Рішення

від 01.03.2011 по справі 44/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/12

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.03.11 р.                                                                                    Справа № 44/12                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Лейби М.О. та Курило Г.Є., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» (представник Улич І.В., довіреність від 03.01.10 року) до громадської організації спинальних хворих «Надія» (представник до судового засідання не з'явився), про стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 81'241,32 грн.,

                                               ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» (далі – Орендодавець) звернувся до суду з позовом до громадської організації спинальних хворих «Надія» (далі – Орендар) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 81'241,32 грн. за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Донецька № б/н від 12.09.05 року (далі – Договір 1) та за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Донецька № б/н від 02.11.09 року. Позовні вимоги Орендодавця ґрунтуються на неналежному виконанні Орендарем умов Договору у частині обов'язку вчасно сплачувати орендну плату у період з березня 2008 року до серпня 2010 року включно.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом додаткові розрахунки та документи.

Представник відповідача до судового засідання жодного разу не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання за всіма відомими адресами перебування, однак суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки зазначених матеріалів достатньо для належної правової оцінки спірних правовідносин, наразі ненаданий суду відповідачем відзив не може істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин, крім того, надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що слід частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Дослідивши Договори 1 та 2, з яких виникли цивільні права та обов'язки Орендаря та Орендодавця, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та своєю правовою природою є договорами майнового найму (оренди) комунальної нерухомості, які підпадають під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Таким чином, в силу статті 759 ЦК України, статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а також пункту 1.1 Договору 1 Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар – прийняти у строкове платне користування нежитлове прибудоване приміщення площею 369,5 м2 в будинку 116 по проспекту Ленінському в місті Донецьку (далі – Приміщення) для розміщення реабілітаційного центру.

Строком дії Договору 1 сторони визначили період з 09.09.05 року до 09.09.06 року (пункт 9.1 зазначеного правочину). Правило автоматичної пролонгації Договору 1, визначене статтею 764 ЦК України – у досліджуваній судом правовій ситуації не є застосовним, оскільки згідно пунктів 9.2-9.4 Договору 1 – він вважається розірваним після закінчення строку, на який його укладено, причому доповнення до Договору 1 укладаються лише письмово, а пролонгація Договору 1 можлива виключно на підставі відповідного розпорядження Донецького міського голови.

Таким  чином, строк дії Договору 1 в силу умов пункту 9.1 цього правочину припинився 10.09.06 року. Додатковою угодою до Договору 1 від 01.03.08 року сторони визначили строк дії Договору 1 на період з 12.09.05 року до 18.08.09 року, а додатковою угодою до Договору 1 від 19.08.09 року строк дії Договору 1 пролонговано ще до 31.11.09 року, наразі суд не може взяти до уваги домовленості за вказаними додатковими угодами через наступне.

Приписи статей 793-794 ЦК України вимагають письмової форми з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією для правочинів оренди нерухомості, якою є Приміщення, укладених на термін понад три роки.

Недотримання такої форми Договору 1 або додатків до нього згідно статей 203, 209, 215, 217 та 220 ЦК України тягне за собою нікчемність правочину. З огляду на наведене, незасвідчені нотаріально та не зареєстровані у Державному реєстрі додаткова угода до Договору 1 від 01.03.08 року та додаткова угода до Договору 1 від 19.08.09 року (якими строк дії Договору визначений з 12.05.06 року до 31.11.09 року, тобто понад чотири роки) – є недійсними в силу закону (нікчемними), тобто є такими, що не відбулися, як юридичний факт, з огляду на що суд відмовляє у позовних вимогах щодо стягнення грошових коштів за умовами, визначеними Договором 1, за період з березня 2008 року до жовтня 2009 року включно, оскільки у зазначений період цей правочин вже не був чинним через припинення його дії 10.09.06 року.

За правилами статті 216 ЦК України недійсний або нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, обґрунтування позовних вимог щодо стягнення боргу з орендної плати у період з березня 2008 року до жовтня 2009 року умовами Договору 1 – є безпідставним, оскільки нікчемні правочини щодо пролонгації Договору 1 не створюють ані грошових, ані будь-яких інших зобов'язань.   

02.11.09 року сторонами також укладено Договір 2, за яким позивач повторно передає Приміщення у тимчасове оплатне користування Орендареві. Строк дії цього правочину за умовами пункту 9.1 Договору 2 – з 02.11.09 року до 01.11.11 року.

Згідно пунктів 3.1-3.2 та 3.5 Договору 2 та додатку № 3 до Договору 2, розмір щомісячної орендної плати складає 6'671,52 грн. з ПДВ за базовий місяць, подальша оплата провадиться з урахуванням індексу інфляції, означена плата вноситься не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, причому 50% плати спрямовується до міського бюджету, а 50% - балансоутримувачу Орендодавцеві. Це вказує на те, що Договір в порядку статті 636 ЦК України є правочином на користь третьої особи.

Відповідно до додаткової угоди до Договору 2 від 29.03.10 року та додатку № 1 до додаткової угоди до Договору 2 від 29.03.10 року – розмір орендної плати зменшено з 6'671,52 грн. на місяць до 518,78 грн. на місяць з ПДВ, причому орендна плата у вказаному розмірі має вноситися починаючи з 01.01.10 року до 31.12.10 року.

Згідно розрахунків позивача, доданих до позовної заяви, розмір заборгованості Орендаря за Договором 2 в частині орендної плати на користь Орендодавця за період з листопада 2009 року до серпня 2010 року складає 79'366,86 грн. (нараховано в цей період 84'549,20 грн. орендної плати, з яких оплачено відповідачем лише 5'182,34 грн.). Наразі, суд вважає, що зазначена позивачем сума боргу нарахована неправильно з арифметичної точки зору, причому порядок нарахування суперечить умовам пунктів 3.1-3.2 та 3.5 Договору 2 та додатку № 3 до Договору 2, а також додаткової угоди до Договору 2 від 29.03.10 року та додатку № 1 до додаткової угоди до Договору 2 від 29.03.10 року.

Зокрема, за висновком суду, орендна плата у розмірі 50% за період з листопада 2009 року до серпня 2010 року на користь Орендодавця за умовами Договору 2 повинна нараховуватись наступним чином (з урахуванням індексу інфляції та внесених відповідачем часткових оплат):

Враховуючи означене, позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати за Договором 2 за період з листопада 2009 року до серпня 2010 року підлягаю частковому задоволенню, у визначеній судом сумі 3'631,48 грн.

Жодних доказів щодо незгоди відповідача з належністю виконання позивачем власних зобов'язань за Договором 2, або доказів повної оплати суми боргу на момент пред'явлення позову до суду – не надано. Таким чином, грошове зобов'язання Орендаря перед Орендодавцем зі сплати орендної плати за Договором 2 на суму 3'631,48 грн. на момент подання позову до суду та вирішення спору по суті – виконане не було, на порушення норм статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне порушення Орендарем умов Договору 2, а також порушення останнім норм ЦК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів найму (оренди).

Судові витрати у справі № 44/12 покладаються в порядку статті 49 ГПК України на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 862,66 грн., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, тобто позивачем внесено державного мита на 50,25 грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

На підставі ст.ст.525-526, 759-786 ЦК України, ст.ст.2, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –   

                                                     ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» до громадської організації спинальних хворих «Надія» про стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 3'631,48 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути із громадської організації спинальних хворих «Надія» на користь комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» суму боргу 3'631,48 грн. та сплачене державне мито 36,21 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 10,55 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайво сплачене державне мито у сумі 50,25 грн., надмірно перераховане комунальним підприємством «Керуюча компанія Ленінського району міста Донецька» за платіжним дорученням № 1367 від 06.09.10 року, підлягає поверненню. 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення оголошено та складено 01 березня 2011 року.

Головуючий

Суддя                                                               Мєзєнцев Є.І.                               

Суддя                                                                                                     М.О.Лейба

Суддя                                                                                                     Г.Є.Курило