Постанова

від 03.03.2011 по справі 8/237

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/237

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2011 р.                      справа №8/237

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гези  Т.Д.

суддів

Акулової Н.В., Приходько І.В.

при секретарі: Казімір Л.Р.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явились

від відповідача:Толмачов О.О. –по довір. б/н від 01.09.08р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуМіського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів м. Луганськ

на рішеннягосподарського суду

Луганської області

від06.12.2010 року

по справі№8/237

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Автодорожник»м. Луганськ

доМіське комунальне підприємство Експлуатаційно-лінійне управління автошляхів м. Луганськ

предмет спорустягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 190 491грн. 34коп.

                  У судовому засіданні 07.02.11р. було                   оголошено перерву на 21.02.11р. на 14.10год.

                  У судовому засіданні 21.02.11р. було                   оголошено перерву на 28.02.11р. на 14.35год.

                      В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Автодорожник»м. Луганськ (далі по тексту –ВАТ «Автодорожник») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів м. Луганськ (далі по тексту –МКП Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів) про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 190 491грн. 34коп. за накладними, доданим до позову.

Рішенням господарський суд Луганської області рішенням від 06.12.2010р. по справі №8/237 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони уклали усний договір, тобто у спосіб, ними обраний встановили між собою правовідносини, які є предметом розгляду цієї справи. Правовідносини за цим спором належать до купівлі-продажу. Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України, тобто передав відповідачу вказану у видаткових документах кількість товару (за період з 29.03.06р. по 18.06.08р.).

Відповідач, отримавши від позивача письмову вимогу від 14.05.10р. оплатити вартість товару, не виконав її в частині залишку боргу у сумі 190 491,34грн.

Факт несплати боргу, відповідач підтвердив шляхом підписання актів взаємної звірки станом на 30.09.08р. та 28.10.10р.

Суд визначив, що факт складання акту звіряння взаємних розрахунків від 30.09.08р. є доказом визнання боргу відповідачем, а тому з урахуванням приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, термін позовної давності суд відрахував з 30.09.08р. (з дати підписання акту взаємозвірки розрахунків).

МКП Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2010р. по справі №8/237 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки суду по справі не відповідають обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги вважає необґрунтованим неприйняття заяви відповідача про застосування строку позовної давності відносно частини боргу, за поставку 2006 року, тому як акт звіряння розрахунків не є  доказом визнання боргу, тому не є підставою для переривання строку позовної давності.

Заявник скарги вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про визнання відповідачем свого боргу за поставку асфальтобетону, бітуму та нафтобітуму у період з 2006 по 2008 роки у відповіді на вимогу позивача від 14.05.10р.

Скаржник зазначає, що у відповіді мова йде про заборгованість за виконані роботи, що не є предметом позову.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між сторонами по справі виникли правовідносини, які відносяться до купівлі-продажу та вважає, що це правовідносини з поставки продукції, тому як момент виконання договору не співпадає з моментом його укладання.

ВАТ «Автодорожник»у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 06.12.2010р. по справі №8/237 без змін.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, вважає доводи скаржника  необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Позивач вважає підписання відповідачем акту звірки розрахунків від 30.09.08р. –дією, що свідчить про визнання боргу, а також вважає, що у відповіді на вимогу від 14.05.10р. відповідач підтвердив зазначену у позові заборгованість.

Позивач зазначає, що надав до справи всі достатні первинні документи, які підтверджують факт поставки товару та виникнення заборгованості, відповідач не надав доказів погашення цієї заборгованості у сумі 190 491,34грн., існування заборгованості перед позивачем у сумі 190 491,34грн. підтверджується підписаним актом звірки розрахунків під час розгляду справи –28.10.10р.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду  у відповідності до           ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний  господарський суд  не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого  господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції  встановила.

Позивач у позові, як на підставу позову посилається на первинні документи, а саме на накладні: №5 від 29.03.06 року –на суму 4627,63грн.; №8 від 03.04.06 року –на суму 4316,95грн.;  №16 від 20.04.06 року –на суму 19503,92грн.; №27 від 03.05.06 року –на суму 40591,76грн.;  №47 від 12.05.06 року –на суму 19286,08грн.; №56/60 від 01.06.06 року –на суму 17323,32грн.; №РН-0000076 від 07.07.06 року  –на суму 27999,72грн.; №РН-0000090 від 01.08.06 року  –на суму 4924,92грн.; №РН-0000121 від 05.10.06 року  –на суму 11261,88грн.; №РН-0000132 від 02.11.06 року  –на суму 11365,20грн.; №РН-0000140 від 21.11.06 року  –на суму 4477,20грн.; №РН-0000090 від 01.11.07 року  –на суму 10458,73грн.; №РН-0000018 від 18.06.08 року  –на суму  6131,89грн.; №РН-0000020 від 18.06.08 року  – на суму 12317,10грн.

З накладних вбачається, що уповноважені особи відповідача за довіреностями, які додані до справи, отримали від позивача асфальтобетон, бітум та нафтобітум за період з 29.03.06р. по 18.06.08р. на загальну суму 194 486,30грн.

Позивач посилається на те, що 4 094,96грн. відповідачем сплачено, але відповідних доказів цьому факту не надав. Не вбачається  за якими накладними здійснена часткова оплата і з розрахунку ціни позову (т.1 арк. справи 8).

У п.2 розрахунку ціни позову зазначено, що сума заборгованості –це вартість виконаних робіт, виконаних позивачем, але з накладних це не вбачається, також про виконання робіт не йдеться і у позові.

З доказів матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою №1с/7-14/05-08 від 14.05.10р., в якій зазначено, що ВАТ «Автодорожник»у період до 30.09.08р. здійснило постачання відповідачу по справі №8/237 асфальтобітуму  та виконало роботи з ремонту доріг, відповідач розрахувався не у повному обсязі, позивач вимагав здійснити оплату боргу у сумі 190 491,34грн. згідно акту звірки розрахунків від 30.09.09р. (т.1 арк. справи 37).

Відповідач у відповіді на вимогу позивача повідомив, що погасить заборгованість за виконані роботи з поточного ремонту доріг (т. 1 арк. справи 38).

Сторони по справі підписали акт звірки взаємних розрахунків на 30.09.08р., з якого вбачається, що сальдо на 01.01.08р. –185 411,63грн.  і за текстом акту звірки розрахунків зазначені тільки дві накладні, на які йдеться посилання у позові - №РН –0000018 від 18.06.08р. на суму 6131,89грн., РН –0000020 від 18.06.08р. на суму 12 317,10грн. (т.1 арк. справи 36).

Тобто з акту звірки розрахунків не вбачається, що за цим актом звірені розрахунки за 12 накладними, зазначеними у позові.

Позивач надав пояснення, що до складу дебетового сальдо на 01.01.08р., зазначеного в акті звірення розрахунків включається заборгованість відповідача за 12 накладними на загальну суму 176 137,31грн., саме: №5 від 29.03.06 року –на суму 4627,63грн.; №8 від 03.04.06 року –на суму 4316,95грн.;  №16 від 20.04.06 року –на суму 19503,92грн.; №27 від 03.05.06 року –на суму 40591,76грн.;  №47 від 12.05.06 року –на суму 19286,08грн.; №56/60 від 01.06.06 року –на суму 17323,32грн.; №РН-0000076 від 07.07.06 року  –на суму 27999,72грн.; №РН-0000090 від 01.08.06 року  –на суму 4924,92грн.; №РН-0000121 від 05.10.06 року  –на суму 11261,88грн.; №РН-0000132 від 02.11.06 року  –на суму 11365,20грн.; №РН-0000140 від 21.11.06 року  –на суму 4477,20грн.; №РН-0000090 від 01.11.07 року  – на суму 10458,73грн.

Загальна сума за цими накладними не співпадає з сумою сальдо на 01.01.08р., яка зазначена в актах звірки взаємних розрахунків –185 411,63грн.

Відповідач заперечує проти доводів позивача, що у суму сальдо 185 411,63грн. увійшов борг саме з накладних, зазначених у позові за 2006 рік, а також звертає увагу суду на те, що сума по цим накладним і сальдо, яке зазначено в акті звірки розрахунків не співпадає. Відповідач зазначає, що не визнавав суму боргу за накладними за 2006 рік, які вказані у позові, тому просить застосувати до цих вимог строк позовної давності.

Пункт 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням  особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З акту звіряння розрахунків від 30.09.08р. не вбачається, що сума сальдо на 01.01.08р. –185 411,63грн. складається саме з боргу за накладними 2006 року, які зазначені у позові, тому як підтверджується доказами матеріалів справи, що позивачем до 30.09.08р. не тільки здійснювалася поставка продукції, а і виконувалися роботи з ремонту доріг, за які також не в повному обсязі здійснені розрахунки відповідачем.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція дійшла до висновку, що позивач не довів відповідними доказами визнання відповідачем 30.09.08р. боргу, саме за накладними 2006 року, які додані до позову, тому судом першої інстанції неправомірно застосовано п.1 ст. 264 Цивільного кодексу України до цих правовідносин.

До правовідносин, які виникли між сторонами з поставки продукції за накладними  №5 від 29.03.06 року –на суму 4627,63грн.; №8 від 03.04.06 року –на суму 4316,95грн.;  №16 від 20.04.06 року –на суму 19503,92грн.; №27 від 03.05.06 року –на суму 40591,76грн.;  №47 від 12.05.06 року –на суму 19286,08грн.; №56/60 від 01.06.06 року –на суму 17323,32грн.; №РН-0000076 від 07.07.06 року  –на суму 27999,72грн.; №РН-0000090 від 01.08.06 року  –на суму 4924,92грн.; №РН-0000121 від 05.10.06 року  –на суму 11261,88грн.; №РН-0000132 від 02.11.06 року  –на суму 11365,20грн.; №РН-0000140 від 21.11.06 року  – на суму 4477,20грн., за заявою відповідача застосовується строк позовної давності.

Стаття 257 Цивільного кодексу передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду –27.09.10р.

Тому, у позовних вимогах про стягнення з відповідача боргу за накладними: №5 від 29.03.06 року –на суму 4627,63грн.; №8 від 03.04.06 року –на суму 4316,95грн.;  №16 від 20.04.06 року –на суму 19503,92грн.; №27 від 03.05.06 року –на суму 40591,76грн.;  №47 від 12.05.06 року –на суму 19286,08грн.; №56/60 від 01.06.06 року –на суму 17323,32грн.; №РН-0000076 від 07.07.06 року  –на суму 27999,72грн.; №РН-0000090 від 01.08.06 року  – на суму 4924,92грн.; №РН-0000121 від 05.10.06 року  –на суму 11261,88грн.; №РН-0000132 від 02.11.06 року  –на суму 11365,20грн.; №РН-0000140 від 21.11.06 року  –на суму 4477,20грн., відмовляється.

Сума боргу, за поставлену продукцію за накладними №РН-0000018 від 18.06.08 року  –на суму  6131,89грн.; №РН-0000020 від 18.06.08 року  –на суму 12 317,10грн., всього на суму 18 448,99грн., відповідачем визнано у повному обсязі, доведено доказами справи, на зазначені накладні йдеться посилання і у актах звірки розрахунків між сторонами  від 30.09.08р. та 28.10.10р., доказів оплати зазначеного боргу, після отримання вимоги, відповідач суду не надав  –тому позовні вимоги у сумі 18 448,99грн. підлягають задоволенню.

Сума боргу, за поставлену продукцію за накладною №РН-0000090 від 01.11.07 року   на суму 10458,73грн. доведена доказами матеріалів справи, доказів оплати зазначеного боргу відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги у сумі 10458,73грн. також підлягають задоволенню.

Апеляційна скарга Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів м. Луганськ підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, відповідно до ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову, витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

            П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів м. Луганськ  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. по справі №8/237 - скасувати.

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник»м. Луганськ до Міського комунального підприємства Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів            м. Луганськ задовольнити частково у  сумі  28  907грн. 72коп.

В іншій частині позовних вимог у сумі 161 583грн. 62коп. –відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Експлуатаційно-лінійне  управління автошляхів»(ідентифікаційний код 03340593, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Московська, 144) на користь Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник»(ідентифікаційний код 13379679, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Южно-Радіальна, 30) основний борг у сумі 28 907грн. 72коп., а також витрати по сплаті  державного мита за подання позову у сумі 289грн. 08коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 35грн. 81коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автодорожник»(ідентифікаційний код 13379679, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Южно-Радіальна, 30) на користь Міського комунального підприємства «Експлуатаційно-лінійне  управління автошляхів»(ідентифікаційний код 03340593, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Московська, 144)  витрати по сплаті  державного мита за подання апеляційної скарги в сумі  144грн. 54коп.

Головуючий          Т.Д.  Геза

Судді:          Н.В.  Акулова

          І.В.   Приходько

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

                                                                                                        1. ГСЛУ