга ни державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір т акої допомоги.

Стосовно посилань апелянт а на те, що законодавством Укр аїни не визначено поняття «м інімальна пенсія за віком» я к розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст . 6 Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни», то ко легія вважає за необхідне вк азати про наступне.

За чинним законодавством У країни розмір мінімальної пе нсії за віком визначається л ише за правилами ст. 28 Закону У країни «Про загальнообов' я зкове державне пенсійне стра хування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний ро змір пенсії за віком, встанов лений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виклю чно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законо давством інший мінімальний р озмір пенсії за віком не визн ачений, слід застосовувати ц ей розмір.

З огляду на викладене, коле гія суддів приходить до висн овку про те, що суд першої інст анції правильно встановив об ставини справи, ухвалив зако нне та обґрунтоване судове р ішення з додержанням норм ма теріального і процесуальног о права, доводи апеляційної с карги не спростовують виснов ків суду, а тому підстав для йо го скасування немає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п. 1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Ко дексу адміністративного суд очинства України, колегія су ддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управлі ння Пенсійного фонду України в місті Хуст та Хустському ра йоні Закарпатської області з алишити без задоволення, а по станову Закарпатського окру жного адміністративного суд у від 22 травня 2009 року по адміні стративній справі №2а-5622/08 - бе з змін.

Ухвала апеляційного суду н абирає законної сили через п 'ять днів після направлення к опій особам, які беруть участ ь у справі, але може бути оскар жена у касаційному порядку ш ляхом подачі касаційної скар ги безпосередньо до адмініст ративного суду касаційної ін станції протягом двадцяти дн ів з дня набрання нею законно ї сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді : Д.М. Стар унський

В.В. Ніколі н