Рішення

від 25.02.2011 по справі 30/200-10-5525

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/200-10-5525

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2011 р.Справа  № 30/200-10-5525

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:  Контрольно-ревізійне управління в Одеській області    

Відповідач:   Товариство з обмеженою відповідальністю „Портспецоснащення”  

Про  стягнення  

                                                                                                  Суддя                         Рога Н.В.

                                                      Представники:

Від позивача:  Попова Н.О.- довіреність №96 від 20.09.2010р.

Від третьої особи: Філіпова Е.Г.- довіреність №75 від 27.12.2010р.

Від відповідача:  Кулігіна А.В. - довіреність  від 08.01.2011р.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (далі - ПОРТ), за участю третьої особи на стороні позивача- Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (далі - КРУ в Одеській області), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  (далі - ТОВ) „Портспецоснащення”  про  стягнення   безпідставно набутих коштів у сумі 90 910 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

В ході розгляду справи уточнено процесуальний статус третьої особи у справі та визначено, що КРУ в Одеській області у даній справі є третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши  пояснення представників  сторін, суд встановив:

16 жовтня 2007р. між Портом  та ТОВ „Портспецоснащення” (Підприємство ) був укладений Договір №662-О про спільну діяльність (Договір простого товариства) , згідно якого  учасники за цим Договором, з метою отримання прибутку, зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції. Для досягнення мети Договору сторони домовилися здійснювати деякі види діяльності, зокрема, забезпечення потреб Порту та інших споживачів такелажною та супутньою продукцією.

Згідно Протоколу  від 29.05.2008р.  сторони домовилися прийняти калькуляцію виготовлення стропів для нужд Порту з урахуванням рівня рентабельності –5%.

Позивач у справі зазначає, що в результаті перевірки, що проводилася КРУ В Одеській області було виявлено, що накладні витрати  (співвідношення  адміністративних витрат , витрат на збут  та інших витрат к собівартості реалізованої продукції ) в 2008р. склали 4%, у 2009р. – 5,7 %, в І кварталі  2010р. –6,2%. Але, в розрахунках вартості стропів застосовано розмір накладних витрат –308,2% від суми оплати праці основних працівників, який погоджено з начальником ДП „ІМТП” Скворцовим Г.П. та 15%  накладних витрат від вартості матеріалів.  Згідно даних бухгалтерського обліку  протягом 2009р.  та в І кварталі 2010р. реалізовано стропів для Порту в загальній кількості 13790 шт. та отримано доходів в загальній сумі 7 653,  89 тис. грн.. з урахуванням рентабельності 5%  (без ПДВ).  Таким чином, КРУ в Одеській області дійшло до висновку, що у 2009р. дохід від реалізації стропів за даними бухгалтерського обліку склав 6 447, 53 тис. грн., розрахунковий доход від реалізації стропів в 2009р. складає 6 356,62 тис. грн. Тобто, дохід від реалізації стропів в 2009р. за даними бухгалтерського обліку перевищує розрахунковий на 90 910 грн.  

Позивач повністю згоден з даними КРУ в Одеській області та зазначає, що  внаслідок завищення рівня рентабельності  всупереч умовам Договору  Портом зайво сплачено коштів на загальну суму 90 910 грн. Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.  Положення цієї глави  застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття  або збереження майна  було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.  Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним провочином;  витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією  із сторін у зобов'язанні;  відшкодування шкоди  особою, яка незаконно набула майно  або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

На підставі викладеного, посилаючись  на ст.ст. 179, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з  ТОВ „Портспецоснащення”  безпідставно набуті кошти у сумі 90 910 грн.

Третя особа у справі - КРУ в Одеській області, повністю підтримує позов Порту.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підставі Договору №662-О від 16.10.2007р. між сторонами за цим Договором , відповідно до  ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.179 Господарського кодексу України,  виникли відповідні зобов'язання.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено  порушень з боку ТОВ „Портспецоснащення”  щодо виконання умов Договору.

При цьому, відповідач зазначає, що  сплата за продукцію проводиться відповідно до спільно погоджених та затверджених сторонами тарифів. Кожний рахунок, що виставляється на сплату з боку ТОВ „Портспецоснащення”, ретельно вивчається та візується відповідними службами Порту.  Фактична рентабельність виробництва стропів за підсумками року може відрізнятись від планової за рахунок зменшення виробничих витрат (економії), що дозволяє отримати більший прибуток та збільшити відрахування до бюджету.

Крім того, відповідач вважає, що різниця, яка була встановлена  в процесі ревізії  КРУ в Одеській області   виявлена за річними показниками  і не може бути трактована, як порушення , у зв'язку із неможливістю її самостійного виявлення на протязі звітного року.  Відсутність вимог сторін щодо додаткового вивчання  річних показників з метою удосконалення взаєморозрахунків  та виявлення невідповідностей, на думку  відповідача, підтверджує факт погодження Порту з розрахунками відповідача.

Відповідач також вважає, що законодавством України та умовами Договору  №662-О від 16.10.2007р. не передбачена можливість  або порядок, корегування за підсумками року прибутків в залежності від фактичної рентабельності.                       

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Дійсно, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2007р. між Портом  та ТОВ „Портспецоснащення” (Підприємство) був укладений Договір №662-О про спільну діяльність (Договір простого товариства), згідно якого  учасники за цим Договором, з метою отримання прибутку, зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції. Для досягнення мети Договору сторони домовилися здійснювати деякі види діяльності, зокрема, забезпечення потреб Порту та інших споживачів такелажною та супутньою продукцією. Строк дії Договору –15 років  від дати його укладення.    

Згідно Протоколу  від 29.05.2008р.  сторони домовилися прийняти калькуляцію виготовлення стропів для нужд Порту з урахуванням рівня рентабельності –5%.

Відповідно до  ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу  України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу  України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу  України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами  ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.  Крім того, відповідно до ч.2  ст.193 Господарського кодексу України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання  нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони  та забезпечення загальнодержавного інтересу.  З цього приводу  слід зауважити, що позивач у справі  є державним унітарним транспортним підприємством, заснованим на державній власності, і даний спір стосується  вартості  стропів  саме для нужд Порту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою, що проводилася КРУ В Одеській області, було виявлено, що накладні витрати  (співвідношення  адміністративних витрат, витрат на збут  та інших витрат к собівартості реалізованої продукції ) в 2008р. склали 4%, у 2009р. –5,7 %, в І кварталі  2010р. –6,2%. Але, в розрахунках вартості стропів застосовано розмір накладних витрат –308,2% від суми оплати праці основних працівників, який погоджено з начальником ДП „ІМТП” Скворцовим Г.П. та 15%  накладних витрат від вартості матеріалів.  Згідно даних бухгалтерського обліку  протягом 2009р.  та в І кварталі 2010р. реалізовано стропів для Порту в загальній кількості 13790 шт. та отримано доходів в загальній сумі 7 653,  89 тис. грн.. з урахуванням рентабельності 5%  (без ПДВ).  Таким чином, КРУ в Одеській області дійшло до висновку, що у 2009р. дохід від реалізації стропів за даними бухгалтерського обліку склав 6 447, 53 тис. грн., розрахунковий доход від реалізації стропів в 2009р. складає 6 356,62 тис. грн. Тобто, дохід від реалізації стропів в 2009р. за даними бухгалтерського обліку перевищує розрахунковий на 90 910 грн.

Відповідачем  зауважень на акт перевірки КРУ в Одеській області  та спростування   даних, викладених в Акті КРУ  не надано. Посилання відповідача на те, що різниця, яка була встановлена  в процесі ревізії  КРУ в Одеській області, виявлена за річними показниками  і не може бути трактована, як порушення, у зв'язку із неможливістю її самостійного виявлення на протязі звітного року, а відсутність вимог сторін щодо додаткового вивчання  річних показників з метою удосконалення взаєморозрахунків  та виявлення невідповідностей  підтверджує факт погодження Порту з розрахунками відповідача, сприймається судом критично. Адже, зазначені висновки є лише думкою відповідача.  

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.  Положення цієї глави  застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття  або збереження майна  було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.  Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним провочином;  витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією  із сторін у зобов'язанні;  відшкодування шкоди  особою, яка незаконно набула майно  або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, на думку суду, позов Порту є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи  та підлягає задоволенню.      

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача   згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

           На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.  44,49,  82-85 ГПК України, суд -

                                                              ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”   задовольнити  повністю .

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Портспецоснащення”    (Одеська обл.., м.Іллічівськ, вул..Перемоги, 9-М, код  ЄДРПОУ  35067053,                               р\р 26003515601 у філії ВАТ „МТБ”, МФО 388498) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (Одеська обл.., м.Іллічівськ, вул..Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, р\р 26009114761 в АКБ МТБ м.Іллічівськ, МФО 388498)  безпідставно набуті кошти у сумі 90 910 грн.,   витрати по сплаті державного мита у сумі 909 грн. 10 коп. та  витрати на ІТЗ судового процесу у сумі  236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                        Рішення підписане 02 березня 2011р.

              Суддя                                                                                       Рога Н. В.