Постанова

від 07.04.2011 по справі 30/200-10-5525

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/200-10-5525

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" квітня 2011 р. Справа № 30/200-10-5525

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.,

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кравцова О.А.,

від відповідача: Кулігіної А.В.,

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТСПЕЦОСНАЩЕННЯ"

на рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2011 р.

у справі №30/200-10-5525

за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Контрольно-ревізійне управління в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТСПЕЦОСНАЩЕННЯ"

про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 90 910 грн.,

                                                     В С Т А Н О В И В:

28.12.2010 р. Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі- позивач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Контрольно-ревізійне управління в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТСПЕЦОСНАЩЕННЯ" (далі- відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 90 910 грн..

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами існує договір про спільну діяльність без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах промисловій продукції. В межах цього договору враховуючи виробничі потреби Порту було організовано виробництво такелажної продукції та супутніх виробів. Виробництво здійснювалося шляхом залучення інвестицій, розподілу зобов'язань сторін в спільній діяльності.

При проведенні планової контрольно-ревізійної перевірки КРУ в Одеській області виявлено у 2009 р. дохід від реалізації стропів ДП „ІМТП” в загальній сумі 7 653,  89 тис. грн. при  5% рентабельності (без ПДВ). За даними бухгалтерського обліку дохід від реалізації стропів склав 6 447, 53 тис. грн., а розрахунковий дохід в 2009 р. складає 6 356,62 тис. грн., що склало перевищення на 90 910 тис. грн. (без ПДВ).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України допущено завищення рівня рентабельності всупереч умов договору Портом зайво сплачено коштів на 90 910,00 грн. При цьому в розрахунках вартості стропів застосовано розмір накладних витрат - 308,2% від суми оплати праці основних працівників. Даний розрахунок узгоджений сторонами.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позовної заяви посилаючись при цьому на те, що на підставі Договору №662-О від 16.10.2007 р. про спільну діяльність між сторонами, відповідно до  ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.179 Господарського кодексу України,  виникли відповідні зобов'язання.  На думку відповідача позивач не довів  порушень з боку ТОВ „Портспецоснащення”  щодо виконання умов Договору. При цьому, сплата за продукцію проводиться відповідно до спільно погоджених та затверджених сторонами тарифів. Кожний рахунок, що виставляється на сплату з боку ТОВ „Портспецоснащення”, ретельно вивчається та візується відповідними службами Порту. Фактична рентабельність виробництва стропів за підсумками року може відрізнятись від планової за рахунок зменшення виробничих витрат (економії), що дозволяє отримати більший прибуток та збільшити відрахування до бюджету.  Крім того, відповідач вважає, що різниця, яка була встановлена  в процесі ревізії  КРУ в Одеській області виявлена за річними показниками  і не може бути трактована, як порушення , у зв'язку із неможливістю її самостійного виявлення на протязі звітного року.  Відсутність вимог сторін щодо додаткового вивчання  річних показників з метою удосконалення взаєморозрахунків  та виявлення невідповідностей, на думку  відповідача, підтверджує факт погодження Порту з розрахунками відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2010 р. (суддя Рога Н.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у сумі 90 910 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 909 грн. 10 коп. та  витрати на ІТЗ судового процесу у сумі  236 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними документами. Оскільки дохід від реалізації стропів перевищив розрахунковий то відповідно відповідач зобов'язаний його повернути виходячи з вимог ст.ст. 193  Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, які передбачають належне виконання господарських зобов'язань.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати повністю, посилаючись при цьому на те, що зауваження суду, про те що позивач у справі є державним унітарним транспортним підприємством, заснованим на державній власності не є самостійною підставою для винесення рішення по справі. Крім того, на думку відповідача за цим спором Порт є однією із сторін господарювання за Договором про спільну діяльність №662-0 укладеним сторонами 16.10.2007 р., і несе солідарну відповідальність у відповідності до умов цього господарського договору. На думку відповідача за цим спором, безпідставне набуття коштів, якщо таке відбулось, є результатом спільних дій суб'єктів господарювання (сторін за договором СД) та прийняття сторонами калькуляції виготовлення стропів для нужд порту з урахуванням рівня рентабельності 5%. Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 3 ст.509 ЦК України встановлює, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Саме так, як і при розподілі прибутку у співвідношенні визначеному умовами договору, так і при перерозрахунку прибутків отриманих неналежним чином, за рахунок безпідставно набутих коштів.

При вирішені спору не була відокремлена сума переплати, здійснена саме портом і виділена з загальних показників.

При проведені ревізії були взяті загальні показники розрахункового доходу від реалізації стропів і доходу від реалізації стропів за даними бухгалтерського обліку в 2009 р. Також твердження суду, про те, що даний спір стосується вартості стропів саме для нужд порту не є документально обґрунтованим.

З положень Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»вбачається, що акти органів Державної контрольно-ревізійної служби будь-яким чином юридично на господарські договори не впливають (не змінюють умов договорів, не припиняють договори повністю або частково, не є в самостійному значенні підставою для розірвання договорів, оскільки не є первинними документами господарської діяльності, лише які можуть бути належними та допустимими з питання виконання договорів). Відповідач вбачає порушення судом норм процесуального права в частині не відповідності висновків дійсним обставинам справи, а саме тому, що зауваження КРУ в Одеській області зроблено до показників спільної господарської діяльності, а твердження про безпідставно набуті кошти віднесено тільки до відповідача, без урахування подальшого відображення цих сум в бухгалтерському обліку СД.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення приходить до висновку щодо задоволення скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2007 р. між сторонами у справі було укладено Договір №662-О про спільну діяльність, згідно умов якого  учасники за цим Договором, з метою отримання прибутку, зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб Порту та третіх осіб в споживчих товарах, промисловій продукції. Для досягнення мети Договору сторони домовилися здійснювати деякі види діяльності, зокрема, забезпечення потреб Порту та інших споживачів такелажною та супутньою продукцією.

Згідно Протоколу  від 29.05.2008р.  сторони домовилися прийняти калькуляцію виготовлення стропів для нужд Порту з урахуванням рівня рентабельності –5%.

Укладеним договором про спільну діяльність співвідношення часток учасників в спільній діяльності складає 50% для кожної сторони.

Умовами договору передбачено правовий статус покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій.

Аналіз матеріалів справи та дослідження обставин справи свідчить про те, що договір №662-0 від 16.10.2007 р., укладений між сторонами про спільну діяльність відповідає вимогам ст.ст.1130,1131 Цивільного Кодексу України.

Координація спільних дій учасників за договором здійснюється шляхом погодження правочинів, рішень, здійснення витрат у тому числі на погодження проектно кошторисної документації на майно та роботи, що вносяться Підприємством в спільну діяльність (п.3.11 договору).

Питання вартості стропів та рентабельність виготовлення на потреби Порту погоджувалось комісією за участю представників Порту і Підприємства (протокол від 29.05.08 р. арк. спр. 37).

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не навів доказів які підтверджують позов про безпідставне набуття коштів, оскільки всі дії позивача і відповідача по спірній справі при здійсненні сумісної діяльності відповідають умовам договору про сумісну діяльність та кореспондуються зі ст. 193 Господарського Кодексу України і ст. 526 Цивільного Кодексу України, які встановлюють обов'язок господарських суб'єктів зобов'язання виконувати належним чином відповідно до умов договору та вимог названих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

Господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам та допустив неправильне застосування норм матеріального права, що являється підставами скасування рішення суду та у відмові в позові, оскільки не наведені підстави для його задоволення.

Вирішуючи спільно питання господарської діяльності при сумісній діяльності учасники крім узгоджених витрат на виробництво на договірних умовах розділяють прибуток та сплачують податки.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                  П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТСПЕЦОСНАЩЕННЯ"- задовольнити.  

Рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2011 р. у справі №30/200-10-5525  - скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТСПЕЦОСНАЩЕННЯ"–460 грн. 28 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

             Головуючий суддя                                                         П.Ф. Мацюра

            Судді                                                                                Е.І.Андрєєва

                                                                                                     Н.В.Ліпчанська