Рішення

від 12.02.2008 по справі 16/4007-2-1781/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И   

"12" лютого 2008 р.                                                   

Справа №  16/4007-2-1781/06

Господарський суд Черкаської

області у складі головуючого судді Спаських Н.М., при секретарі Волна С.В., за

участі представників сторін --

від позивача: ОСОБА_2 - директор;

від відповідача: ОСОБА_1 -

особисто;

треті особи: Голик Ю.В. від

Черкаської митниці

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Черкаси справу за  позовом

Приватного підприємства "Страуспарк" до ОСОБА_1 про повернення

грошових коштів, пов'язаних з доставкою іноземних інвестицій на територію

України та зобов'язання вчинити певні дії 

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про  стягнення з відповідача по справі 145 577,35

грн. коштів як збитків, пов'язаних із доставкою іноземних інвестицій на

територію України; про зобов'язання відповідача оплатити вивезення іноземної

інвестиції у вигляді племінної птиці страуса та промислового інкубатора для

штучного висиджування страусиних яєць за кордон. У складі судових витрат

позивач також просить стягнути з відповідача 7270,00 грн. коштів на допомогу

адвоката. Додатковими письмовими поясненнями від 24.10.2007 року позивач вимоги

частково змінив і просить замість зобов'язання відповідача оплатити вивезення

інвестиції зобов'язати його зняти іноземні інвестиції з реєстрації в Управлінні

ЗЕЗ Черкаської облдержадміністрації. Представники позивача вимоги підтримали і

просять їх задовольнити.

          Представник відповідач проти

задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності та просить у

задоволенні позову відмовити повністю.

          Третя особа вирішення спору залишає

на розсуд суду. 

          Заслухавши доводи та пояснення

представників сторін, дослідивши наявні у справі докази. судом було встановлено

наступне:

          У відповідності до ст. 33 ГПК

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона спирається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

          З матеріалів справи вбачається, що

справа попередньо розглядалася судом загальної юрисдикції (Придніпровський

районний суд м. Черкаси), яким 19.09.2006 року було прийнято рішення про повне

задоволення позовних вимог позивача ( а.с. 163-165, том1). Ухвалою апеляційного

суду Черкаської області від 21.11.2006 року ( а.с. 211-214 том 1) дане  рішення було залишено без змін.  Постановою Вищого господарського суду України

від 20.06.2007 року ( а.с. 292-295 том 1) рішення та ухвалу місцевого суду і

апеляційної інстанції по даній справі було скасовано, а справу передано на

новий розгляд до господарського суду Черкаської області з мотивів неповного

з'ясування відносин сторін щодо 

здійснюваної ними інвестиційної діяльності у відповідності до Закону

України "Про інвестиційну діяльність".

          У відповідності до ст. 111-12 ГПК

України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є

обов'язковими для суду  першої інстанції

під час нового розгляду справи.

          При новому розгляді справи судом

було з'ясовано наступне:

          Згідно наявних у справі копій

установчих документів ПП "Страуспарк", засновниками даного

підприємства стали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1

          В редакції статуту ПП

"Страуспарк" від 26.08.2004 року ( а.с. 59-68, том 2), ОСОБА_1

мав  47 % в статутному фонді

підприємства, що складало 229 153,20 грн.

          Протоколом № 1 від 20 травня 2005

року було затверджено договір про умови створення та діяльності Приватного

підприємства "Страуспарк" ( а.с. 22, том 1), який знаходиться в с.

Свидівок Черкаського р-ну Черкаської області.

          Цим договором засновниками ПП

"Страуспарк" було збільшено свої внески, в результаті чого  частка ОСОБА_4 у статутному фонді

підприємства склала 4%, а решти учасників 

( в т.ч. і ОСОБА_1 ) - по  32 % і

визначено їх  новий грошовий розмір.

Вартість частки ОСОБА_1 у статутному фонді ПП "Страуспарк" згідно

останніх змін становить 275 797,44 грн.

          Пунктом 4 ст. 4 договору про умови

створення ПП "Страуспарк" визначено, що засновники вносять свої

внески грошима, майном або в іншій, погодженій зборами засновників формі.

          Договором про умови створення ПП

"Страуспарк" також визначено, що всі засновники вносять свої вклади

коштами, а відповідач - інкубатором та допоміжним обладнанням до нього для

вирощування страусів та поголів'я страусів, що оцінюється зборами засновників в

суму 229 153,20 грн. Кількість  та

вартість інвестиції відповідача повинна визначатися згідно специфікацій, які є

невід'ємною частиною договору про створення ПП "Страуспарк" з

обов'язковим посвідченням їх обома сторонами. 

          Умови внесення інвестицій для

засновників є однаковими в статуті ПП "Страуспарк" в обох редакціях

та договорі про умови створення ПП "Страуспарк".

          З матеріалів справи вбачається, що до

укладення договору  про умови створення

ПП "Страуспарк"  та  реєстрації його статуту в новій редакції

відповідач по справі ввіз на територію України іноземну інвестицію та

зареєстрував її інформаційними повідомленнями згідно ст. 13 Закону України

"Про режим іноземного інвестування" ( а.с. 29-33 том1 та а.с. 97 том

2 ).

          Іноземну інвестицію склали

промисловий інкубатор для штучного висиджування страусиних яєць (складається із

трьох частин, вартість однієї частини 33 681,99 грн.) та  40 страусів загальною вартістю 88 735,57 грн.

Загальна вартість зареєстрованих іноземних інвестицій склала 189 781,54

грн.                      

          За доводами представників обох

сторін, з мотивів невиконання українськими засновниками своїх зобов'язань по

створенню ПП "Страуспарк" та формування його статутного фонду,  ОСОБА_1 07 грудня 2005 року склав  заяву про вихід із засновників ПП

"Страуспарк" та передав її підприємству з вимогою повернути йому

іноземні інвестиції згідно до умов статутних документів (а .с. 28 том1).

          Протоколом № 5 від 17.01.2006 року (

а.с. 100, том 2) засновники ПП "Страуспарк" не погодили ОСОБА_1 вихід

з підприємства до погашення збитків підприємству, митних зборів та штрафних

санкцій.

          За доводами позивача, доставка

іноземної інвестиції здійснювалася за рахунок позивача по справі що

підтверджується первинними документами у справі на загальну суму 145 577,35

грн. (а.с. 36-77 том 1), з них 34200,00 грн. погашено векселів по митних

платежах. При перерахунку та перевірці сум з первинних документів стосовно

приналежності призначення платежу до внесення іноземної інвестиції судом

встановлено, що підтверджена сума витрат складає  лише 131 672,85 грн.

          У відповідності до п. 4 ст. 12 ГПК

України до спорів з корпоративних відносин відносяться спори між господарським

товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі

учасником, який вибув, а також між учасниками, засновниками господарських

товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням

діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

          Виходячи з цього, підприємство

позивача не може бути учасником корпоративних відносин, бо не є господарським

товариством.

          Таким чином, слід констатувати, що

відносини сторін знаходяться в сфері дії законодавства про інвестиційну

діяльність.

          У відповідності до ст. 1,2,4 Закону

України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 року № 1560 (

далі - Закон № 1560) зі змінами та доповненнями, інвестиціями є всі види

майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької

та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або

досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути в т.ч. кошти, цільові

банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, рухоме та нерухоме майно

(будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності). Інвестиційною

діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави

щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність може здійснюватися на

основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами,

господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і

релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на

колективній власності. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке

майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах

народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна

продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові

права.

          Виходячи з положень ст. 5 Закону №

1560 суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути

громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори

- суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення

власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти

інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів,

покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної

діяльності.  Учасниками

інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших

держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі

доручення інвестора.

          Таким чином, з обставин справи

випливає, що інвестором є ОСОБА_1, а учасниками інвестиційної діяльності є

громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які об'єдналися всі разом для створення ПП

"Страуспарк", як підприємства із залученням іноземної інвестиції. З

огляду на те, що інвестиція  вносилася як

вклад у ПП "Страуспарк" і всі учасники були об'єднані створеним ними

ПП "Страуспарк", то  при виході

ОСОБА_1 із цього підприємства та припиненні інвестиційної діяльності  ОСОБА_1 слід вважати інвестором, а ПП

"Страуспарк" учасником інвестиційної діяльності, оскільки дане

підприємство не припинило своєї діяльності і все ще об'єднує засновників

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які приймали рішення по інвестиційну діяльність.

        Згідно ст. 9 Закону № 1560 основним

правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної

діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення

зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не

суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів

інвестиційної діяльності.

          Таким договором є договір про умови

створення та діяльності ПП "Страуспарк", затверджений зборами

засновників від 20.05.2005 року протокол № 1 ( а.с. 22 том 1). За умовами

договору про створення вихід учасника з підприємства включає в себе поняття

добровільний вихід та виключення з числа учасників.

          У відповідності до ст. 21 Закону №

1560 зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться за рішенням:

інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної

діяльності або за рішенням 

правомочного державного органу.

            У відповідності до ст. 22 ЦК

України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала внаслідок знищення

свого майна та витрати, які вона мусить зробити для відновлення свого

порушеного права (реальні збитки), а також упущена вигода.

          З матеріалів справи вбачається, що

інвестор ОСОБА_1 07.12.2005 року склав нотаріально посвідчену заяву з проханням

вивести його зі складу засновників ПП "Страуспарк" та повернути

іноземні інвестиції з причини невиконання українськими засновниками своєї

частини зобов'язань по формуванню статутного фонду ПП "Страуспарк".  

          Між сторонами по справі виник спір з

приводу повернення інвестиції і рішенням Черкаського районного суду Черкаської

області від 12.04.2006 року, яке було залишено без змін ухвалою Верховного суду

України від 16.10.2006 року ( а.с. 45-48 том. 2) ПП "Страуспарк" було

зобов'язано повернути ОСОБА_1 іноземну інвестицію в повному об'ємі - 40 шт.

страусів та інкубатор для висиджування яєць. Даним рішенням встановлено факт,

що ОСОБА_1 припинив інвестиційну діяльність і подав заяву про вихід з

підприємства. Днем виходу з товариства суд встановив 17 січня 2006 року.

Інвестицію ОСОБА_1 згідно цього рішення суду було повернуто як гарантію

здійснення іноземних інвестицій, передбачених ст.11 Закону № 1560 та ст. 399 ГК

України.

          Як було вказано вище, у відповідності

до ст. 21 Закону № 1560 -- зупинення або припинення інвестиційної діяльності

провадиться за рішенням: інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки

учасникам інвестиційної діяльності. При цьому суд вважає,  що причина, по якій інвестором було прийнято

рішення про  припинення інвестиційної

діяльності значення не має, оскільки законодавець цього не встановлює. Отже,

обов'язок відшкодування збитків інвестором витікає з самого лише факту

припинення ним інвестиційної діяльності незалежно від причин такого припинення.

          При обговоренні цього питання між

сторонами було з'ясовано, що ОСОБА_1 не оскаржував в суді неправомірні  дії засновників ПП "Страуспарк"

щодо невиконання ними обов'язків по формуванню статутного фонду і реалізував

своє право на припинення інвестиційної діяльності через пред'явлення позову до

суду про примусове зобов'язання ПП "Страуспарк" повернути

інвестицію.  

      У відповідності до ст. 1 Закону України

"Про  режим іноземного  інвестування" ПП "Страуспарк"

має статут підприємства з іноземними інвестиціями, яким є підприємство

будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства

України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності,

становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з

іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Також це передбачено ст. 116 ГК України.

          Оцінивши складені сторонами  документи з приводу здійснення інвестиції та

діяльності ПП "Страуспарк" суд констатує, що учасники даного

підприємства не узгодили між собою порядок розподілу витрат та збитків від

господарської діяльності підприємства з іноземними інвестиціями. Чіткого

регулювання цієї ситуації не містять також і Закон № 1560 та  Закон України "Про  режим іноземного  інвестування".

            Ст. 8 ЦК України передбачає, що

якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного

законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом

цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію

закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до

загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

          Виходячи із правової природи  інвестиційної діяльності вона є найбільш

близькою до спільної діяльності, врегульованої главою 77 ЦК України.

          У відповідності до ст. 1130 та 1131

ЦК України -  за договором про спільну

діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення

юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.  Спільна діяльність може здійснюватися на

основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання

вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій

формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних

дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для

спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у

результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін,

якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

           Ст. 1137 ЦК України вказує, що

порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю

учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої

домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його

вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі

у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

          Таким чином,

суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін слід застосувати аналогію

закону і визначити, що понесені витрати створеного ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ОСОБА_1. Приватного підприємства "Страуспарк" його учасники несуть

пропорційно вартості своїх вкладів у статутний фонд підприємства, навіть якщо

ці вклади повністю не були внесені, що мало місце, виходячи з матеріалів

справи. Інвестиція ОСОБА_1 одночасно є його вкладом в ПП

"Страуспарк". При цьому право ОСОБА_1 забрати свою інвестицію в

повному об'ємі є непорушним виходячи з державного гарантування режиму

іноземного інвестування в Україні.

          Оскільки вартість частки ОСОБА_1

згідно останніх змін до статуту ПП "Страуспарк" склала 32%, то з

нього на відшкодування витрат ПП "Страуспарк" на доставку іноземної

інвестиції (заявлені збитки) слід стягнути лише 42 135,31 грн. ( 131 672,85 х

32%).

           В частині вимог про зобов'язання ОСОБА_1

зняти іноземні інвестиції з реєстрації в Управлінні ЗЕЗ Черкаської

облдержадміністрації, дана вимога до задоволення не підлягає, виходячи з

такого:

          За доводами обох сторін в даний час

ОСОБА_1 на виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від

12.04.2006 року було повернуто лише частину страусів та інкубатора і всі спірні

питання з приводу повернення інвестиції ще не закриті.

             У відповідності до ст. 1 ГПК

України до господарського суду зацікавлені особи мають право звертатися лише за

захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

          Згідно пояснень сторін, позивач

вимогою про  зобов'язання ОСОБА_1 зняти

іноземні інвестиції з реєстрації переслідує мету упередити стягнення з

підприємства коштів по векселю, виписаному при ввезенні іноземної інвестиції на

територію України згідно п. 15 Постанови КМУ № 937 від 07.08.1996 року, якою

передбачено, що якщо протягом 3х років з часу зарахування інвестиції на баланс

підприємства вона відчужується, то векселедавець ( ПП "Страуспарк)"

повинен заплатити ввізне мито. Ввізне мито не сплачується якщо інвестиція

вивозиться за кордон, що засвідчується вантажною митною декларацією.

          Оскільки у відносинах між сторонами

мало місце не відчуження іноземної інвестиції, а її репатріація (припинення

інвестиції та її повернення інвестором), то ввізне мито сплаті з боку ПП

"Страуспарк"  не підлягає. Доказу

відчуження інвестиції з боку ПП "Страуспарк" у справі немає.

          За змістом вимоги про зобов'язання

ОСОБА_1 зняти іноземну інвестицію з реєстрації 

позивач має намір зобов'язати вказану особу вчинити певні дії наперед,

без вказівки на те, що у позивача вже відбулося порушення його права, пов'язане

з незняттям інвестиції з реєстрації. Оскільки чинний ГПК України не передбачає

захист права позивача наперед, то у задоволенні цієї вимоги позивачу слід

відмовити повністю.

          Крім того, питання реєстрації інвестиції та

зняття її з обліку відносяться до виключної компетенції інвестора або

уповноваженої ним особи (Положення про Порядок державної реєстрації іноземних

інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996

), а тому примус стосовно здійснення реєстрації чи зняття інвестиції з

обліку з боку третіх осіб є втручанням  в

діяльність інвестора і є протизаконним.

          Виходячи з викладеного, в зв'язку із

частковим задоволенням позовних вимог на підставі ст. 49 ГПК України судові

витрати також стягуються із відповідача частково і на користь позивача слід

тягнути  465,84 грн. державного мита,

9,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2

326,40 грн. витрат на допомогу адвоката.

          Керуючись ст. 49, 82,85 ГПК України,

суд

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Стягнути із ОСОБА_1, громадянина

Нідерландів (АДРЕСА_1) АДРЕСА_2, ідентифікаційний код ------ на користь

Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Страуспарк",

ідентифікаційний код 33082635, 19622, Черкаська область, Черкаський район, с.

Свидівок, вул. Шевченка, 175а --- 42 135,31 грн. на відшкодування збитків,

пов'язаних із ввезенням і реєстрацією іноземної інвестиції, 465,84 грн.

державного мита, 9,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу та 2 326,40 грн. витрат на допомогу адвоката.

          В решті вимог в позові відмовити

повністю.

          Наказ видати.

Рішення суду може бути оскаржене до

Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                 

Н.М. Спаських