Постанова

від 23.06.2008 по справі 16/4007-2-1781/06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/4007-2-1781/06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

23.06.08 р.                                                                                          № 16/4007-2-1781/06          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

Головуючого судді                    Поліщука В.Ю. (доповідач у справі),

суддів:                                        Агрикової О.В.,

Жук Г.А.,

при секретарі судового засідання Рустам‘яні Е.А.,

розглядаючи апеляційне подання Заступника прокурора Черкаської області,

та апеляційну скаргу Рибальченка Сергія Миколайовича,

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року,

у справі №16/4007-2-1781/06 (суддя –Спаських Н.М.),

за позовом Приватного підприємства «Страуспарк»(с.Свидівок, Черкаська область),

до Рибальченка Сергія Миколайовича (м.Черкаси),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаська митниця (м.Черкаси),

           Управління зовнішніх зносин та Європейської інтеграції Черкаської обласної державної адміністрації (м.Черкаси),

про повернення грошових коштів, пов'язаних з доставкою іноземних інвестицій на територію України та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників учасників судового провадження:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від Черкаської митниці: не з'явився;

від Управління зовнішніх зносин та Європейської інтеграції Черкаської обласної державної адміністрації: не з'явився;

від прокуратури: Матвіець В.В. –посвідчення №54 від 28.03.2005 року;

ВСТАНОВИВ:

ПП з іноземними інвестиціями «Страуспарк»звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовною заявою до Рибальченка С.М. про стягнення 145577 грн. 35 коп. збитків пов'язаних з доставкою іноземної інвестиції на територію України та зобов'язання відповідача оплатити вивезення іноземної інвестиції у вигляді племінної птиці страуса та промислового інкубатора для штучного висиджування страусиних яєць за кордон (том 1, арк. справи 4-6). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок того, що відповідачем, яким до статутного фонду позивача були внесені іноземні інвестиції у вигляді племінної птиці страуса та промислового інкубатора для штучного висиджування страусиних яєць, ці інвестиції були забрані із статутного фонду, то за переконанням позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, отримані підприємством під час оформлення цих інвестицій.

Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 19.09.2006 року позов ПП з іноземними інвестиціями «Страуспарк»було задоволено. З відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення 145577 грн. 35 коп. –збитків, 7200 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат по оплаті адвокатських послуг, 1456 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 118 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Водночас, зазначеним судовим рішенням відповідача було зобов'язано зняти іноземні інвестиції з реєстрації в Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Черкаської обласної адміністрації і перерахувати на рахунок позивача грошові кошти необхідні для оплати витрат із вивезенням іноземної інвестиції у вигляді племінної птиці страуса та промислового інкубатора для штучного висиджування страусиних яєць за межі України. Рішення місцевого суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, які підтверджені належними засобами доказування (том 1, арк. справи 163-165).

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21.11.2006 року рішення Придніпровського суду м. Черкаси було залишено без змін (том 1, арк. справи 202-214).

Ухвалою Верховного Суду України від 19.02.2007 року касаційну скаргу Рибальченка С. М. на рішення Придніпровського суду м. Черкаси від 19.09.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21.11.2006 року передано для розгляду Вищому господарському суду України. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження та направляючи справу до Вищого господарського суду України, Верховний Суд України зазначив, що ця справа має бути розглянута в порядку господарського судочинства відповідно до п.4) ч.1 ст.12 ГПК України (том 1, арк. справи 237-238).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2007 року касаційну скаргу Рибальченка С. М. задоволено частково; рішення Придніпровського суду м.Черкас від 19.09.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21.11.2006 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. Скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що судами не було повно та всебічно з'ясовано обставини щодо умов здійснення інвестиційної діяльності між суб'єктами інвестиційної діяльності та того хто був учасником інвестиційної діяльності, а хто інвестором. При цьому, як вбачається з мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України, під час нового розгляду справи судам необхідно встановити обставину щодо того, в який об'єкт було вкладено відповідну інвестицію відповідно з ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Крім того, за переконанням господарського суду касаційної інстанції, попередніми судовими інстанціями не було досліджено умови щодо покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача оплати вивезення іноземної інвестиції, Вищий господарський суд України вказав на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено правової природи цих правовідносин та не дано їм правової оцінки (том 1, арк. справи 292-295).

Під час нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 8.08.2007 року було порушено провадження у цій справі та присвоєно їй №16/4007-2-1781/06 (том 2, арк. справи 9). Водночас, зазначеною ухвалою до участі у справу були залучені у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Черкаська митниця та Управління зовнішніх зносин та Європейської інтеграції Черкаської обласної державної адміністрації.

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, позивачем були подані письмові пояснення, уточнення, додаткові обґрунтування та збільшення позовних вимог, відповідно до яких, позивач просив стягнути з відповідача 145222 грн. 85 коп. - збитків пов'язаних з доставкою іноземної інвестиції на територію України та 34200 грн. 00 коп. –грошових коштів пов'язаних із частковим погашенням сум векселів митних платежів, а також зобов'язати відповідача зняти іноземні інвестиції з реєстрації в Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Черкаської обласної адміністрації (том 2, арк. справи 133-135).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06 позов ПП з іноземними інвестиціями «Страуспарк»було задоволено частково, присуджено до стягнення з Рибальченка С.М. на користь ПП з іноземними інвестиціями «Страуспарк»42135 грн. 31 коп. –відшкодування збитків, пов'язаних із ввезенням і реєстрацією іноземної інвестиції, 465 грн. 84 коп. –в якості відшкодування державного мита, 9 грн. 60 коп. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2326 грн. 40 коп. –в якості відшкодування витрат на допомогу адвоката. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з приписів ст. 1137 ЦК України, відповідно до якої, порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якої учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною. За наведених обставин, місцевий господарський прийшов до висновку, що до правовідносин сторін слід застосувати аналогію закону і визначити, що понесені витрати створеного Ковтуновим О.О., Славіковською М.В., Калюжним С.В. та Рибальченком С.М. ПП «Страуспарк»його учасники несуть пропорційно вартості своїх вкладів у статутний фонд підприємства, навіть якщо ці вклади повністю не були внесені. При цьому, господарський суд першої інстанції вказав на те, що право Рибальченка С.М. забрати свою інвестицію в повному об'ємі є непорушним виходячи з державного гарантування режиму іноземного інвестування в Україні. Поряд з цим, відповідно до мотивувальної частини рішення, місцевий господарський суд встановив, що оскільки у відносинах між сторонами мало місце не відчуження іноземної інвестиції, а її репатріація (припинення інвестиції та її повернення інвестором), то ввізне мито сплаті з боку ПП «Страуспарк»не підлягає (том 2, арк. справи 175-177).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/3/39/456 від 5.03.2008 року), в якій скаржник просить рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року по справі №16/4007-2-1781/06 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник вважає, що вказане рішення місцевого господарського суду є таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи.

Разом з тим, до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційним поданням (вх.№2-04/3/38/512 від 5.03.2008 року) звернувся Заступник прокурора Черкаської області, в якому прокурор просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року виключивши із мотивувальної частини обґрунтування висновків суду, які стосуються відсутності обов'язку позивача по сплаті ввізного мита. Апеляційне подання мотивовано зокрема тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставин справи, що призвело до невірного вирішення спору з порушенням норм процесуального права, відповідно з чим, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та предметної підсудності. Так, за переконанням апелянта, місцевим господарським судом було помилково зроблено висновок в мотивувальній частині судового рішення щодо того, що позивач не зобов'язаний сплачувати ввізне мито, встановлене п.15) Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №937 від 7.08.1996 року).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.03.2008 року апеляційна скарга Рибальченка С.М. та апеляційне подання Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року по справі №16/4007-2-1781/06 були прийняті до розгляду та об'єднані в одне апеляційне провадження.

Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.04.2008 року, від 23.06.2008 року склад колегії суддів по справі №16/4007-2-1781/06 було змінено (з підстав зазначених у розпорядженннях).

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року у зв'язку з закінченням повноважень судді Мазур Л.М., склад колегії суддів було змінено на наступний: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді –Зеленіна Н.І., Агрикова О.В.

Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.04.2008 року, від 22.04.2008 року, від 21.05.2008 року розгляд апеляційної скарги відкладався, у зв'язку з нез'явленням в судові засідання апеляційного господарського суду представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 23.06.03.2008 року з метою обговорення обставин справи та прийняття у справі судового рішення оголошувалась перерва до 23.06.2008 року.

Скаржник не скористався процесуальним правом на особисту участь а також участь свого представника в засіданнях суду апеляційної інстанції. В судові засідання апеляційного господарського суду, скаржник не з'явився,  явку уповноваженого представника не забезпечив (хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази). Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що від скаржника надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№2-05/1687/н від 9.06.2008 року) відповідно до яких скаржник заперечував проти рішення місцевого господарського суду з тих підстав, що за переконанням скаржника судом були порушені приписи процесуального права, а саме п.1) ч.1 ст.80 щодо підвідомчості цієї справи господарським судам. Крім того, скаржник просить відмовити в задоволенні апеляційного подання з тих підстав, що на думку скаржника, прокурором було подано апеляційне в інтересах підприємства, що суперечить ст.2 ГПК України.

Представник прокуратури Київської області в судових засіданнях апеляційного господарського суду підтримав вимоги, викладені в апеляційному поданні, просив апеляційний господарський суд виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року висновок про відсутність обов'язку ПП «Страуспарк» сплатити ввізне мито, посилаючись на доводи наведені у апеляційному поданні.

Представники позивача в судових засіданнях апеляційного господарського суду проти вимог апеляційного подання та апеляційної скарги заперечували з підстав, зазначених у Відзивах на апеляційне подання та апеляційну скаргу (вх.№2-05/985/н від 1.04.2008 року, №2-05/984/н від 1.04.2008 року) просили залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційне подання та апеляційну скаргу без задоволення. Обґрунтовуючи заперечення на апеляційне подання, представники позивача послались на те, що наведена місцевим господарським судом оцінка обставин справи, проти якої заперечує Заступник прокурора у своєму поданні, не впливає на коло інтересів держави. Поряд з цим, заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, представники скаржника наголошували, що рішення місцевого господарського суду було прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин у справі та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Від Черкаської митниці до апеляційного господарського суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу та апеляційне подання (вх.№2-05/1243 від 21.04.2008 року), відповідно до якого третя особа підтримала вимоги апеляційного подання та просила змінити рішення місцевого господарського суду в мотивувальній частині обґрунтовуючи це тим, що встановлюючи відсутність обов'язку позивача сплатити  ввізне мито за пільговим митним оформленням ввезення на територію України товарів як внеску до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, місцевий господарський суд звільнив позивача від сплати обов'язкового податку, при тому, що спірні правовідносини не є предметом цієї справи та не є правовідносинами, які регулюються приписами ГПК України. Водночас, як вбачається з мотивувальної частини Відзиву, в частині вимог апеляційної скарги, Черкаська митниця залишила розгляд даного питання на розсуд господарського суду з тих підстав, що ці правовідносини між господарюючими суб'єктами щодо відшкодування збитків не зачіпають права та інтереси митниці, як контролюючого органу.

Управління зовнішніх зносин та Європейської інтеграції Черкаської обласної державної адміністрації в судові засідання апеляційного господарського суду явку уповноваженого представника не забезпечило. Водночас, до господарського суду апеляційної інстанції від третьої особи надійшли письмові Пояснення (вх.№2-05/1244 від 21.04.2008 року) з проханням здійснити подальший розгляд справи без участі його представника у зв'язку з тим, що предмет позову не стосується компетенції Управління зовнішніх зносин та Європейської інтеграції Черкаської обласної державної адміністрації. Водночас, як вбачається з письмових пояснень, Управління зазначило, що спірні інвестиції були зареєстровані у встановленому законом порядку. Водночас, скасування реєстрації не було здійснено у зв'язку з відсутністю підтверджень щодо припинення спільної інвестиційної діяльності між господарюючими суб'єктами та остаточного судового рішення.

В судовому засіданні, що відбулось 23.06.2008 року колегією суддів апеляційного господарського суду, за результатами обговорення доводів апеляційної скарги та апеляційного подання, за згодою представника прокуратури Київської області, колегією суддів апеляційного господарського суду була оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (апеляційного подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин у справі.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом згідно наявних у справі установчих документів ПП «Срауспарк», засновниками цього підприємства є: Ковтунов О.О., Славіковіська М.В., Калюжний С.В та Рибальченко С.М.

Відповідно до редакції Статуту ПП «Страуспарк»від 26.08.2004 року (том 2, арк. справи 59-68), Рибальченко С.М. мав 47% в статутному фонді підприємства, що складало 229153 грн. 20 коп.

Протоколом загальних зборів №1 від 20.05.2005 року було затверджено Дговір про умови створення та діяльності ПП «Страуспарк»(том 1, арк. справи 22), яке знаходиться в с.Свидівок, Черкаського району Черкаської області.

Відповідно до цього Договору, засновниками ПП «Страуспарк»було збільшено свої внески до статутного фонду, в результаті чого частка Калюжного С.В. у статутному фонді підприємства склала 4%, а решти учасників (в тому числі і Рибальченка С.М. ) –по 32%, крім того, вказаним Договором було визначено їх новий грошовий розмір. Вартість частки Рибальченка С.М. у статутному фонді ПП «Страуспарк»згідно останніх змін становить 275797 грн. 44 коп.

Пунктом 4) ст. 4 Договору про умови створення ПП «Страуспарк»визначено, що засновники вносять свої внески грошима, майном або в іншій, погодженій зборами засновників формі.

Договором про умови створення ПП «Страуспарк»також визначено, що всі засновники вносять свої вклади коштами, а відповідач - інкубатором та допоміжним обладнанням до нього для вирощування страусів та поголів'я страусів, що оцінюється зборами засновників в суму 229153 грн. 20 коп. Кількість та вартість інвестиції відповідача повинна визначатися згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору про створення ПП «Страуспарк»з обов'язковим посвідченням їх обома сторонами.

Як було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, умови внесення інвестицій засновниками ПП «Страуспарк»в обох редакціях Статуту (том 1, арк. справи 11-21, том 2, арк. справи 59-74) та Договорі про умови створення ПП «Страуспарк»(том 1, арк. справи 22-27) є однаковими.

Місцевим господарським судом також було вірно встановлено ту обставину, що до укладення Договору про умови створення ПП «Страуспарк»та реєстрації нової редакції Статуту (20.05.2005 року), відповідач по справі ввіз на територію України іноземну інвестицію та, згідно ст. 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування», здійснив її (інвестиції) реєстрацію, факт якої підтверджено інформаційними повідомленнями (том 1, арк. справи 29-33, том 2, арк. справи 97). При цьому, проведення реєстрації іноземних інвестицій самими сторонами справи під час судового розгляду не заперечувалось, а також підтверджено Управлінням зовнішніх зносин та Європейської інтеграції Черкаської обласної державної адміністрації у наданих письмових поясненнях.

Відповідно до наявних у справі інформаційних повідомлень, іноземну інвестицію склали промисловий інкубатор для штучного висиджування страусиних яєць (складається із трьох частин, вартість однієї частини становить 33681 грн. 99 коп.) та 40 страусів загальною вартістю 88735 грн. 57 коп. Загальна вартість зареєстрованих іноземних інвестицій склала 189781 грн. 54 коп.

Як вбачається з матеріалів справи та самими позивачем та відповідачем не заперечувалось, 7.12.2005 року, в зв'язку з невиконанням українськими засновниками своїх зобов'язань по створенню ПП «Страуспарк»та формування його статутного фонду, Рибальченко С.М. склав Заяву про вихід із засновників ПП «Страуспарк»та передав її підприємству з вимогою повернути йому іноземні інвестиції, згідно до умов статутних документів (том 1, арк. справи 28, том 2, арк. справи 99). Зазначена Зава була посвідчена приватним нотаріусом Романієм Н.В.

Відповідно до Протоколу загальних зборів засновників ПП «Страуспарк»№5 від 17.01.2006 року (том 2, арк. справи 100), засновники ПП «Страуспарк»не погодили Рибальченку С.М. вихід з підприємства до погашення збитків підприємству, митних зборів та штрафних санкцій.

Поряд з цим, як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок складання відповідачем Зави про вихід із складу засновників ПП «Страуспарк»та прийнятим рішенням загальних зборів, оформленого Протоколом №5, між позивачем та відповідачем по справі виник спір з приводу повернення інвестицій, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.04.2006 року, яке було залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2006 року, ПП «Страуспарк»було зобов'язано повернути Рибальченку С.М. іноземну інвестицію в повному об'ємі - 40 шт. страусів та інкубатор для висиджування яєць (том 2, арк. справи 45-48). Відповідно до цього судового рішення, місцевим судом був встановлений факт того, що Рибальченко С.М. припинив інвестиційну діяльність і подав Заяву про вихід з підприємства. Днем виходу із складу засновників ПП «Страуспарк»суд встановив 17.01.2006 року. Водночас, як вбачається з резолютивної частини цього судового рішення, ПП «Страуспарк»було зобов'язано повернути Рибальченку С.М. інвестицію, внесену до статутного фонду підприємства, як гарантію здійснення іноземних інвестицій.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, предметом позовних вимог у справі №16/4007-2-1781/06 є стягнення з відповідача збитків, які позивач зазнав у зв'язку із доставкою іноземних інвестицій, оскільки за доводами позивача, доставка іноземної інвестиції здійснювалася за рахунок позивача що підтверджується первинними документами у справі на загальну суму 145577 грн. 35 грн. (том 1, арк. справи 36-77) та 34200 грн. 00 коп. –витрат, пов'язаних із погашенням векселів по митних платежах (том 2, арк. справи 92,94,96,98).

Поряд цим, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що 3.05.2006 року між позивачем (як Замовником) та адвокатом Балакіним Є.В., який діє на підставі Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №87 від 30.01.2003 року, був укладений Договір про надання адвокатом правової допомоги №юр-/05, відповідно до якого (Договору), адвокат взяв на себе зобов'язання щодо надання позивачу юридичної допомоги стосовно представництва інтересів позивача в Придніпровському районному суді м.Черкаси з приводу заподіяних позивачу збитків інвестором Рибальченко С.Н. внаслідок припинення інвестиційної діяльності в обсязі і на умовах, передбачених цим Договором (том 1, арк. справи 78-79).

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, 3.05.2006 року позивачем на ім'я Балакіна Є.В. була видана Довіреність на ведення справ позивача у судах України (том 1, арк. справи 88).

Відповідно до п.5 Договору про надання адвокатської допомоги, вартість послуг становить 7270 грн. 00 коп.

3.05.2006 року позивачем на виконанням умов п.5 Договору було перераховано 7270 грн. 00 коп. Факт проведеної оплати підтверджено видатковим касовим ордером (том 1, арк. справи 80).

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, водночас апеляційне подання має бути задоволено, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Крім того, постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосовано і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.

Як вбачається з тексту постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2007 року, скасовуючи попередні судові рішення у цій справі, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що, судові рішення є необґрунтованими з підстав недослідженості в повному обсязі обставини щодо умов здійснення інвестиційної діяльності між суб'єктами інвестиційної діяльності та того хто був учасником інвестиційної діяльності, а хто інвестором. При цьому, як вбачається з мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України, під час нового розгляду справи судам необхідно встановити обставину щодо того, в який об'єкт було вкладено відповідну інвестицію відповідно з ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Крім того, за переконанням господарського суду касаційної інстанції, попередніми судовими інстанціями не було досліджено умови щодо покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд судового рішення при новому розгляді справи, вважає за необхідне встановити та дослідити умови здійснення інвестиційної діяльності у спірних правовідносинах та суб'єктний склад цієї інвестиційної діяльності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що виходячи з того, що позивач не є господарським товариством, спірні відносини сторін знаходяться в сфері дії законодавства про інвестиційну діяльність, оскільки, у відповідності до ст.1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», ПП «Страуспарк»має статут підприємства з іноземними інвестиціями, яким є підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Аналогічні положення містить ст.116 ГК України.

Відповідно до ст.ст.1,2,4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності;

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Виходячи з приписів ст.5 Закону, суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. При цьому, інвесторами є - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності є - громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Враховуючи наведені приписи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у спірних відносинах Рибальченко С.М. є інвестором ПП «Страуспарк», а громадяни Ковтунов О.О., Славіковська М.В., Калюжний С.В. є учасниками інвестиційної діяльності, які об'єдналися для створення ПП «Страуспарк», як підприємства із залученням іноземної інвестиції. З огляду на те, що інвестиція вносилася як вклад у статутний фонд ПП «Страуспарк» і всі учасники були об'єднані створеним ними ПП «Страуспарк», то при виході Рибальченка С.М. із цього підприємства та внаслідок цього - припинення інвестиційної діяльності Рибальченка С.М., його слід вважати інвестором, а ПП «Страуспарк»учасником інвестиційної діяльності, оскільки зазначене підприємство не припинило своєї господарської діяльності і все ще об'єднує засновників Ковтунова О.О., Славіковську М.В., Калюжного С.В., які приймали рішення по інвестиційну діяльність. Доказів, які б спростовували те, що підприємство продовжує свою діяльність матеріали справи не містять, не було надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному господарському суді (копії Довідки з ЄДРПОУ про здійснення державної реєстрації припинення ПП «Страуспарк», тощо).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Як встановила колегія суддів апеляційного господарського суду, таким договором у спірних правовідносинах є Договір про умови створення та діяльності ПП «Страуспарк», затверджений зборами засновників 20.05.2005 року - Протокол №1 (том 1, арк. справи 22-27). Відповідно до умов цього Договору про створення, вихід учасника з підприємства включає в себе поняття добровільний вихід та виключення з числа учасників (ст.9 Договору).

Водночас, як було встановлено судовою колегією господарського суду апеляційної інстанції, 7.12.2005 року інвестором Рибальченко С.М. була оформлена нотаріально посвідчена Заява з проханням вивести його зі складу засновників ПП «Страуспарк»та повернути іноземні інвестиції з причини невиконання українськими засновниками своєї частини зобов'язань по формуванню статутного фонду ПП «Страуспарк».

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи 16/4007-2-1781/06 не містять доказів того, що Рибальченко С.М. звертався до інших засновників ПП «Страуспарк»щодо належного формування статутного фонду, відсутні також докази того, що Рибальченко С.М. оскаржував в суді неправомірні дії засновників ПП «Страуспарк»щодо невиконання ними обов'язків по формуванню статутного фонду. Поряд з цим, як було встановлено, Рибальченко С.М. реалізував своє право на припинення своєї інвестиційної діяльності через пред'явлення позову до суду про примусове зобов'язання ПП «Страуспарк»повернути інвестицію, внаслідок виходу із складу засновників.

Таким чином, внаслідок зазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що внаслідок виходу  Рибальченка С.М. із складу учасників ПП «Страуспарк», а також поверненням собі внесеної інвестиції, ПП «Страуспарк»припинило діяльність, як суб'єкт господарювання - підприємство з іноземними інвестиціями.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що у спірних відносинах є неузгодженим питання щодо порядку розподілу витрат та збитків від господарської діяльності підприємства з іноземними інвестиціями, в зв'язку з чим, господарським судом першої інстанції була застосована ст. 8 ЦК України, відповідно до якої, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про інвестиційну діяльність», зупинення або припинення інвестиційної діяльності провадиться, зокрема, за рішенням інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності.

Тобто, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, законодавством України чітко встановлена відповідальність інвестора у випадку прийняття ним рішення про припинення інвестиційної діяльності, що в цьому випадку у цій справі має місце. При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що причина, по якій інвестором було прийнято рішення про припинення інвестиційної діяльності значення не має, оскільки законодавець цього не встановлює. Отже, обов'язок відшкодування збитків інвестором витікає з самого лише факту припинення ним інвестиційної діяльності незалежно від причин такого припинення.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що на інвестора (яким у цій справі є відповідач), покладено обов'язок щодо повного відшкодування учаснику (яким у цій справі є позивач) завданих збитків, які є предметом позовних вимог у цій справі.

Поряд з цим, розглядаючи позовні вимоги в частині заявлених до стягнення збитків, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує вказівки Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 20.06.2007 року, відповідно до яких, попередніми судовим інстанціями під час розгляду справи не було досліджено умови щодо покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної шкоди) є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Статтею 16 ЦК України та ст.20 ГК України передбачено, що одним із способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні приписи містяться в ст.22 ЦК України, відповідно до якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміється: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду (про що було також зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2007 року), з приписів наведених норм слідує, що юридичною підставою відшкодування збитків має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони  до відповідальності, якщо інше не встановлено законом,

Як було вірно встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, підставою позовних вимог для відшкодування отриманих позивачем збитків є припинення відповідачем інвестиційної діяльності. Водночас, враховуючи приписи ст.21 Закону України «Про інвестиційну діяльність», за переконанням колегії суддів, підставою для стягнення збитків у спірних правовідносинах є сам факт припинення інвестиційної діяльності інвестором.

Тобто, в нашому випадку такою поведінкою відповідача, внаслідок якої сторона наділена правом відшкодувати отримані збитки є припинення інвестиційної діяльності інвестором.

Відповідно до уточнених позовних вимог (том 2, арк. справи 133-135) позивачем заявлені до стягнення збитки в розмірі 145222 грн. 85 коп., отримані в зв'язку з витратами, пов'язаними із доставкою та оформленням іноземної інвестиції на територію України. Факт здійснення цих витрат саме позивачем підтверджено копіями платіжних доручень, наявними у справі (том 1, арк. справи 36-77). Крім того, я вбачається з уточнених позовних вимог (том 2, арк. справи 133-135) позивачем в якості збитків заявлено також 34200 грн. 00 коп., сплачених за податковими векселями (том 2, арк. справи 91-98). Визначений розмір збитків, за переконанням колегії суддів підтверджено позивачем первинними документами, відповідачем на спростований, а тому за переконанням колегії суддів підлягає до стягнення.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доведеним та встановленим причинний зв'язок між припиненням діяльності та отриманими позивачем збитками у вигляді здійснених ним витрат, пов'язаних із доставкою та оформленням іноземної інвестиції, яку позивача, після її оформлення, було зобов'язано повернути відповідачу, оскільки внаслідок повернення інвестицій ПП «Страуспарк»позбавляється статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Водночас, як вбачається з позовних вимог, позивач, здійснюючи витрати по доставці та реєстрації іноземних інвестицій у повному обсязі розраховував на здійснення підприємницької діяльності в статусі підприємства з іноземними інвестиціями.

Щодо заявлених позивачем вимог зобов'язати відповідача зняти іноземні інвестиції з реєстрації в Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Черкаської обласної адміністрації, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду в цій частині вірним, проте підстави щодо відмови в задоволенні цих позовних вимог є необґрунтованими виходячи з наступного (том 2, арк. справи 133-135).

Відповідно до п.14 Положення Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 7.08.1996 року), державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. В разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відмітка на інформаційному повідомленні і відповідний запис у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказу) іноземної інвестиції за кордон відповідно до законодавства.

Відповідно з цим, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, з наведеної норми вбачається, що дійсно, на інвестора або уповноважену ним особу покладено обов'язок щодо зняття з обліку іноземної інвестиції, але лише у разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем спірні іноземні інвестиції були дійсно вивезені за кордон. Тому, за вказаних обставин, судова колегія дійшла до висновку, що в цьому випадку господарський суд позбавлений можливості зобов'язувати інвестора вчиняти дії по реєстрації вивезених інвестицій.

Крім того, відповідно до ст.1 ГПК України, зацікавлені особи мають право звертатися лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Водночас, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, станом на день подання позовної заяви, за відсутності зняття відповідачем іноземних інвестицій з реєстрації, права позивача та охоронювані законом інтереси нічим не порушені. При цьому, посилання позивача щодо ймовірного його обов'язку по сплаті ввізного мита, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, не може бути розцінене, як право позивача, що порушене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, відповідно з якими, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла б до висновку щодо існування у позивача на час розгляду справи обов'язку по сплаті такого виду платежу.

Водночас, здійснюючи перегляд судового рішення за апеляційною скаргою та апеляційним поданням, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційного подання Заступника прокурора Черкаської області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідно до абзацу 5 мотивувальної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року (том 2, арк. справи 177), місцевий господарський суд встановив той факт, що позивач звільняється від сплати ввізного мита, оскільки у відносинах між сторонами мало місце не відчуження іноземної інвестиції, а її репатріація (припинення інвестиції та її повернення інвестором).

Колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що однією із позовних вимог було зобов'язати відповідача оплатити вивезення іноземної інвестиції у вигляді племінної птиці страуса та промислового інкубатора для штучного висиджування страусиних яєць за кордон. Водночас, під час повторного розгляду справи в місцевому господарському суді, позивачем були подані письмові пояснення, уточнення, додаткові обґрунтування та збільшення позовних вимог, відповідно до яких, зокрема, позивач уточнив позовні вимоги в цій частині та просив зобов'язати відповідача зняти іноземні інвестиції з реєстрації в Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Черкаської обласної адміністрації (том 2, арк. справи 133-135).

Відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, встановлюючи відсутність обов'язку позивача щодо сплати ввізного мита, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог (оскільки така вимога позивачем була замінена на іншу) без письмового клопотання про це позивача, чим порушено приписи ст.83,84 ГПК України.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що така вимога щодо зобов'язання відповідача оплатити вивезення іноземної інвестиції у вигляді племінної птиці страуса та промислового інкубатора для штучного висиджування страусиних яєць за кордон була заявлена позивачем під час першого розгляду справи і з приводу якої Вищий господарський суд України зазначив, що в частині вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача оплати вивезення іноземної інвестиції, господарським судам необхідно дослідити правову природу даних правовідносин та надати їм правову оцінку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати, що за її переконанням, питання щодо сплати ввізного мита стосується позивача, та державних органів, на які, відповідно до законодавства, покладено обов'язок щодо виконання та контролю за додержанням законодавства з питань митної справи. Водночас, відповідно до приписів ГПК України, господарські суди позбавлені можливості розглядати справи за участі державних органів, у спорах, які пов'язані із здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, розглянувши таку вимогу, місцевий господарський суд припустився порушень ст.11112  ГПК України.

За наведених обставин, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційного подання та вважає за можливе їх задовольнити, виключивши при цьому абзац 5 мотивувальної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року (том 2, арк. справи 177).

Вирішуючи питання в частині стягнення заявлених позивачем адвокатських витрат в розмірі 7270 грн. 00 коп., судова колегія господарського суду апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У ч.3 ст.48 ГПК України зазначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно із ст.2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, в матеріалах справи міститься Довіреність (видана на ім'я Балакіна Є.В.) (том 1, арк. справи 78). При цьому, як вбачається з Договору на адвокатську допомогу, гр.Балакін Є.В. є адвокатом і діє на підставі Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №187 від 30.01.2003 року, має свою печатку, відтиск якої міститься на зазначеному Договорі.

Враховуючи зазначене, а також те, що позивачем були перераховані грошові кошти в розмірі 7270 грн. 00 коп., колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення адвокатських витрат підлягають задоволенню, проте з врахуванням приписів ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

          при задоволенні позову - на відповідача;

          при відмові в позові - на позивача;

          при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги містять матеріальні та нематеріальні вимоги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про можливість задоволення 2/3 заявленого розміру адвокатських витрат.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в цьому випадку це стосувалось відповідача, який мав би довести належними засобами доказування відсутність підстав для відшкодування збитків, чого зроблено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були помилково застосовані норми матеріального права з порушенням норм процесуального права, відповідно з чим рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року має бути змінено. Поряд з цим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, водночас апеляційне подання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище та керуючись ст.ст.43, 25, 29, 33, 34, 43, 49, 83, 84, 99, 101, п.4) ст.103, ст.104, ст.105 ГПК, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційне подання заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06 задовольнити.

2.          Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06 шляхом виключення абзацу 5 мотивувальної части рішення том 2, аркуш справи 177.

3.          Стягнути з Рибальченка Сергія Миколайовича (м.Алкмаар, Нідерланди, вул. Спилстраат, 173, 1825 JE, адреса в Україні: м.Черкаси, вул.Добровольського, буд.15 кв.104, ідентифікаційний код 2142124035) до Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційним господарським судом апеляційного подання.

4.          Апеляційну скаргу Рибальченка Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06  залишити без задоволення.

5.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06 –змінити.

6.          Абзац перший пункту 2) резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06  викласти в наступній редакції:

          «Стягнути з Рибальченка Сергія Миколайовича (м.Алкмаар, Нідерланди, вул. Спилстраат, 173, 1825 JE, адреса в Україні: м.Черкаси, вул.Добровольського, буд.15 кв.104, ідентифікаційний код 2142124035) на користь Приватного підприємства «Страуспарк» (Черкаська область, с.Свидівок, вул.Шевченка, 175-а, код ЄДРПОУ 33082635) 179422 грн. 85 коп. –збитків, 1794 грн. 22 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в місцевому господарському суді, 59 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 4846 грн. 66 коп. –витрат на оплату послуг адвоката».

7.          Решту частину резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2008 року у справі №16/4007-2-1781/06  –залишити без змін.

8.          Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідні виконавчі документи.

9.          Копію цієї постанови суду надіслати учасникам судового провадження.

10.          Матеріали справи №16/4007-2-1781/06 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Повний текст постанови було виготовлено та підписано 30.06.2008 року

Головуючий суддя                                                            Поліщук В. Ю.

судді:                                                                                          Агрикова О.В.

                                                                                                            Жук Г.А.

Дата відправки  10.07.08