Постанова

від 22.02.2011 по справі 2-а-5088/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 лютого 2011 р.           Справа № 2-а-5088/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

при секретарі судового засідання:   Олійник Вікторії Валентинівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Кравченко В.А. - керівник;

відповідача :   Попова О.В.- представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест"   

до:   Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції  

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :  

В грудні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" до  Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000492301/3/926 та № 0000472301/3/927 від 26.04.2006р..

Позовні вимоги мотивовано тим, що при проведенні перевірки відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки в акті відображені необґрунтовані показники, зроблено невірну оцінку фактів та  відповідних їм правовідносин, вказано на порушення, проте не зазначено  на підставі яких первинних  чи облікових документів та/або реєстрів бухгалтерського обліку вони встановлені та висвітлені. Під час проведення перевірки  позивачем були надані всі первинні документи, зведені реєстри та на підставі ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» надано аудиторський висновок від 20.10.2005р.. Окрім того, аудитором були надані пояснення стосовно методики проведеної ним перевірки, а також обґрунтовані показники на підставі яких  вони формувались.  Проте, в акті вказано, що по факту встановлених порушень, посадовими особами підприємства відмовлено в наданні пояснень. Також, позивач зауважує на тому, що ним враховано, своєчасно виправлено відхилення та надано відповідачу  20.10.2005р., до початку перевірки,  уточнюючі розрахунки по відповідних податках, а донараховані суми  сплачені 21.10.2005р..

В судовому засіданні позивач  позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.192-195).

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини  викладені в наданих суду письмових запереченнях (а.с. 175-176). Зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірним та відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пера-Інвест" зареєстроване Балтською районною державною адміністрацією Одеської області 14.03.2000р. за № 04057072Ю0010097, код ЄДРПОУ 30818729, перебуває на податковому обліку в Теплицькому відділенні Гайсинської МДПІ з 30.12.2003р. за № 3717, зареєстрований платником податку на додану вартість у Теплицькому відділенні Гайсинської МДПІ  з 05.02.2004р..

На підставі направлення Теплицького відділення Гайсинської МДПІ від 24.10.2005р. № 81 - головним державним податковим ревізором-інспектором  відділу контрольно-перевірочної роботи Бершадської МДПІ, інспектором податкової служби І рангу Лісковою Марією Григорівною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи Бершадської МДПІ, інспектором податкової служби ІІ рангу Поліщуком Віктором Миколайовичем, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування  фізичних осіб Гайсинської МДПІ, інспектором податкової служби ІІІ рангу  Шумило Оленою Олексіївною проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" з питань дотримання приватним виробничо-комерційним підприємством "Пера-Інвест" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт № 24/23/30818729 від 16.11.2005р. у висновку якого зазначено, що ПВКП «Пера-Інвест» порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.4. п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки, 21.11.2005р. Гайсинською МДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення № 000047/2301/0 та  № 000049/2301/0,  згідно яких ПВКП «Пера-Інвест» визначено суми податкових зобов’язань за платежами відповідно:

- податок на прибуток - 17 150 грн.,  фінансова санкція  - 7305 грн.;

- податок на додану вартість  - 71 527 грн.,  фінансова санкція –35 763 грн. 50 коп..

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивачем оскаржено вказані рішення в адміністративному порядку. За наслідками  розгляду скарг Гайсинською МДПІ  прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2006 року  № 0000492301/3/926 та № 0000472301/3/927.  

Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятих відповідачем рішень необґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки  № 24/23/30818729 від 16.11.2005р., в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" приватне виробничо-комерційне підприємство "Пера-Інвест" включило до складу валових витрат за ІІ квартал 2004 року 282,7 тис. грн. та за І квартал 2005 року 97, 4 тис. грн., в ІІ кварталі 2004 року до складу валових витрат включено 3,6 тис. грн. витрат по акту виконаних робіт від 28.05.2004р., складеного СТОВ "Удич" по дискуванню посівів площею 175 га, тоді як, згідно наданих для перевірки документів,  у підприємства відсутні посівні площі. Підприємством до податкового кредиту звітних декларацій без підтверджуючих документів (податкових накладних) зайво включено 70 798 грн. податку на додану вартість, з них: 56 537 грн. - за травень 2004 року, 9 922 грн. - за лютий 2005 року, 4 339 грн. - за березень 2005 року. Крім того, всупереч п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКП «Пера-Інвест» завищили за ІІ квартал 2004 року на 282,7 тис грн. залишок запасів на кінець звітного періоду  відповідно до журналу-ордеру № 6, даних по рахунках 631, 281, що призвело до завищення приросту запасів за І квартал 2004 року. В порушення п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту звітної декларації за травень 2004 року зайво включено 729 грн. податку на додану вартість по придбанню послуг з дискування посівів (згідно наданих для перевірки документів,  у підприємства відсутні посівні площі), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності по податковій накладній № 37 від 28.05.2004р., виписаної СТОВ "Удич" на загальну суму 4375 грн., сума ПДВ - 729, 17 грн..

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на  придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж  звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що  у разі коли платник податку придбаває   (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.а п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Зокрема, слід зазначити, що у відповідності до п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення  того,  що  будь-яке  нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п. 4.4. п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції наказу  від 15.06.2005  N 213), якщо платник самостійно виявив помилки,  що містяться  у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181 ( 2181-14 ), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Як стверджується позивачем, до початку проведення перевірки  ним надано податковому органу уточнюючі  розрахунки  в зв‘язку з виявленням та самостійним виправленням  помилок та сплачено донараховані суми  податків, на підставі наданих послуг СПД ОСОБА_6, які оформлені актом виконаних робіт від 20.10.2005 року (т. 1 а.с. 106) щодо формування вказаних розрахунків та надалі подання їх до податкового органу.

Вказана обставина відповідачем не визнається.

З пояснень представників сторін в судовому засіданні з'ясовано, що спірним виявляється лише питання щодо подання позивачем уточнених декларацій по ПДВ в кількості 20 шт. за січень-вересень 2005 року, та уточнені декларації по податку на прибуток в кількості 4 штуки за І квартал 2004 року, І півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року та 2004 рік.

В судовому засіданні досліджено питання подання позивачем до податкової інспекції уточнюючих розрахунків, які на думку позивача не враховані при перевірці та встановлено наступне.

В матеріалах справи міститься акт виконаних СПД ОСОБА_6 робіт від 20.10.2005р. (т. 1 а.с. 106).

В свою чергу СПД ОСОБА_6 надано пояснювальну записку, в якій викладено детальну інформацію про виконану ним роботу та вказано, що саме бухгалтер приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" повинен був звернутися з роздрукованими звітами і дискетою до органу податкової служби (т. 23 а.с. 87).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка бухгалтер приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" Дмитришина (Лобода) П.В. пояснила, що документи нею подавались працівнику Теплицького відділення Гайсинської МДПІ - ОСОБА_8, однак, ним вони не були прийняті та запропоновано було  звернутись до ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні не підтвердив обставини на які вказувалось головним бухгалтером ПВКП "Пера-Інвест" Дмитришина (Лобода) П.В., а пояснив, що такого не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працював головним державний податковим ревізор-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Теплицького відділення Гайсинської МДПІ, 24.07.2009р. звільнився із займаної посади. Щодо обставин подання позивачем уточнюючих декларацій відповіді надати не зміг, пославшись на те, що пройшов значний проміжок часу. Однак, вказав, що за час роботи у податковому органі він прийняттям уточнюючих декларацій не займався. Разом з тим, ним підтверджено достовірність довідки Гайсинської МДПІ  № 1153/9/15 від 10.04.2008р., яка міститься в матеріалах справи (т. 23 а.с. 92).

Відповідно до вказаної довідки від ПВКП "Пера-Інвест" (код 30818729) уточнені декларації по ПДВ в кількості 20 шт. за січень-вересень 2005 року, та уточнені декларації по податку на прибуток в кількості 4 штуки за І квартал 2004 року, І півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року та 2004 рік за період з 01.10.2005р. по квітень 2008 року в податкову інспекцію не подавались.

На вимогу суду, відповідачем надано письмові пояснення, що для відслідкування процесу реєстрації звітних податкових документів за певну дату (певний період)  в ПК "Бест-Звіт" практикується формування реєстру поданої звітності. З даного реєстру не прослідковується реєстрації уточнюючих декларацій по ПДВ в кількості 20 шт. за січень-вересень 2005 року, та уточнені декларації по податку на прибуток в кількості 4 штуки за І квартал 2004 року, І півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року та 2004 рік  (т. 23 а.с. 92).

Відповідно до п. 4.1. Порядку приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у ДПІ  районного рівня та СДПІ по роботі з ВПП, затвердженого наказом ДПА України від 02.12.2004р.  № 691 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документи  податкової  звітності  до  органів податкової служби можуть бути надані (надіслані) на паперових носіях, поштовими відправленнями, на магнітних носіях з доданням роздрукованих оригіналів документів податкової звітності на паперових носіях, за допомогою будь-якої транспортної системи (On-Line, Off-Line, Utel або інший провайдер зв'язку, який гарантує доставку пакета звітних документів платника до ОДПС протягом однієї години).

Підпунктом 4.8.2 пункту 4.8 цього ж Порядку передбачено, що за відсутності   зауважень   до   порядку   оформлення документів податкової звітності вони реєструються і вважаються прийнятими. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер. На примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп "ОТРИМАНО".

Податкова звітність,  яка подається на магнітних носіях (магнітних дисках, флеш-картах, компакт-дисках) у XML - форматі, затвердженому наказом ДПА України від 01.07.2004 р. N  357, подається до податкового органу з доданням роздрукованих оригіналів документів податкової звітності на паперових носіях (п. 4.11 Порядку).

Реєстрація та обробка уточнених документів податкової звітності, в т.ч. таких, що надійшли поштовими відправленнями, проводиться у загальному порядку приймання та обробки документів податкової звітності, викладеному у Порядку. Уточнююча звітність реєструється та заноситься до електронної бази податкової звітності в періоді, показники якого вона уточнює. (п.п. 4.19.3, 4.19.4 Порядку).

Таким чином, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження відповідними доказами твердження позивача щодо подання до податкової інспекції уточнюючих декларацій по ПДВ в кількості 20 шт. за січень-вересень 2005 року, та уточнені декларації по податку на прибуток в кількості 4 штуки за І квартал 2004 року, І півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року та 2004 рік.

Що стосується висновку судово-економічної експертизи від 19.12.2007р. № 1686, то судом даний висновок не приймається до уваги, оскільки ґрунтується на уточнюючих деклараціях, факт подання яких податковому органу позивачем не доведено.

Посилання позивача, на ту обставину, що в акті перевірки вказано порушення, про те  не зазначено з яких господарських операцій вони виникли та на підставі яких первинних документів вони встановлені, спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з акту перевірки, підприємством в порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в ІІ кварталі 2004 року завищено залишок запасів на кінець звітного періоду на 282,7 тис. грн., що призвело до завищення валових доходів за ІІ квартал 2004 року на 282,7 тис. грн.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5.9. статті 5 вищезазначеного Закону, у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. Таке порушення не пов’язано з проведенням господарської операції.

Також, в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за перевірений період до складу валових витрат включено 380,1 тис. грн. витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що підприємством в порушення п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту звітних декларацій без підтверджуючих документів зайво включено 70798,00 грн., податку на додану вартість, в т.ч. за травень 2004 року – 56537,00 грн., лютий 2005 року – 9922,00 грн., березень 2005 року – 4339,00 грн.

Всі вищезазначені факти порушення підприємством законних правил оподаткування відображені в акті документальної перевірки, відповідно до вимог Наказу ДПА від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Враховуючи вищенаведене, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким визначені податкові зобов'язання  по податку на додану вартість та податку на прибуток є обґрунтованими та правомірними, а тому відсутні підстави для визнання їх нечинними.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані дії відповідача відповідають критеріям щодо правомірності дій суб’єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України,  з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що  в позові слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Порядком приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у ДПІ  районного рівня та СДПІ по роботі з ВПП,  Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд -  

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову приватного виробничо-комерційного підприємства "Пера-Інвест" до  Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                     Свентух Віталій Михайлович