Рішення

від 22.02.2011 по справі 12/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/132

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.02.11 р.                                                                                    Справа № 12/132                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації „Київреклама”, м. Київ, ідентифікаційний код 26199714

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чілі – Піца”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33633767

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 8245, 56 грн., індексу інфляції у сумі 980, 57 грн., 3% річних у сумі 226, 35 грн., пені  у сумі 122, 77 грн., штрафу – 1288, 02 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача  – не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 24.01.2011р. на 08.02.2011р., з 08.02.2011р. на 22.02.2011р.

У судовому засіданні 22.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

      Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації „Київреклама”, м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва  з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чілі – Піца”, м. Київ (далі – Відповідач) про  стягнення суми основного боргу у розмірі 8245, 56 грн., індексу інфляції у сумі 980, 57 грн., 3% річних у сумі 226, 35 грн., пені  у сумі 122, 77 грн., штрафу – 1288, 02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором  № 00311 від 29.08.2007р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість за період з червня 2008р. по лютий 2010р., та підстави для нарахування інфляції, 3% річних, пені та штрафу.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав Рішення Київської міської ради „Про реорганізацію госпрозрахункової організації „Київреклама” від 28.09.2006р. №8/65, довідку АА №148456, договір №00311 від 29.08.2007р. з додатковою угодою № ТК/0001 від 29.08.2007р., рахунки-фактури, довідку щодо розміру основної заборгованості, розрахунок штрафних санкцій.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 44-46, 47-1, 49, 54-57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2010р. справу №12/132, порушену за вказаними позовом, направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області – за встановленим місцем знаходження Відповідача.

Ухвалою від 04.01.2011р. Господарський суд Донецької області прийняв справу №12/132 до свого провадження.

Відповідач в перебігу розгляду справи в Господарському суді м. Києва та Господарському суді Донецької області у судові засідання жодного разу не з'явився, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалам справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.82, 83), достовірність яких презюмується 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.  

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Позивач у судові засідання до Господарського суду Донецької області також не з'являвся, хоча повідомлявся про такі засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, вказаною в позовній заяві.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України  за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представників сторін та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки судом було вжито всіх заходів з належного повідомлення та надано достатньо часу для формулювання позиції по суті спору з доданням відповідних підтверджуючих доказів 9у разі наявності).

В свою чергу, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2007р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі начальника Черепа Сергія Валерійовича (Робочий орган), Комунальним підприємством „Київ реклама” в особі директора Максимця Бориса Миколайовича (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чілі-Піца” (Розповсюджувач зовнішньої реклами) укладений договір №00311 (а.с.а.с.13-23), згідно п.п. 2.1 якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове платне користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами, а Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується використовувати надане (-і) місце (-я) відповідно до умов Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснювати оплату за його (-їх) користування.

Згідно до п. 2.2. договору місце (-я) для розміщення рекламного засобу зазначається (-ються) в додаткових угодах Договору, які є його невід'ємною частиною.

За умовами п.п. 3.3.1., 3.3.2. Підприємство управнене своєчасно отримувати від Розповсюджувача зовнішньої реклами плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, а також нараховувати і вимагати від Розповсюджувача зовнішньої реклами сплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.  В свою чергу, п. 3.6.14. договору своєчасне і в повному обсязі внесення на поточний рахунок Підприємства плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у порядку та розмірах, передбачених розділом 4 договору, віднесено до обов'язків Відповідача.

Відповідно до п. 4.1 договору сторонами передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного засобу встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складаються з базової плати. що включає в себе базові тарифи, перемножені на коефіцієнти диференціації в залежності від зони розміщення рекламного засобу, та коригуючи коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до договору. Зокрема п.4.2 договору передбачено, що підставою для нарахування та внесення Відповідачем на поточний рахунок Позивача плати є Договір та відповідні Додаткові угоди до нього.

Пункт 4.3. договору встановлює, що розрахунки здійснюються Розповсюджувачем зовнішньої реклами що місячно не пізніше 25-го числа поточного місяця на визначений поточний рахунок Підприємства. При цьому, згідно п. 4.5. плата сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі, об'єднання яких для проведення платежів не допускається. Водночас, неотримання Розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунку в строки, визначені договором, не звільняє його від внесення плати за договором  та не є перешкодою для нарахування Підприємством штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.

За змістом п.4.10. договору Розповсюджувач реклами не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу, дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до п. 7.4. договору за несвоєчасну, або неповне внесення плати встановлена відповідальність Розповсюджувача зовнішньої реклами у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Крім того,  п.7.5 договору встановлює відповідальність Розповсюджувачу зовнішньої реклами за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобів, що складає більше одного місця, також і у вигляді штраф в розмірі 15% простроченої суми.

Додатковою угодою №ТК/0001 від 29.08.2007р. сторонами було передбачене надання Робочим органом Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця відповідно дозволу №15560-07 за адресою Голосіївський р-н, вул.. Червоноармійська, 48 (п. 1), із встановленням базовою місячної плати у розмірі 172,73грн. з урахуванням ПДВ (п.2.1.), зі строком дії до 31.07.2012р. (п.3.1.).

В перебігу дії договору задля забезпечення виконання грошових зобов'язань Позивачем були складені рахунки за період з червня 2008р. по лютий 2010р.  (а.с.а.с. 26-47) на загальну суму 8888,81грн. разом із ПДВ, через неповну сплату яких позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягненні окрім заборгованості також і  інфляційну індексацію, 3% річних, пені та штрафу згідно наданого розрахунку (а.с.а.с.49, 50).

За наданої довідки про стан розрахунків Відповідача (а.с.48) за підписом співробітника фінансово-аналітичного відділу Позивача вбачається, що заборгованість Розповсюджувача реклами за період з 01.01.2007р. по 28.02.2010р. станом на 19.03.2010р. становить 8587,2грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченим ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов'язані підстави виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних, інфляції, пені та штрафу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України,  Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р.  інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що   плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007р., передбачає укладання договору на розміщення рекламної конструкції і здійснення платежів за ним до міського бюджету.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №00311 від 29.08.2007р. близький до договору найму, адже опосередковую тимчасове платне користування місцями для розміщення зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи застосовуваних судом в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України за аналогією  ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов'язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату, суд зазначає, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір №00311 від 29.08.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щоквартального здійснення платежів за тимчасове  користування місцями розміщення зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, до 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання  за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати за користування місцями до розміщення зовнішньої реклами за наявними у справі рахунками – і жодних доказів протилежного суду згідно вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.  Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних і інфляційну індексацію за весь період прострочення.

Перевіривши складений Позивачем розрахунок позовних вимог в цій частини суд дійшов висновку про його відповідність умовам договору, встановленим обставинами і арифметичну вірність, з огляду на що задовольняє вимоги про стягнення:

-          заборгованості в сумі 8245,56грн.;

-          інфляційної індексації  у розмірі 980,57грн.

-          3% річних у розмірі 226,35грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати та штрафу відповідно сформульована безпосередньо у п.п. 7.4., 7.5. договору №00311, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривалість прострочення платежу, суд, з урахуванням визначення розміру заявленої до стягнення пені із дотриманням  ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсягу – в сумі 122,77грн.

В свою чергу, здійснена судом перевірка розрахунку вимог щодо штрафу також вказує на обґрунтованість стягнення з цієї підстави  визначених 1288,02грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації „Київреклама”, м. Київ (ідентифікаційний код 26199714) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чілі – Піца”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33633767) про стягнення суми основного боргу у розмірі 8245, 56 грн., індексу інфляції у сумі 980, 57 грн., 3% річних у сумі 226, 35 грн., пені  у сумі 122, 77 грн., штрафу – 1288, 02 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чілі – Піца”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33633767) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації „Київреклама”, м. Київ (ідентифікаційний код 26199714) суму основного боргу у розмірі 8245, 56 грн., індексу інфляції у сумі 980, 57 грн., 3% річних у сумі 226, 35 грн., пені  у сумі 122, 77 грн., штрафу – 1288, 02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чілі – Піца”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33633767) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації „Київреклама”, м. Київ (ідентифікаційний код 26199714) державне мито в сумі 108,64грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 24.02.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.