Рішення

від 24.02.2011 по справі 5/5007/3/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/5007/3/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" лютого 2011 р. Справа № 5/5007/3/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Таргонський І.М., довір. №11/4 від 20.01.11.

від відповідача не з'явився  

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" (м. Житомир)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Житомир" (м.Житомир)

про стягнення 2366,50 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 2366,50грн. боргу.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив, що відповідач перерахував позивачу 4020,00грн. попередньої оплати за вартість вторсировини. Проте, позивач відвантажив відповідачу  по видаткових накладних №2002585/Е2 від 01.09.08. відходи мішків та макулатуру на загальну суму 5057,62грн. та по видатковій накладній №2002852/Е2 від 26.10.08 відходів мішків на суму 1328,88грн., тобто на загальну суму 6386,50грн. Тому за відповідачем рахується заборгованість на  суму 2366,50грн.  Позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату  боргу в сумі 2366,50грн., але відповідач борг не повернув. Крім того, зазначив, що інших доказів, які б підтверджували поставку вторсировини відповідачу у позивача немає.

Представник відповідача у засідання суду не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.

Спір розглядається за наявними матералами в справі у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-        

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути із відповідача на свою користь 2366,50грн боргу, обгрунтовуючи вимоги  видатковими накладними №2002585/Е2 від 01.09.08 та №2002852/Е2 від 26.10.08 та довіреністю  відповідача ЯПИ №041036 від 26.09.08., ст.193 ГК України, ст.ст.612, 1212,1213  ЦК України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав.

Дійсно, відповідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно  ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно у натурі. У  разі  неможливості повернути  в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).

Проте, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову враховуючи наступне.

Відповідач перерахував позивачу 4020,00грн. попередньої оплати платіжним дорученням №1274 від 21.08.08 (а.с.8), про що не заперечується ні позивачем у позовній заяві, ні його представником у засіданні суду.

Позивач поставив відповідачу відходи мішків на суму 1328,88грн., що підтверджується видатковою накладною №2002852/Е2 від 26.10.08. (а.с.9) та довіреністю ЯПИ №041036 від 26.09.08 (а.с.24).

Вважаючи, що існує заборгованість, 19.11.10. позивач надіслав відповідачу претензію (вимогу) про сплату боргу в сумі 2366,50грн., яку  останній отримав (а.с.11,12), але залишив її без відповіді.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач не довів належними доказами наявність боргу у відповідача перед ним.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Суд не приймає як належний доказ, що підтверджує поставку позивачем відповідачу  вторсировину на суму 5057,62 по видатковій накладній №2002585/Е2 від 01.09.08., оскільки на видатковій накладній відсутня печатка відповідача, яка би посвідчувала підпис уповноваженої особи, що отримав товар. При цьому, неможливо із наданої накладної позивачем  ідентифікувати особу, що отримала вторсировину, тому що не зазначено прізвища, ім'я та по-батькові особи. Також відсутня довіреність відповідача на отримання товару у позивача по зазначеній накладній.

Вдповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є п е р в и н н і документи, які фіксують  факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт здійснення відповідачем господарської операції, а саме, поставка товару відповідачу повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові  реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за  здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис  або інші дані, що дають змогу і д е н т и ф і к у в а т и   о с о б у, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми,  дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і  підписи  осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Але доказів, які б підтверджували надання повноважень відповідачем  особі на отримання товару  у позивача по накладній № 2002585 від 01.09.08. (а.с.10),  останній не  надав і такі відсутні в матеріалах справи.

При цьому, відповідно до п.2  вимог  Інструкції  про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених  наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96.(з відповідними змінами на час існування правовідносин між сторонами), - сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністі одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей - первинний документ, в якому фіксується рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по накладній № 2002585 від 01.09.08. (а.с.10), яка б підтверджувала повноваження відповідача на отримання товарів позивач не надав.

Отже, належних доказів, які б підтверджували отримання відповідачем товару на суму 2366,50грн. та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем немає.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилася у позові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 28.02.11.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - поз. рек. з повід. про вруч.

3-відп. рек. з повід. про вруч.