Постанова

від 14.12.2010 по справі 4-339/10

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 4-339\10

П О С Т А Н О В А

14 грудня 2010 року місто Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Глібко ,

при секретарі Вакуленко О.Г., за участю помічника прокурора Гріненко О.М.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали по скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова від 16 квітня 2010р. про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду зі скаргою в якій просять скасувати постанову заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова молодшого радника юстиції Медяник О.А. від 16.04.2010 р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи № 26100037 за фактом шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали скаргу і просили її задовольнити. Ґрунтуючи доводи на підтримання скарги адвокати зазначили, що жодних шахрайських дій із заволодіння квартирою померлої ОСОБА_6 не відбувалося. Законним власником квартири є ОСОБА_4, що набув та оформив право власності у встановленому законом порядку за наслідками розгляду цивільної справи судом загальною юрисдикції та набуття законної сили відповідним рішенням суду. Дослідчої перевірки заяви ОСОБА_7 взагалі не проводилося, а її матеріали не містять жодного доказу наявності ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, що свідчить про відсутність підстав для порушення кримінальної справи. Адвокати зазначили, що у даному випадку між сторонами тривалий час мали місце лише та виключно цивільно-правові відносини, що врегульовані відповідними нормами ЦК України та були предметом судового дослідження у справі, що не один рік перебувала у провадженні суду, у якій ОСОБА_7 була допитана у якості свідка, а її та інших доводи були перевірені судом зокрема шляхом призначення та проведення відповідних численних експертиз у справі. Крім цього адвокати наголосили, що з матеріалів не вбачається, які дії проводилися слідчим органом з часу відмови у порушенні кримінальної справи до моменту скасування такої постанови та винесення постанови про порушення кримінальної справи та що за цей час змінилося. Ні у ОСОБА_3, ні у ОСОБА_4 за весь час взагалі не витребувалося жодного первинного документу на спростування заяви ОСОБА_7, що навіть містить ознаки завідомо неправдивої.

Помічник прокурора проти задоволення скарги заперечувала, посилалася на законність скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та відповідно, наявність підстав прийняття оскаржуваної постанови. Помічник прокурора наголошувала на достатності та законності джерел отримання інформації, що стала підставою для порушення кримінальної справи.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали, що стали підставою для прийняття рішення про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи, суд визнає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова молодшого радника юстиції Медяник О.А. від 16.04.2010 р. скасовано постанову Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальної справи № 6660 від 02.10.2009 року та порушено кримінальну справу № 26100037 за фактом шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Згідно вимог частини другої статті 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена виключно і тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Відповідно статті 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

У відповідності до ст. 236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи підставою для скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи стало звернення громадянки ОСОБА_7 та наявність у матеріалах перевірки достатніх даних, які вказують на скоєння злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України. З яких конкретно джерел, даних та обставин заступник прокурора дійшов висновку про наявність даних про скоєння злочину з оскаржуваної постанови не вбачається.

Згідно наданих суду матеріалів підставою для скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи стало саме лише звернення громадянки ОСОБА_7, перевірку якого заступником прокурора не проведено. Так, згідно долучених до матеріалів справи рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.01.2009 року по цивільній справі № 2-11/09, залишеного в законній силі Ухвалою апеляційного суду Харківської області: у серпні 2001 року ОСОБА_6 заповіла квартиру АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_8, а у квітні 2006 року ОСОБА_6 склала заповіт на користь громадянина ОСОБА_4, не погодившись із яким ОСОБА_8 оскаржила його до суду з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, що регламентує правові підстави та наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Згідно таких, що набули законної сили та є за статтею 124 Конституції України обовязковими на всій території Держави судових актів у справі № 2-11/09 ОСОБА_7 була допитана у якості свідка.

При цьому матеріали дослідчої перевірки не містять відомостей про відношення заявника ОСОБА_7 на задоволення звернення якої скасовано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому, за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України, - до квартири АДРЕСА_1, а саме: відомостей про вчасну подачу цією особою заяви про прийняття спадщини, що відкрилася у квітні 2006 року чи будь-яких інших відомостей про відношення ОСОБА_7 до згаданого обєкту, що згідно рішення суду від 27.01.2009р. (справа № 2-11/09) за попереднім заповітом, складеним ОСОБА_6 у серпні 2001 року був заповіданий померлою ОСОБА_6 громадянці ОСОБА_8

Судовим розглядом скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним і визнання права власності в порядку спадкоємства по заповіту. Згідно набувшого у встановленому законом порядку законної сили рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.01.2009 року судом досліджено питання «сумнівних» обставин складення та підписання заповіту ОСОБА_6 21.04.2006року на квартиру АДРЕСА_1, «вимушеність» його підписання при відсутності на це дійсного волевиявлення. В силу мотивувальної частини згаданого рішення у справі проведено судову почеркознавчу експертизу та посмертну судову психіатричну експертизу за наслідками якої експертами надано висновки № 1497 від 23.05.20098 та № 1008, у справі допитано численні свідки, судом надано вичерпні висновки, з якими погодилися Суди апеляційної та касаційної інстанції.

Всі ці суттєві обставини, як і встановлені судовими актами у справі № 2-11/09 факти відсутності будь-яких підстав стверджувати, що заповіт померлої ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 був складений під впливом тяжких обставин, викликаних тяжкою хворобою заповідача, внаслідок «вимушення» підписати зазначений заповіт під впливом обману, без дійсного волевиявлення заповідачки ОСОБА_6, залишилися поза межами дослідження у ході дослідчої перевірки.

Натомість, як в основу прийняття оскаржуваної постанови заступником прокурора покладено нічим не підтверджене, не перевірене у встановленому процесуальним законом порядку звернення громадянки ОСОБА_7

Згідно диспозиції ч. 1 статті 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою є кримінально караним діянням. За ч. 2 цієї норми права кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України є шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

Суд зауважує, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи та матеріал перевірки, наданий прокурором Орджонікідзевського району м. Харкова та слідчим Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - не містить жодних обєктивних даних, що свідчили би про заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому. З яких конкретно джерел заступник прокурора дійшов такого висновку ні з постанови про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи, ні з матеріалів, що стали підставою для порушення кримінальної справи не вбачається. Оскаржувана постанова не містить навіть даних на якій правовій підставі подано звернення ОСОБА_7 та за яких конкретно обставин відбулася подія шахрайства.

Під час судового розгляду скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зясування зазначених обставин, слідчий так і не надав суду конкретні та вичерпні відповіді на зазначені питання та зокрема пояснення, які конкретні дії свідчать про заволодіння нерухомістю померлої ОСОБА_6 шляхом обману чи зловживання довірою.

Також, в судовому засіданні представники заявників стверджували, що взагалі їх довірителі не знали про існування постанови від 16.04.2010 року, якою , як вони вважають порушені права ОСОБА_3 та ОСОБА_4. При цьому саме їх права порушені т.я. в рамках порушеної кримінальної справи саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4. було допитано в якості свідка, при цьому без розяснення на підставі яких документів їх опитували, копії постанов про порушення кримінальної справи заявники не отримували, але лише 22.11.2010 року, після ознайомлення із матеріалами справи адвоката ОСОБА_10 та отримання копії постанови заявники мали можливість звернутися до суду із скаргою. Тому суд вважає, що сторонами не пропущено строк для звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що судовим розглядом скарги та матеріалами, які стали підставою для порушення кримінальної справи не встановлено даних, що стали підставою для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 190 КК України, що свідчить про відсутність законодавчо визначених підстав для порушення кримінальної справи № 26100037, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 190 Кримінального Кодексу України.

Таким чином, матеріалами перевірки та судовим розглядом скарги встановлено безпідставність доводів слідчого та прокурора з посиланням на законність оскаржуваної постанови та протирічність такої позиції вимогам статей 94, 98 КПК України, якими унормовано, що кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину за умови наявності як приводів, так підстав для порушення кримінальної справи. В силу статті 98 КПК України підстави для порушення кримінальної справи - це наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду та наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються ознаки злочину. Під даними, які свідчать про наявність ознак злочину розуміються конкретні, отримані у встановленому законом порядку докази, що вказують на те, що діяння є суспільно небезпечним, протиправним, кримінально караним. Матеріалами справи та судовим розглядом скарги встановлено, що станом на момент порушення кримінальної справи та станом на сьогоднішній день не має жодного достовірного, отриманого з дотриманням встановленої процесуальним законом процедури доказу наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Отже, матеріали про порушення кримінальної справи свідчать про відсутність законодавчо визначених підстав для її порушення, відсутність конкретних доказів про реальність протиправного посягання та його наявність, а постанова про порушення кримінальної справи від 16 квітня 2010 року підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважними причини пропущення ОСОБА_3 та ОСОБА_4. строку на подання скарги на постанову заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова молодшого радника юстиції Медяник О.А. від 16.04.2010 р. та поновити строки для звернення до суду.

Скасувати постанову заступника прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова молодшого радника юстиції Медяник О.А. від 16.04.2010 р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи №6660 від 02.10.09 року та порушення кримінальної справи № 26100037 за фактом шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

СУДДЯ: