Рішення

від 19.07.2011 по справі 5/5007/3/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "19" липня 2011 р. Справа № 5/5007/3/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Куденко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №3156 від 07.12.2010р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" (смт.Миропіль)

про стягнення 68460,23 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог)

Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" (м.Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" (смт.Миропіль) 72669,75 грн., з яких 60010,69 грн. заборгованості за поставлену відповідачу вторсировину, 9640,62грн. інфляційних та 3018,43 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 09.06.2011 р. порушено проваджено у справі та призначено справу до розгляду на 05.07.2011 р.

Ухвалою суду від 05.07.2011 р. розгляд справи було відкладено, у зв"язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду та зважаючи на те, що на час розгляду справи поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 05.07.2011 р. до суду не повернулось.

Після відкладення розгляду справи, в засідання суду 19.07.2011 р. представник відповідача не з"явився, при цьому, на час слухання справи поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду справи на 19.07.2011 р. до суду не повернулось, як і повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі.

Судом враховується, у відповідності до поданого позивачем витягу з Єдиного державного ресєтру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №136240 (а.с.102, т.4), станом на 13.07.2011 р. місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль": 13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул.Фабрична, буд.1.

Як вбачається з реєстру відправки рекомендованої з повідомленням кореспонденції господарським судом Житомирської області від 08.07.2011 р., а також, зі списку згрупованих поштових відправлень (вид рекомендованих листів) за 08.07.2011р., ухвали суду скеровувались відповідачу за його юридичною адресою - смт.Миропіль, вул.Фабрична, буд.1.

За таких обставин, оскільки судом вжито можливих заходів для належного повідомлення відповідача щодо дати, часу та місця розгляду справи, господарський суд вважає, що нез"явлення в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Представником позивача в засіданні суду 19.07.2011 р. подано письмові пояснення, в яких зазначено, що поставка вторсировини відповідачу у період виникнення заборгованості, про стягнення якої подано позов, здійснювалась відповідно до умов договору №110 від 02.04.2009 р. та договору №150 від 15.05.2008 р.

Водночас, враховуючи, що підставою позовних вимог, заявлених у даній справі, згідно позовної заяви є договір №110 від 02.04.2009 р., представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 56721,35 грн. основного боргу за вторсировину, поставлену у період дії договору №110, а саме в період з 02.04.2009 р. по 16.03.2010 р. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8936,21 грн. інфляційних та 2802,67 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за період її існування.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд, встановивши, що зменшення розміру позовних вимог, у даному випадку, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, приймає заяву позивача від 19.07.2011 р. про зменшення позовних вимог (а.с.104-105, т.4). Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог, заявлених у заяві від 19.07.2011 р.

В засіданні суду представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з підстав, наведених у позові та заяві від 19.07.2011 р. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 56721,35 грн. основного боргу за вторсировину, 8936,21 грн. інфляційних та 2802,67 грн. 3% річних, всього на суму 68460,23 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Житомирський маслозавод" (продавець) та ТОВ "Вторма Миропіль" (покупець) укладено договір №110 від 02.04.2009 р. (а.с.23, т.1), за яким продавець зобов"язався в термін дії договору поставляти, а покупець приймати вторинну сировину (п.1.1. договору).

Продавець зобов"язується відвантажувати вторинну сировину партіями, по мірі готовності партії. Доставка вторсировини на склад покупця може здійснюватися транспортом покупця або силами продавця (п.1.2., п.1.3. договору).

Ціна на макулатуру визначена в п.1.4. договору та становить 280 грн. (в т.ч. ПДв) за 1 тонну.

Відповідно до п.1.5. договору, розрахунки за вторинну сировину здійснюються шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на р/р продавця протягом двох банківських дінв з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно пункту 4.1. договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє по 31.12.2009 р. Пунктом 4.7. договору сторони передбачили можливу пролонгацію дії договору після закінчення терміну дії, за взаємною згодою сторін.

Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" після приведення статуту товариства у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" (витяг зі статуту ПАТ "Житомирський маслозавод, а.с.10-13, т.1).

За період з 02.04.2009 р. по 16.03.2010 р. позивач поставив ТОВ "Вторма Миропіль" вторинну сировину на загальну суму 56721,35 грн., що підтверджується наявними у справі первинними документами: накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.90-152, т.1; 1-162, т.2; 1-142, т.3; 1-73, т.4).

У письмових поясненнях, наданих позивачем на вимогу суду, позивач зазначив, що згідно договору №110 від 02.04.2009 р., доставка макулатури здійснювалась транспортом ВАТ "Житомирський маслозавод", за адресою ТОВ "Вторма-Миропіль": смт.Миропіль, вул.Фабрична,1, та передавалась комірнику покупця, який робив відмітки про прийняття товару. Доставка товару здійснювалась працівником ПАТ "Житомирський маслозавод" (водієм). Документи на товар передавались водію, саме ця особа була відповідальна за здавання макулатури. При передачі-прийнятті макулатури її зважували та проставляли відповідну вагу і вартість доставленої макулатури в накладну. Комірник, який здійснював прийом вторсировини підписував такі накладні від імені ТОВ "Вторма-Миропіль" (а.с.88, т.4). Також, позивач пояснив, що ціна на макулатуру, визначена в пункті 1.4. договору (280,00 грн. за 1 тонну), встановлена на момент укладення договору. В подальшому, у зв"язку зі зміною ціни на ринку вторсировини, ціна на макулатуру збільшувалась за домовленістю між сторонами за специфікаціями, а саме: закупівельні ціни на макулатуру визначало ТОВ "Вторма-Миропіль", ним же складались специфікації. При цьому, позивач пояснив, що при укладенні договору ПАТ "Житомирський маслозавод" від 02.04.2009 р. номер даному договору не присвоювався; після укладення договору позивачем зареєстровано даний договір в журналі реєстрації господарських договорів під номером 110. Водночас, відповідач при здійсненні реєстрації договору присвоїв йому свій реєстраційний номер 150/14. Саме тому, в специфікаціях, що визначали ціну товару за договором від 02.04.2009 р. (а.с.95-100, т.4), відповідачем зазначено номер договору №150/14. Також, суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що поставка вторсировини після укладення договору від 02.04.2009 р. здійснювалась саме на виконання даного договору, номер попередньо діючого договору між сторонами - №150, зазначено в товарно-транспортних накладних з 02.04.2009 р. помилково. Слід зазначити, що надані позивачем письмові пояснення щодо обставин справи повністю узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

Таким чином, поданими доказами підтверджується виконання позивачем своїх зобов"язань за договором №110 від 02.04.2009 р. щодо поставки відповідачу вторсировини на загальну суму 56721,35 грн. В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов"язання з оплати отриманої вторсировини.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу - 56721,35 грн. підлягає задоволенню господарським судом.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №110 від 02.04.2009 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8936,21 грн. інфляційних та 2802,67 грн. 3% річних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд встановив його відповідність вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8936,21 грн. інфляційних та 2802,67 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем доказів сплати заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню у повному обсязі згідно заяви про зменшення позовних вимог. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 56721,35 грн. основного боргу, 8936,21 грн. інфляційних та 2802,67 грн. 3% річних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул.Фабрична, буд.1, ідентифікаційний код 32359904) на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" (10002, м.Житомир, вул.І.Гонти,4, ідентифікаційний код 00182863):

- 56721,35 грн. основного боргу;

- 8936,21 грн. інфляційних;

- 2802,67 грн. 3% річних,

- 684,60 грн. витрат з державного мита,

- 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 22.07.2011 р.

віддрук.прим:

1 - до справи;

2 - позивачу (прост.);

3 - відповідачу (реком.з повідом.)