Рішення

від 03.03.2011 по справі 3/5004/173/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/5004/173/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р.                                   Справа № 3/5004/173/11

за позовом    Приватне підприємство "Галагроімпорт"

до відповідача:   Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська дистрибуційна компанія"

про стягнення 17 024  грн. 03 коп. заборгованості, інфляційних нарахувань, пені та трьох відсотків річних

                                                                                     Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пашков І.В., представник, довіреність від 10.02.2011 р., Сало А.Т., представник, довіреність від 10.02.2011 р. №11/02/11-1       

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України  роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Приватне підприємство «Галагроімпорт» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія» 17 024,03  грн., в тому числі 15 300,17 грн. заборгованості по оплаті поставленого товару на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №Д01/05 від 04.05.2010р. в травні-червні місяцях 2010 року, 608,01 грн. грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не проведення у належні строки розрахунків по оплаті наданих послуг (за період з 09.07.2010р. по 31.01.2011р.), 856,80 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 09.07.2010р. по 31.12.2010р., а також 259,05 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 09.07.2010р. по 31.01.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.02.2011 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з клопотанням відповідача та зобов'язанням останнього подати пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

В судових засіданнях представники позивача пред'явлений до відповідача позов підтримали та просили суд задовольнити останній в повному об'ємі.

Відповідач у судове засідання вдруге не з'явився, витребуваних документів не подав. Ухвала суду від 14.02.2011 р. повернута останньому органами зв'язку з відміткою „організація зачинена”.  

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України в редакції доповнень, внесених Законом України №2453-УІ від 7.07.2010р., ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних  осіб–учасників судового процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку", а саме п. 99 даної Постанови, визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані поштові листи з позначкою "Судова повістка", вручаються адресату, а в разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї. У разі відсутності адресата, або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Таким чином, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "організація", з урахуванням конкретних обставин справи, може вважатися належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у останній та представленими додатково в судовому засіданні представником позивача матеріалами і документами.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представники позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія» не заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд,-

  ВСТАНОВИВ:

   4 травня 2010 року між Приватним підприємством «Галагроімпорт», с. Угри Городоцького району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія», м. Луцьк було укладено договір поставки №Д01/05, у відповідності до умов котрого ПП «Галагроімпорт» було взято на себе зобов'язання щодо відпуску позивачу товарів в обумовлених між сторонами асортименті та кількості (а.с. 5-6).

На виконання умов зазначеного договору позивачем протягом травня-червня 2010 року згідно видаткових накладних було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія», а останнім прийнято товару – побутової хімії загальною вартістю 63 543,93 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково представниками останнього оригіналами видаткових накладних (а.с. 7-10).

Згідно п. 5.1 договору термін оплати товару складає 21 календарний день з моменту отримання товару покупцем, що підтверджується датою підписання видаткової накладної. На виконання вказаного пункту відповідачем протягом травня-грудня 2010 року було перераховано позивачу часткову проплату поставленого товару в сумі 27 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками з особового рахунку (а.с. 33-46). Крім того, відповідачем було повернуто товару на загальну суму 21 243,76 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) від 12.11.2010 р. та від 18.05.2010 р. (а.с. 31-32).

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія» взяті на себе згідно договору поставки від 04.05.2010р. зобов'язання в частині оплати товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх в повному обсязі не оплатило у зв'язку з чим заборгувало приватному підприємству «Галагроімпорт» 15300,17 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість поставленого товару 63543,93 грн. за мінусом здійсненої проплати в загальному розмірі 27000,00 грн. та повернення товару на суму 21 243,76 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений Приватним підприємством «Галагроімпорт», с. Угри Городоцького району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія», м. Луцьк договір поставки №Д01/05 від 04.05.2010 р.  за своєю природою є договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)  або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем                        на виконання його умов відповідачу товарів, отримання їх Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія» та не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості 15300,17 грн.

Сума заборгованості 15300,17 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, актом звірки за період з 01.05.2010 р. по 29.12.2010 р. (а.с. 13). Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів за поставлені товари, як це передбачено умовами договору поставки від 04.05.2010 р..

Крім того, відповідачу у відповідності до п.9.2  договору поставки, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого товару було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 608,01 грн. (за період прострочки платежів з 09.07.2010р. по 31.01.2011р.)

          Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі  порушення  боржником зобов'язання.

          У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          В даному випадку договором поставки від 04.05.2011 р. (п.9.2) передбачено, що в разі прострочення оплати за поставлений товар більше ніж на 30 днів, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

 Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає 608,01 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 856,80 грн. суми інфляційних нарахувань за період з 09.07.2010р. по 31.12.2010р., а також 259,05 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 09.07.2010р. по 31.01.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія». Разом з цим позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 19,76 грн. коштів зайво сплачених останнім згідно платіжного доручення №2008 від 31.01.2011р. при поданні позовної заяви до господарського суду в якості оплати державного мита (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 220, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 536, 599, 625, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія» (43000, м.Луцьк, вул.. Лідавська, 1а, р/р 260013012269, банк: філія «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Луцьку, МФО 303138, ЄДРПОУ 37003976) на користь Приватного підприємства «Галагроімпорт» (81553, Львівська область, Городецький район, с.Угри, вул.. Вербова, 65, р/р 26002230099800, банк: АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33952151) 15300,17 грн. заборгованості, 608,01 грн. пені, 259,05 грн. 3% річних, 856,80 грн. інфляційних втрат, всього: 17 024,03 грн., а також 170,24 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Приватному підприємству «Галагроімпорт» (81553, Львівська область, Городецький район, с.Угри, вул.. Вербова, 65, р/р 26002230099800, банк: АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33952151) повернути з Державного бюджету України 19,76 грн. коштів зайво сплачених останнім згідно платіжного доручення №2008 від 31.01.2011р. в якості оплати державного мита.

           Суддя                                                    В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

03.03.11