Рішення

від 22.02.2011 по справі 5020-9/052-12/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/052-12/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 року справа № 5020-9/052-12/199

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-9/052-12/199

за позовом          Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до                     Приватного підприємства „Юридична компанія

„Таврійський центр юридичних послуг”

про                     стягнення заборгованості в сумі 58604,84 грн. за фактичне користування

майном та зобов'язання повернути майно,

за участю представників:

позивача –не з'явився;

відповідача –не з'явився,

Суть спору:

20.04.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Юридична компанія „Таврійський центр юридичних послуг” про стягнення заборгованості в сумі 58604,84 грн. за фактичне користування майном та зобов'язання повернути майно –прибудовані нежитлові приміщення літ. Б, розташовані в місті Севастополі по проспекту Нахімова, 7, та передати його позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду суддею Рибіною С.А. та порушено провадження у справі №5020-9/052.

На виконання розпорядження голови суду №73 від 09.08.2010, ухвалою  господарського суду міста Севастополя від 11.08.2010, справа прийнята до провадження суддею Харченком І.А. з привласненням №5020-9/052-12/199 (акр.с.74-77).

Ухвалою суду від 16.09.2010 провадження у справі №20-9/052-12/199 зупинено до отримання результатів судової будівельно-технічної експертизи у справі №5020-9/062-12/197 за позовом приватного підприємства „Юридична компанія „Таврійський центр юридичних послуг” до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про звільнення від оплати орендної сплати за договором оренди нерухомого майна №44-09 від 04.06.2009 (арк.с.95).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.01.2011 провадження у справі поновлене, призначене судове засідання (арк.с.103).

У судовому засіданні 22.02.2011 оголошувалась перерва, після перерви у судове засідання сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву (арк.с. 59-60).

У порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами суду від 15.06.2010, 10.02.2011 строк вирішення спору продовжувався за клопотаннями представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в:

04.06.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець), та приватним підприємством „Юридична компанія „Таврійський центр юридичних послуг” (Орендар) було укладено договір №44-09 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно –прибудовані нежитлові приміщення літ.Б, загальною площею 26,00 кв.м, що розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, 7, для використання під розміщення кафе з реалізацією товарів підакцизної групи, яке перебуває на балансі КП «РЕП №3». Строк дії Договору встановлений до 27.05.2014 /арк.с.9-10/.

Відповідно до пунктів 3.1 –3.3 цього Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Оренда складає 7 500 грн за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем в сумі 7500 грн щомісячно.

Сторони також встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендарем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній  місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 04.06.2009, Орендодавець передав, а Орендар прийняв об'єкт оренди (арк.с. 11).

Як зазначив позивач, сторони при підписанні Договору не дотримали форму Договору, нотаріально його не посвідчили, тому цей Договір є неукладеним, таким чином,  оскільки відповідач без достатній правових підстав користувався приміщенням, переданим йому в оренду за Договором, він повинен в силу статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України повернути майно та відшкодувати вартість фактичного користування їм за період з 01.06.2009 по 31.01.2010 в розмірі 58604,84 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що в ході оформлення дозвільної документації на роботу кафе було виявлено, що використання цього приміщення за цільовим призначенням неможливе у зв'язку з тім, що приміщення не відповідає нормам діючого законодавства  та перебуває в неналежному стані.  

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, заслухав представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно пункту першому статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар  за користування об'єктом оренди  вносить  орендну плату  незалежно  від  наслідків  господарської діяльності.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно до вимог статей 793, 794 цього Кодексу  договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, (Орендодавець) та Приватним підприємством „Юридична компанія „Таврійський центр юридичних послуг” (Орендар) 04.06.2009 був оформлений у простій письмовій формі договір №44-09 оренди нерухомого майна –прибудованих нежитлових приміщень літ.Б, загальною площею 26,00 кв.м, що розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, 7.

Строк дії цього договору встановлений з моменту його підписання до 27.05.2014, тобто, на строк більш ніж на три роки.

Таким чином цей договір підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, що сторонами не було дотримано.

За таких обставин договір №44-09 від 04.06.2009 є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся, а тому і зобов'язання по ньому між сторонами не виникли, а майно, передане у оренду за цім Договором, знаходиться у користуванні відповідача без достатньої правової підстави.

Відповідно до статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу майно, передане йому за актом прийому –передачі від 15.03.2005, яке знаходиться у користуванні відповідача без достатньої правової підстави.  

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.  

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підтвердження факту належності Севастопольської міської Раді прибудованого нежитлового приміщення літ. Б, розташованого в місті Севастополі по проспекту Нахімова, 7  позивач надав копію свідоцтва про право власності від 05.07.2005 (арк.с.139).   

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради він є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, та відповідно до своїх основних задач захищає майнові та немайнові права територіальної громади м. Севастополя в особі Ради, у тому числі подає позовні заяви до господарських судів з питань, пов'язаних із захистом міської Ради як власника комунального майна міста Севастополя шляхом усунення перешкод у користуванні комунальної власності (арк.с.32, 35).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про спонукання повернути (звільнити) майно підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача вартість користування майном, обґрунтовуючи свої вимоги фактичним бездоговірним користуванням відповідачем комунальним майном із посиланням на статтю 1213 Цивільного кодексу України.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статями 177, 179, 190 Цивільного кодексу України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю.

Майнові права, у тому числі і право користування, визнаються речовими правами.

Проте, заявляючи до відшкодування вартості за фактичне користування майном, позивач просить стягнути суму, яка фактично є оплатою за оренду майна, яка була розрахована при укладанні договору оренди №44-09 від 04.06.2009, який є неукладеним, а тому не може бути врахованим судом при розрахунку вартості майна.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми 58604,84 грн не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати приватне підприємство „Юридична компанія „Таврійський центр юридичних послуг” (99011, місто Севастополь, вулиця Радянська, 12; ідентифікаційний код 36292482) у десятиденний термін після набрання рішенням законної сили, звільнити майно - прибудовані нежитлові приміщення літ. Б, загальною площею 26,00 кв.м, розташовані в місті Севастополі по проспекту Нахімова, 7, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

3.          В частині позовних вимог про стягнення суми відшкодування в розмірі 58604,84 грн за фактичне користування майном - відмовити.

4.          Стягнути з приватного підприємства „Юридична компанія „Таврійський центр юридичних послуг” (99011, місто Севастополь, вулиця Радянська, 12; ідентифікаційний код 36292482) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради  (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) витрати по сплаті державного мита у розмірі  85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн на реквізити –р/р №37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЕДРПОУ 23895637.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                        підпис                                      І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 28.02.2011.