Рішення

від 03.03.2011 по справі 15/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/25

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.03.11 р.                                                                                    Справа № 15/25                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” м. Київ (код ЄДРПОУ 33937992)

до відповідача селянського (фермерського) господарства “Юг” м. Волноваха (код ЄДРПОУ 23130509)

про стягнення пені в розмірі 4509,18 грн., 3% річних в сумі 871,00 грн., інфляції в сумі 4655,76 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тетерюк Н.П. за довіреністю від 01.02.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” м. Київ до селянського (фермерського) господарства “Юг” м. Волноваха про стягнення пені в розмірі 4509,18 грн., 3% річних в сумі 871,00 грн., інфляції в сумі 4655,76 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/25, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. по справі № 23/170 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Вассма” м. Київ задоволені частково та з селянського (фермерського) господарства “Юг” м. Волноваха стягнуто основний борг у сумі 81680,00 грн., інфляцію в розмірі 15029,12 грн., 3% річні в сумі 4254,50 грн., пеню в сумі 10000,00 грн., штраф в розмірі 5000,00 грн., витрати на оплату держмита в розмірі 1556,82 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235,93 грн. Разом складає 117756,37 грн.

Вказане рішення не оскаржувалося та вступило в законну силу, завірена копія міститься в матеріалах справи.

На виконання рішення від 26.10.2010 р. господарським судом на підставі ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ від 12.11.2010 р. по справі № 23/170.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення суду від 26.10.2010 р. відповідач здійснив оплату заборгованості за договором купівлі–продажу № 12–160–ОІА від 20.05.2008 р. кількома платежами, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення платежу № 567 від 21.12.2010 р. на суму  235,93 грн., № 566 від 21.12.2010 р. на суму 1556,82 грн., № 569 від 21.12.2010 р. на суму 19283,62 грн., № 568 від 21.12.2010 р. на суму 96680,00 грн., а разом складає 117756,37 грн. (в т.ч. держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Але виконав грошові зобов'язання відповідач з порушенням встановленого договором строку оплати. На підставі цього позивач, керуючись ст. 625 ЦК України та пунктом 8.3 договору купівлі–продажу № 12–160–ОІА від 20.05.2008 р., нарахував відповідачу додаткові штрафні санкції у формі пені, а також інфляцію та 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання вже після винесення рішення по справі № 23/170 за період з 13.08.2010 р. (тобто, з наступного після останнього дня нарахування пені, інфляції та 3% річних згідно рішення від 26.10.2010 р. по справі № 23/170) до 21.12.2010 р. (21.12.2010 р. відповідач погасив заборгованість за спірним договором купівлі–продажу в повному обсязі). Таким чином, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 3% річні за період з 13.08.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 871,00 грн., інфляцію за період з серпня по грудень 2010 р. в розмірі 4655,76 грн., а також на підставі п. 8.3 договору пеню за період з 13.08.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 4509,18 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідач надав до суду відзив № 10 від 04.02.2011 р. на позовну заяву, клопотання № 27 від 02.03.2011 р., в яких проти позовних вимог заперечує у зв'язку зі здійсненням повного погашення заборгованості за договором купівлі–продажу № 12–160–ОІА від 20.05.2008 р., у зв'язку з наявністю судового рішення по справі № 23/170 від 26.10.2010 р., яке підлягає виконанню шляхом звернення до органу ДВС.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 договору купівлі–продажу № 12–160–ОІА від 20.05.2008 р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.4 договору строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів для даних правовідносин сторін не встановлений.

Проаналізувавши обставини справи та діюче законодавство, суд дійшов висновку, що повне погашення боржником заборгованості перед кредитором не звільняє його від сплати неустойки у формі пені, а також інфляції та 3% річних, які виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.  

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Відповідач надав до суду клопотання № 23 від 21.02.2011 р., в якому просить суд на підставі ч. 3 ст. 551 ГК України зменшити розмір пені у зв'язку з тим, що на теперішній час він не може своєчасно виконувати свої зобов'язання за договором купівлі–продажу в результаті відсутності необхідних коштів. Відповідач є виробником сільськогосподарської продукції. В 2009–2010 роках в сільському господарстві склалася кризова ситуація, у зв'язку з чим реалізація сільськогосподарської продукції здійснювалася на дуже невигідних для сільгоспвиробника умовах, а отримані кошти ледве покрили її собівартість, що сприяло втраті прибутку фермерського господарства від підприємницької діяльності. Крім того, відповідач має заборгованість перед ПАТ „АК промислово інвестиційний банк” на загальну суму 9533545,24 грн. згідно кредитних договорів, у зв'язку з чим були відкриті виконавчі провадження та здійснений арешт та виставлення майна боржника на публічні торги. На підставі викладеного відповідач просив суд зменшити на 99% розмір неустойки до суми 45,54 грн. В обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду завірені копії актів опису та арешту майна боржника, складених держвиконавцем ВДВС Волноваського РУЮ при примусовому виконанні наказів господарського суду Донецької області № 15/348 та № 15/349 від 23.03.2010 р., довідки ДПІ у Волноваському районі, банківських довідок про залишок коштів на рахунках.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий судовий розгляд.

Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд приймає до уваги, що ефективність діяльності сільських господарств з кожним роком знижується, затрати збільшуються, виникають проблеми у суб'єктів господарювання через відсутність оперативних каналів доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки галузей сільського господарства, результатів моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку сільськогосподарської продукції, а також фінансових і матеріально–технічних засобів для її виробництва; повільне впровадження прикладних наукових розробок у сільськогосподарське виробництво.

Суд також приймає до уваги той факт, що відповідач як виробник сільськогосподарської продукції буде мати фактичну можливість погасити заборгованість тільки після отримання урожаю, реальне виконання рішення суду в загальному порядку та одночасне погашення всієї суми заборгованості негативно вплине на безперервність у здійсненні господарської діяльності відповідачем. Крім того, суд враховує той факт, що заборгованість, на яку були додатково нараховані пеня, інфляція та 3% річних, фактично відповідачем сплачена.

Таким чином, наведені у клопотанні відповідача обставини суд вважає винятковими у розумінні ст. 83 ГПК України, та у зв'язку з цим зменшує розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача. Позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 13.08.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 4509,18 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 509,18 грн. В частині стягнення пені в сумі 4000,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції за період з серпня по грудень 2010 р. в розмірі 4655,76 грн., 3% річних за період з 13.08.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 871,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства ”ЮГ” (юридична адреса: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. 100 років Червоного Хреста, 114; код ЄДРПОУ 23130509; рахунок 26007303550283 у філії „Відділення ПІБ м. Волноваха”, МФО 334646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговий дім ”Вассма” (юридична адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв. 67; код ЄДРПОУ 33937992; рахунок 26002010031008 в ВАТ „Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 322313) суму 6035,94 грн. (а саме: пеню за період з 13.08.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 509,18 грн., інфляційні нарахування за період з серпня по грудень 2010 р. в розмірі 4655,76 грн., 3% річних за період з 13.08.2010 р. по 20.12.2010 р. в сумі 871,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 61,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 141,94 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 4000,00 грн.

У судовому засіданні 03.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.